Хто б міг подумати, що все це про вихідця з простої селянської родини, що мешкала неподалік Збаража.

У 18 років Володимир наважується переїхати у Штати. У кишенях всього 25 доларів, та пройде трохи часу і до цієї суми можна буде доплюсувати ще 6 нулів. Переломним стане момент, коли українець, без вищої освіти і жодних покровителів влаштується на фабрику з виробництва літаків і двигунів. Його технологічні пропозиції допоможуть компанії зекономити тисячі доларів, та на добробуті Джуса це ніяк не позначалось.

Джус не зважав і працював далі. Якось він почув скарги інженерів, що під час приземлення літак здригається і дзеленчить, так ніби десятки металевих банок ударяються одна об одну. Вони намагались скріплювати капот шматком дроту і смужками металу, та це не допомогло зменшити вібрації. Здавалося б, дрібниця, але через неї траплялись аварії, а літаки виходили з ладу.

Українець засів у власній майстерні і таки вигадав надійний, а головне простий у встановленні та дешевий замок. Він вимагав лише чверть оберта, дротяна пружина щільно замикала механізм. Замки встановили на експериментальних літаках і висновок інженерів був одностайний — вони бездоганні.

Дирекція фабрики й цього разу запропонувала запатентувати винахід від її імені, та ставати на ті самі граблі винахідник не хотів. Він звільняється і вкладає усі свої заощадження у власну фабрику.

Перше замовлення було на якихось 4 долари.

Та обсяги стрімко зростали. Джус патентує винахід у США, Франції, Англії. Його клієнтами стає вся авіапромисловість. Уже за 4 роки оборот фабрик зріс до півмільйона доларів. А от справжній бум прийде під час Другої світової війни. Фабрика в той час працювала цілодобово й випускала щомісяця 15 мільйонів закріплювачів.

Після закінчення війни обсяги виробництва літаків впали, та Джус швидко продемонстрував машинобудівним корпораціям, як використовувати його винахід в автомобілях, кораблях, гоночних болідах, трамваях, потягах і навіть медицині.

Сумні новини прийшли з України – маму відправили у сибірські табори, а брат вступив у ряди УПА і там загинув. У 50-х роках Володимир Джус вирішує заснувати Український Інститут Америки, який би на чужині допомагав українцям зберегти мову, національні традиції, давав стипендії для навчання для молодих українців та допомагав знайти роботу. А щоб землякам було де збиратись — купує за чверть мільйона розкішний особняк на 5-й авеню.