Про це пише Томас Фрідман в статті для The New York Times.
Одним з найважливіших аргументів на свою теорію, автор статті вважає розірвання договору Транстихоокеанського партнерства, який приносив 40% світового ВВП.
Транстихоокеанське партнерство було засноване, головним чином, на американських економічних інтересах, було вигідним нашим технологічним і сільськогосподарським компаніям і містило більше стандартів в сфері охорони праці, екології і прав людини, ніж будь-яка інша торговельна угода. І в нього не входив Китай. Це було наше дитя, яке формувало майбутнє торгівлі в Азії,
– написав Фрідман.
Він наголошує, що від розірвання цього договору у першу чергу серйозно виграв Китай.
В четвер Трамп вивів свою кампанію "Зробити Китай знову великим" на новий рівень, відмахнувшись від наукових даних про зміну клімату та відкинувши плани зменшити нашу залежність від енергії, видобутої з вугілля. Трамп також хоче пом'якшити чинні норми пробігу для виготовлених у США автомобілів. Нерозумно,
– вважає автор статті.
Він зазначає, що при цьому Китай виступив з потужними планами на перехід і виготовлення електричних машин, батарейок, ядерної, вітряної і сонячної енергетики. І це, на його думку, зумовить відставання Америки у провідній інновації світу.
Також Фріз вважає, що "китайський слід" є і у намаганні Трампа ускладнити життя емігрантів у США.
Це відкриває для Китаю шлях до розширення впливу в світі, що розвивається і показує геніальним студентам світу, які вивчають математику та природничі науки, що їм треба відкривати свої стартапи за кордоном – і не в Америці,
– мовиться у статті.
Читайте також: Трамп підписав декрет, який ставить хрест на боротьбі з глобальним потеплінням