У розпорядженні 24 Каналу з'явилися кадри допиту загарбника, на ім'я Бурдигін Олександр Валерійович, 5 липня 1991 року народження. На них він розповідає, з-поміж іншого, про те, як його витягнули з тюрми й відправили на передову вбивати українців.
Дивіться також Як ідіотів нас обдурили, – російський полонений про продаж гуманітарки командирами армії Росії
"Не знав, куди йде"
Як сказав окупант, сам він родом з міста Сорочинська, що в Оренбурзькій області. Відбував покарання в одній з колоній суворого режиму, допоки до нього не прийшли люди з міноборони Росії та не запропонували "вигідний контракт".
Погодився на добровільну службу, коли приїхали, покликали від міністерства оборони підписати контракт на пів року. Після того вони сказали, що з нас спишуть судимість, все погасять та нічого не залишиться: "Будете як чистий лист",
– сказав Бурдигін.
На запитання, що спонукало його погодитись піти вбивати українців, загарбник відповів, що думав у той момент лише про те, як якомога скоріше звільнитися.
Окрім того, Бурдигін взявся повторювати байку про те, що не усвідомлював, куди йде. За його словами, він уявляв собі війну так, що він буде лише рити окопи. Однак коли через тиждень з'явилися "200-ті" і "300-ті" серед його "побратимів" – він зрозумів, що справи в нього кепські.
Я в армії відслужив. Я сподівався приїхати... Як звичайно буває, я не знав на що, куди йшов. Думав, окопи пів року покопаю. Запитали, ким працюю. Сказав, різноробочий,
– заявив росіянин.
Міноборони Росії взялось за зеків
- Раніше ключі до російських тюрем були у ватажка ПВК "Вагнера" Євгенія Пригожина. Він активно вербував зеків, беручи їх у свій батальон, та відправляв, зокрема, під Бахмут.
- Закінчилось це, як ми усі знаємо, заколотом вагнерівців проти Кремля, що розпочався ввечері 23 червня, хоча й не протримався і доби. Однак, хай там як, 25-тисячне військо Пригожина, у якому є чимало колишніх в'язнів, показало слабкість теперішнього режиму Путіна.
- Незадовго до цього міноборони Росії відчуло, що пахне смаженим та вирішило само вербувати тюремщиків. Чим це закінчиться – можна лише здогадуватись.