Архів
Курси валют
youtube @24
Loading...
google @24
RSS СТРІЧКА
Загальний RSS

Топ новини

Відео новини

"Трамп не наш": Росія і США – від ейфорії до образ

"От любви до ненависти" – один крок / Фото з відкритих джерел

Як до, так і одразу після президентських виборів у США, в Кремлі панувала ейфорія: Дональд Трамп вважався цілком "проросійським" кандидатом, перемога якого обіцяла Росії суцільні вигоди – "сдачу" Криму, скасування санкцій та інші "смаколики".

Проте, новий президент Америки виявив граничну незацікавленість у співробітництві з російською владою, більше того, нова адміністрація Білого дому всіляко демонструє, що готова обходитися з Москвою значно жорсткіше, ніж це робили попередники. Чому?

Тиждень за тижнем Росія не сходить зі шпальт американської преси. Проте, місце їй відводиться не так в оглядах зовнішньої політики, як у внутрішньополітичних баталіях, які хитають нині Вашингтон. Питання, яке повторюється на різні лади, зводиться, загалом, до одного: наскільки сильно Кремль намагається впливати (або просто вже впливає) на американські справи? Чи були люди Трампа та він сам напередодні виборів поінформовані про дії російських хакерів, які зламали сервер Гіларі Клінтон та виклали у "Вікілікс" її електронні листи? Чи існувала домовленість про це між Кремлем та командою Трампа? І взагалі – наскільки сильно пов‘язані члени нової адміністрації Білого дому (та й сам президент) з російськими спецслужбами?

Здається, що відповіді на ці питання можуть виявитись для декого просто катастрофічними. Досить подивитись, як екс-радник Трампа з питань безпеки Майкл Флінн, який встановив абсолютний рекорд швидкості вильоту з президентської команди (нагадаємо, він позбувся своєї посади вже за три тижні після перемоги Трампа на виборах), в‘ється вужем, обіцяючи дати свідчення в обмін на імунітет від судового переслідування. Обіцяти він обіцяє, але ФБР не вельми налаштована на гешефт: річ у тому, що Флінн бажає отримати вищий ступінь імунітету з усіх трьох відкритих проти нього справ, а свідчення пропонує дати лише з однієї з них, та й те – лише частково, визнавши кілька малозначущих епізодів, в яких фігурує лише він сам. Бачачи небажання сторони звинувачення йти на угоду, Флінн вже встиг визнати отримання порівняно невеликих, не вказаних у декларації про доходи сум від Кремля – наприклад, за свою участь в якості гостя кремлівського президентського прийому він отримав 33 тисячі доларів.

"Чайний казан" для "болотної потвори"

З одного боку – це непогано характеризує Кремль, який змушений платити своїм гостям за відвідини, з іншого ж – дає зрозуміти, що слідчі вчепилися в Дональда Трампа та його команду й навряд чи залишать президента у спокої – навіть, якщо Майкл Флінн буде німий, як риба. ФБР продовжує розслідування, а сенатський комітет зі справ спецслужб має намір найближчим часом розпочати власне слідство. Все це, швидше за все, триватиме не один місяць, й сенатори від Демократичної партії, без сумніву, докладуть усіх зусиль, аби підтримувати вогонь під цим "казаном".

Водночас вони можуть відтепер розраховувати на підтримку вельми впливової групи республіканських політиків, які вкрай вороже ставляться до російського режиму – в першу чергу, від представників так званої Tea Party: правого, ультраконсервативного крила республіканців, яке раніш вельми потужно підтримувало Трампа. Останній, схоже, через свій скандальний характер примудрився посваритися й з цим рухом. Скажімо, засновник політичної платформи Citizens for Self Gouvernance Марк Меклер вже відкрито виступив проти президента. Меклер, чию платформу підтримують більш ніж два мільйони консервативних активістів Республіканської партії, заявив: "Трамп перетворився на болотну потвору" (мається на увазі культове, слизьке та зелене чудовисько з класичного фільму жахів 1954 року "Creature from the Black Lagoon").

Що ж так розлютило Меклера та його товарищів-республіканців? Один-єдиний допис, якого зробив Трамп у своєму твіттері. Він стосується сенатської групи республіканців Freedom Caucus, парламентського крила Tea Party, і проголошує:

Ця група піддає небезпеці всі плани республіканців, якщо не повернеться терміново назад у команду. Ми будемо з нею боротися.

Цей роздратований допис з‘явився після того, як саме крайні праві сенатори-республіканці з Freedom Caucus відмовились голосувати за запропоноване Трампом скасування програми охорони здоров‘я Obamacare. Вони заявили, що запропонована президентською командою альтернатива є цілком неприйнятною, після чого Трамп на них вельми образився й, здається, відкрито проголосив війну членам власної партії. Тож тепер вони нанесли удар у відповідь – запевнили опозиціонерів-демократів у своїй підтримці розслідування зв‘язків Трампа та його людей з Росією.


У соцмережах насміхаються над "імовірною" дружбою Трампа і Путіна

"Облиш надію всяк, хто входить"

Не дивно, що в такому розкладі тема Росії перетворилася для Трампа в справжнє мінне поле. Як би він до неї не підходив – він приречений на поразку. Але що ж означає ця ситуація для Москви? Надія на те, що Путін та Трамп зможуть "перезапустити" стосунки між Кремлем та Білим домом, виявилась остаточно похованою: найменший спогад про можливі поступки Росії означає для будь-якого політика з табору американського президента автоматичну підозру в "роботі на ворога". До розрахунку приймаються лише заяви, від яких в "кремлівських сиднів" просто вуха в‘януть: про те, що санкції будуть збережені, допоки Крим не повернеться до України; про те, що зустріч президентів США та Росії буде проведена, мовляв, коли сторонам буде, що сказати одна одній (інакше висловлюючись – "можливо, коли-небудь, ми вам зателефонуємо"); про те, що боротьбою з ісламським тероризмом можна й личить займатися без шмарка... пардон, без Росії...

Тому від ейфорії щодо Трампа в Росії не лишилося вже й сліду. Ніхто більше не рветься їздити Москвою, махаючи американським прапором, "відбабахкали" своє корки з пляшок шампанського, а штатного кремлівського пропагандиста пана Кісєльова натовп Шарикових із так званого Національно-визвольного руху (НОД) встиг звинуватити в "низькопоклонстві перед Америкою" за його такі ще недавні офіційно-захоплені балачки про те, що, мовляв, "Трамп прийде – порядок наведе". Втім, деякі російські експерти від самого початку вельми скептично ставилися до ідеї про "Трампнаш", вказуючи на цілковиту непередбачуваність нового американського президента. Тим не менш, протягом всієї передвиборчої кампанії Трамп служив Кремлю чудовим пропагандистським засобом: московські жахачки про слабкий Захід, який загниває, знаходили прекрасне відлуння в його власних промовах. Республіканський кандидат сприймався хіба що не як "брат за духом".

Тепер російська пропаганда просто "підвисла": продовжувати нахвалювати Трампа в подібній ситуації стало неможливо, а лаяти його команда ще не поступила. Кремль замислився – на що ж тепер взагалі можна розраховувати? Московська надія полягає в тому, що досі Дональд Трамп вважався послідовним ізоляціонистом: зовнішня політика його просто мало цікавила. Та й основних зовнішніх ворогів він для себе визначив: Китай, Північна Корея та ісламський тероризм. Якби новий американський президент зконцентрувався на "східному" напрямі – Росія могла б спробувати розхитати Європу, та й Україну прихопити було б, певно, легше. А щодо боротьби з ісламістами – можна було б закинути гачок під назвою "співробітництво в Сирії", а раптом клюне жирний карась?

Від всіх цих сподівань вже нічого не полишилося. Про свою підтримку НАТО Трамп устиг заявити кілька разів. Наприкінці травня він візьме участь у саміті Північноатлантичного альянсу в Брюселі – що зовсім не є обов‘язковою програмою для господаря Білого дому. Скоріше, це є демонстративний крок, який вказує на його граничну зацікавленість в союзниках. Той факт, що він примушує цих союзників збільшити свої витрати на оборону, навряд чи може Москву втішити. До того ж – Трамп встиг подати цілу низку вельми загрозливих сигналів у бік Кремля. Коли Путін під час свого першого (й досі останнього) телефонату з Білим домом запропонував продовжити угоду New Start – Трамп спочатку взагалі не знав, про що йдеться, а після того, як його поспіхом ознайомили зі змістом цієї угоди, відмовив з поясненням, що договір цей є "одним з кількох поганих гешефтів", які були укладені адміністрацією Обами. Нагадаємо, що, згідно з цією угодою, термін дії якої закінчується в 2021 році, Росія та Америка наполовину скорочують кількість своїх пускових установок для ядерних ракет.

Ще більш шокуючою для Путіна стала заява про те, що США модернізуватимуть свою ядерну зброю. Це означає, зокрема, що американська система ПРО в Європі, проти якої роками бореться Москва, буде розширена. Про вимогу повернути Україні Крим та про розширення санкцій й говорити нема що – ці новини, як той казав, "порвали" російську ура-патріотичну публіку навпіл.


Путін і Трамп уже не "подружки-матрьошки"

"Ці товарищі – нам не товарищі"

Щодо адміністрації Дональда Трампа – то будь-який її член, який бодай малою мірою підозрювався раніш у прихильності до Росії, сьогодні намагається відхреститися від Путіна, ніби від Дракули – можливо, подивившись на сумну долю Майкла Флінна. Так, скажімо, новий Держсекретар США Рекс Тіллерсон, який за часів свого президентства в енергетичній компанії Exxon-Mobile робив у Росії непогані грошики, того часу піддавав нищівній критиці санкції – за що, можливо, й отримав з рук Володимира Путіна в 2013 році орден "Дружби народів". Нині ж політик Тіллерсон закликає НАТО "дати достойну відсіч російській агресії в Україні й будь-де ще". Та заявляє про те, що американські санкції не лише не будуть скасовані – їх буде розширено.

Яку ж угоду в таких умовах Путін взагалі в змозі запропонувати Трампові? Для американського президента, скажімо, цікаво було б створити спільний російсько-американський фронт проти Китаю. Й можна собі уявити, що за "другом Володимиром" не заіржавіло б "кинути" свого "стратегічного партнера" заради американської дружби – але не за даних обставин, коли санкції ніхто не скасовує, коли гляди – накладуть ембарго на купівлю російських нафти та газу й коли єдиний надійний ринок продажу цих двох "скрєп російської економіки" – саме Китай.

Та й в економічному стосунку Росія мало що може запропонувати Америці: нафту та газ американці вирішили видобувати самі, та ще й не просто для власної потреби, а й для світового ринку, тож Росія з її застарілими технологіями та тотальною залежністю від газо- та нафтовидобування стає просто набридливим конкурентом. Інакше кажучи – Росія не становить для Трампа жодного інтересу й, відповідно, не входить до переліку пріоритетних напрямів його політики. Що, відверто кажучи, для Кремля є найбільш образливим: кортить же ж, щоб як не другом визнали, то бодай могутнім ворогом... а так – ні риба, ні м‘ясо: якась там мілка комаха, хлопчик для биття та зручна відволікаюча ціль для внутрішньої політики... Якось воно образливо виходить для "встаючих з колін", чи не так?

Читайте також: Трамп – китайський агент, а не російська маріонетка, – NYT

Джерело: 24 Канал
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Коментарі
СЛУХАЙ ON AIR
РАДІО МАКСИМУМ Радіо Максимум
ЧИТАЧІ РЕКОМЕНДУЮТЬ
Більше новин
Новини інших ЗМІ
При цитуванні і використанні будь-яких матеріалів в Інтернеті відкриті для пошукових систем гіперпосилання
не нижче першого абзацу на Телеканал новини «24» — обов’язкові.
Цитування і використання матеріалів у оффлайн-медіа, Мобільних додатках, SmartTV можливе лише з письмової згоди Телеканалу новин «24».
Матеріали з маркуванням «Реклама» публікуються на правах реклами.
Усі права захищені. © 2005—2017, ПрАТ «Телерадіокомпанія “Люкс”», Телеканал новин «24»
Залиште відгук