Маленьке місто великого добра

Невеличкий Острог на Рівненщині, де мешкає менше людей, ніж в одному районі Києва чи Львова, став потужним волонтерським центром. А також – домом для українців, яким довелося рятуватися від війни.

Важливе По сусідству з Україною може з'явитися ще одна Білорусь, але є кілька "але"

Центр спільних дій запускає спецпроєкт "Один одному", аби розповісти, як в українських громадах наближають перемогу. Перший випуск однойменного подкасту, де розповідаємо про Острог, можна послухати тут.

Крім того, ми підготували текстовий репортаж про те, як острожани роблять свій внесок у перемогу. З міркувань безпеки текст не містить конкретних адрес та описів локацій.

Прихисток для нових мешканців

Кожен мешканець містечка розповість вам, що останніми тижнями в Острозі з'явилося чимало нових облич. Вони досліджують вулиці, запитують, де можна купити капці й рушничок, часом – трохи невпевнено переходять на українську.

Серед них – Віра, яка приїхала сюди з Києва зі своєю родиною: чоловіком, мамою та песиком. Жінка не хотіла залишати дім, однак після тижня у погребі змінила свою думку: розуміла, що в таких умовах не може нормально працювати. Так родина опинилася спершу в селі на Закарпатті, але згодом переїхала в Острог на запрошення друзів.

У 2014 році Віра допомагала переселенцям із Донеччини: безкоштовно надала їм свою квартиру, доки вони не адаптувалися в Києві. А сьогодні її друзі так само знайшли житло для неї.

Люди всі об'єдналися, і це видно навіть по тому, як нас зустрічають. Я бачу, скільки люди вкладають душі й сил. Скільки в людей віри в перемогу. Мене це надихає. Я бачу, як люди приносять якусь водичку, якесь яблучко: хто що може. Таку націю не подолати,
– ділиться жінка.

Радимо Офіс-готель та шиншила-переселенка: як Львів об'єднав ІТ-братство під час війни

Співпраця різних спільнот задля ефективності

Аби шукачі прихистку почувалися на новому місці комфортно, у громаді об'єдналися різні спільноти. Заклади освіти прихистили людей, їдальня Острозької академії зголосилася безкоштовно їх годувати, мешканці громади принесли продукти харчування та речі, а волонтери їх всіх скоординували.

Місцева влада також активно залучена до цих процесів. Заступник міського голови Олександр Харчук розповідає, що місцеве самоврядування шукає, як допомогти внутрішньо переміщеним особам знайти роботу. За його словами, їх вже готові працевлаштовувати в комунальних закладах, а також йдуть переговори з локальним бізнесом.

Ми аналізуємо, який у зареєстрованих (в Управлінні соцзахисту – 24 канал) людей кваліфікаційний рівень, освіта, документи. Це зараз проблема, бо документи, зокрема трудові книжки, важко віднайти. Зрозуміло, що через це виникають певні труднощі з працевлаштуванням. Я сподіваюся, що це найближчим часом врегулюється на державному рівні, спростивши нам роботу,
– зазначає посадовець.

Наприклад, лікарка Ірина, яка приїхала з Києва, поки не змогла влаштуватися на роботу, хоча першого ж дня після приїзду звернулася до місцевої лікарні. Однак при переїзді вона не взяла зі собою оригінали документів.

"Тобто в лікарні почули, що я – офтальмолог, і навіть зраділи, що є можливість взяти на роботу спеціаліста. Але коли почали дивитися, що в мене з документами, виявилися складнощі. Можливо, потрібне влаштування на офіційному рівні, щоб була відповідальність за якість послуг. Тому що навіть при проведенні профоглядів, наприклад, коли викликають в армію, лікар видає серйозний документ", – зазначає лікарка.

Водночас Олександр Харчук розповідає, що кілька людей – вже у процесі працевлаштування.

Волонтерський рух, який народився в кімнаті гуртожитку

На другий день повномасштабної війни острозька молодь створила Волонтерський штаб. Один із волонтерів Михайло розповідає, що така ідея народилася в кімнаті гуртожитку: члени майбутнього штабу відчули потребу об'єднатися, щоб у складній ситуації робити щось корисне.

Вони скоординувалися з Українською волонтерською службою і створили телеграм-чат. Місцеве самоврядування надало приміщення, і волонтери почали збирати допомогу: спершу – від мешканців громади, а згодом команда вибудувала чіткіші процеси й почала займатися логістикою гуманітарної допомоги.

"Ми всі у перші дні були всіма. Ролі в команді постійно змінювалися. Усвідомлення, що ми – логісти, прийшло на день сьомий – восьмий, коли ми вже вантажили машину на Покровськ. Ми організовуємо повний логістичний цикл: потрібно знайти водія, завантажити допомогу, прослідкувати, щоб воно все доїхало, і дати людям звіт, щоб вони пораділи", – пояснює Михайло.

Не пропустіть Кому вигідні чутки про швидку смерть Путіна і чому на це не варто сподіватися

Базу водіїв створили у перші дні існування штабу: люди просто приходили до волонтерів та пропонували свою допомогу. Тоді штаб ще не планував займатися логістикою, однак контакти записували. Тепер ці водії возять ліки, речі та продукти в гарячі точки, а звідти евакуюють людей у безпечніші регіони.

"У нас немає цілі забрати велику частину цього "волонтерського ринку". Натомість у нас була ціль знайти кілька точок, у які ми постійно надсилатимемо допомогу, а звідти забиратимемо людей. І зараз ця схема працює", – ділиться Михайло.

Наразі волонтери вже надіслали допомогу до Києва, Ірпеня, Бучі, Гостомеля, Покровська, Харкова, Миколаєва, Маріуполя, Ніжина. Також вони думають, як частково переорієнтувати свою роботу, аби більше працювати з людьми в Острозі та підтримувати їх.

Із початком повномасштабної війни Росії проти України Острог став потужним волонтерським центром / Фото Марії Очеретяної

Освітяни волонтерять на своєму фронті

Ще один Волонтерський центр на початку березня організували в Острозькій академії. Його роботу координує Ольга Балацька: вона робить так, аби працівники, студенти, випускники та партнери університету працювали злагоджено.

Ольга розповіла, як волонтери працюють над тим, аби допомогти академічній спільноті. Перш за все, для мобілізованих працівників, студентів та випускників вишу закупили необхідні речі: берці, термобілизну, ліхтарики, спальники, каримати, павербанки. Кошти на це виділили у профспілковому комітеті та з благодійних фондів Острозької академії. Згодом долучилися партнери університету, зокрема з Польщі.

Також Волонтерський центр закупив ліки, серед них – такі, які в Україні придбати дуже складно або неможливо. Частину медикаментів передали лікарням в Острозі та Рівному, а решту – міському волонтерському штабу, який вже передав цю допомогу військовим та у гарячі точки.

"Ми розуміємо, що не можемо так глобально, масштабно охопити волонтерську діяльність, і ми на те й не претендуємо. На те є волонтерські штаби, волонтерські хаби. А ми зосереджуємо свою роботу локально, точково і конкретно", – пояснює координаторка.

Варте уваги Сухий закон під час війни: як дисциплінувати суспільство без шкоди економіці

Амуніція замість суконь та костюмів

Локальний бізнес теж долучився до волонтерського руху. Наприклад, кравчиня Настя до вторгнення шила сукні та костюми, але з перших днів повномасштабної війни почала з невеличкою командою створювати військову амуніцію. Її до цього спонукали особисті причини: її чоловіка мобілізували, а амуніцію для нього знайти не вдавалося.

Спершу майстрині працювали на техніці швейного училища, але згодом зрозуміли, що цих потужностей недостатньо. Настя з друзями "вивернули кишені" та докупили ще дві сучасніші машинки.

Жінки працюють на волонтерській основі та шиють амуніцію за собівартістю. Часом шити доводиться до пізньої ночі, однак відмовлятися від цієї справи Настя не збирається:

Поки буде війна, ми звичних замовлень, принаймні я, не збираюся брати, і не хочу, душа до цього не лежить. Я не можу це взяти. Мені не дозволяє моє серце, мій розум. Коли ти знаєш, що нам зараз потрібно це, нашим хлопцям зараз потрібно це, то сукня переходить на якийсь далекий план, навіть не на другий.

Разом до перемоги

Це одна з тисяч історій про те, як мешканці громади об'єдналася, аби допомагати країні та один одному ефективно. У бажанні бути корисними на своєму фронті люди організували безліч волонтерських ініціатив: від випікання хліба та виготовлення енергетичних батончиків – до пошиття військової амуніції та пошуку й доставки рідкісних ліків. Це відбувається у кожній громаді країни.

Тому зараз знайти місце, де кожен із нас може бути корисним, або створити його – особливо легко. Найголовніше – робити це разом, щоб бути максимально ефективними. Це ще один фронт, який наближає нас до перемоги.

Якщо ваша громада така ж організована й готова поділитися своєю історією в цій війні, напишіть нам на фейсбук, і ми розповімо про вас усій країні. Нехай ці історії надихають ваших сусідів знайти свою нішу допомоги сьогодні, а завтра стануть частиною новітньої історії нашої держави.

Актуальне – Поворозник пояснив, чому містянам ще зарано повертатися до Києва: дивіться відео