О 6 ранку 6-го березня 1953 року Радянське СовІнформБюро оголошує новину, яка шокує усю імперію.

Серед змовників називають оточення генсека. Бо доступ до "верховного головнокомандуючого" мали обмежене коло людей. Мало хто міг похвалитися затишними застіллями у Сталіна.

У найближчого оточення було і достатньо мотивів вкоротити життя генералісімусу. Багатьом навіть на вищих посадах набридло жити в постійному страху і вони добре знали, що відбувається з тими хто, потрапляє під сталінські чистки. Є апологети сценарію, що Кобу вбили підсунувши отруєну книгу. Гортаючи сторінки улюбленого Горького – Сталін раз по раз слинив пальці і таким чином токсини потрапили у його організм. Наслідки отруєння дуже схожі до ознак інсульту.

Після війни здоров’я 70-тирічного Сталіна різко погіршилося. Він все рідше бував у Кремлі, проводячи час на курортах чи урядових дачах. За рік до смерті у 52 на черговому з’їзді партії "вождь Радянського Союзу" вперше публічно називає своїх наступників. Не одного, а відразу 4. Хрущова, Булганіна, Берію і Маленкова.

До останніх своїх днів при владі Сталін грався в комбінації і як на шаховій дошці розставляв фігури. З одного боку підступний Берія з безхарактерним Маленковим. З іншого – запальний простакуватий Хрущов і його колега по службі в московському ЦК партії Булганін.

Подалі від Кремля Джугашвілі таємно готується поміняти всю стару партійну верхівку і привести до влади нових людей. Сталін намагається знову провернути трюк із "ленінським призовом", який після смерті "вождя комунізму" дозволив йому позбутися старих ленінців і перебудувати владу на лояльних молодих партійцях.

Читайте також: Останні дні правління Адольфа Гітлера

Навислий над головою удар першим відчує Берія. На нього готуються документи в комітеті Держбезпеки – про це ще у 52 повідомляють підлеглі із НКВД. Після Війни Берія все більше віддаляється від Сталіна і збирає в своїх руках контроль за всіма спец-службами, його бояться навіть військові. І такий вплив не залишається непомітним для генсека. Якось він прямим текстом говорить своїй донці Аллілуєвій – "я не довіряю Берії".

У 53 слабкість Сталіна перестає бути секретом. Все частіше він працює поза кремлівським кабінетом. Робочі наради і застілля з "четвіркою заступників" відбуваються зазвичай на підмосковній дачі в Кунцево. Попри хворобу, Сталін дуже обережний з лікарями. Він боїться отруєння, тому не довіряє навіть кремлівським "ескулапам".

Наприкінці лютого диктатор занедужав. Швидше за все це була застуда. Якось під час обіду з "головнокомандуючим" Хрущов нагадав про цілющі властивості бані. Ідею підхопили Берія та Маленков. Можливо саме це і запустило фатальний ланцюг подій. Сталін мав серйозні проблеми з тиском, переживши після війни уже два інсульти.

Після бані, у ніч проти 1 березня, вирішувати чергові нагальні справи на дачу в Кунцево, підїхали Берія, Маленков, Булганін і Хрущов. Для всіх накрили стіл. Розійшлася компанія близько 4-ї ранку. Сталін пішов спати в одну з кімнат, а "четвірка наступників" повернулася до Москви.

Читайте також: Пол Пот – прокляття Камбоджі

Ранок 1 березня не віщував нічого особливого. Охоронці не звертали увагу на тишу і відсутність Сталіна, адже за правилами – турбувати генсека самостійно не дозволялося. Вони запідозрили що щось не так лише під вечір. Тільки в 22 годині один із них прочинив двері кімнати де ночував диктатор. Сталіна він побачив на підлозі паралізованого у власних нечистотах. Згодом лікарі скажуть, що він пережив сильний інсульт.

Про інцидент повідомили в Москву. За дві години, близько півночі, в Кунцево приїхали Берія і Маленков. Вони розпорядилися лікарів не викликати. "Товаришу Сталіну треба дати відпочити – не турбуйте його через дрібниці" – такі слова Берії пригадають потім охоронці.

Лише ввечері наступного дня до Сталіна нарешті впустили медиків. На мовчазне питання охоронців: "чому лікарі прибули так пізно?" ніхто з "четвірки" відповіді не дав.

Все що реаніматологи могли зробити на другий день після важкого інсульту можна скоротити до останнього речення в епікризі: "Стан дуже важкий".

Поки шанси на успіх традиційної медицини розвіювалися, допомогти диктатору взялася російська православна церква, точніше, те що від неї залишилося після сталінських репресій. Патріарх Алєксій доручає у всіх храмах молитися за Сталіна.

Наступного дня, 5 березня Сталін періодично приходить до тями, але вже не говорить. Під вечір йому кожні 20 хвилин роблять ін’єкції, але зупинити безповоротну агонію це вже не могло. Серце зупинилося біля 10-ї вечора. Могутній диктатор, який тримав у залізному кулаку велику імперію і погрожував світу Третьою Світовою помер не приходячи до тями, як рослина.

Читайте також: Останній день Муаммара Каддафі

За похорони Йосипа Сталіна призначили відповідального Микиту Хрущова. Він розписував ролі учасників траурної церемонії. 3 дні Москва була свідком істеричного прощання з верховним головнокомандуючим. Його тіло принесли у мавзолей і поклали біля Ілліча.

Роль могильника добре підійшла Хрущову. За кілька днів після поховання він, спираючись на військових, арештував головного конкурента – Лаврентія Берію. І у сталінській манері – його розстріляв. А потім Микита Сергійович взявся розправлятися з культом попередника, якому раніше прислуговував. Сталіна визнали винним у невиправданій жорстокості:

  • Смертельні вироки без суда і слідства;
  • Концентраційні табори ГУЛАГ;
  • Звірства ЧК, НКВД і КДБ;
  • Голодомори;
  • Депортації;
  • Репресії за надуманими звинуваченнями.