На долю кримськотатарського народу випало чимало страждань. Він втратив рідний дім і міг зникнути під тиском асиміляції, але любов до рідної землі й прагнення волі не дозволили цьому статись.

Читайте також День кримськотатарського спротиву російській окупації: вільні люди проти "чоловічків"

Хто такі кримські татари

Кримські татари – корінні мешканці півострову Крим. Цей народ сформувався впродовж віків та увібрав себе різні етноси та народності.

У добу Середньовіччя та Новий час Кримське ханство було потужною державою, з якою мусили рахуватися сусіди.

У 18 столітті Крим був підкорений Російською імперією та став її частиною. Після лютневої революції 1917 року місцеві мешканці вирішили розбудовувати власну державність, але ці спроби були втоплені у крові більшовиками.

У роки так званих "червоного терору" та “воєнного комунізму” в Криму внаслідок злочинної політики радянської влади загинули понад 120 тисяч місцевих мешканців, більшість з них були кримськими татарами.

Історія стосунків українців та киримли:

1921 року Крим отримав статус автономії у складі РСФСР, але після зміцнення сталінського режиму місцеву еліту було репресовано й автономія залишилась лише на папері.

Депортація кримських татар

Попри русифікацію, що її проводила Російська імперія, а згодом СРСР, кримські татари зберегли національну ідентичність і не бажали асимілюватися та перетворюватися на "радянських людей". Вони не відмовились від національної культури й мови, не зрадили вірі предків.

Тоді Сталін та його посіпаки вирішили вчинити радикально – зігнати силою кримських татар з їх домівок та переселити у віддалені регіони СРСР.

Приводом стала нібито масова колаборація кримських татар з нацистами у роки Другої світової війни. Такі факти дійсно були, але в жодному разі не носили масового характеру. Наприклад, серед росіян було значно більше тих, хто зрадив СРСР, але їх ніхто навіть не думав депортувати. І це при тому, що понад 50% дорослого чоловічого населення кримців воювало у лавах Червоної армії, чимало кримських татар були у русі опору чи пішли в партизани. Чимало киримли в роки війни рятували євреїв від нацистів. Серед кримських татар був 21 герой Радянського Союзу, зокрема – легендарний льотчик двічі герой СРСР Амет-Хан Султан.

У квітні 1944 року Радянська армія звільнила Крим від нацистів, але мир на ці землі не прийшов. Вище керівництво СРСР зажадало здійснити "остаточне вирішення" кримськотатарського питання. 11 травня розроблений спецслужбами план депортації був підписаний Сталіним. Він був цілком таємним і передбачав проведення етнічної чистки в Криму у стислі строки.

О 3 годині ранку 18 травня співробітники НКВС почали вдиратися в будинки, виділяли на збори від кількох хвилин до пів години й зганяли людей. Їм дозволили взяти з собою не більше 500 кілограмів речей на родину. Кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід.

Депортація киримли – як це було:

Операцією керував очільник НКВС Лаврентій Берія, а реалізовували 32 тисячі його підлеглих. Його підлеглі за три дні – з 18 по 21 травня 1944 року вивезли з Криму, за офіційними радянськими даними, 191 044 кримських татар (за сучасними підрахунками – 423 100) до Узбекистану та Сибіру.

Читайте також Реформа із запізненням та миттєвим ефектом: як змінили Україну 6 років декомунізації

Так, поки чоловіки воювали з нацистами, їх батьків, дружин і дітей таємно позбавили власних домівок і відправили світ за очі. У ході насильницької депортації чимало людей загинули в дорозі або померли у перші місяці після переселення. В першу чергу жертвами ставали літні люди та діти. Згідно з офіційними даними радянської влади (занижених) – тоді загинула приблизно чверть переселених кримців, сучасні дослідники називають більшу цифру й вказують, що у ході депортації або ж у перші роки після переселення померли до 46% людей. Для етносу – це катастрофа.

Депортація – акт геноциду:

Змова мовчання

Постраждали й фронтовики – чоловіків заслали у штрафбати та прирекли на смерть. Не врятували ні подвиги, ні нагороди, ні лояльність. Тих, хто вижив у горнилі Другої світової, відправили до спецпоселень – на нову "батьківщину" до Узбекистану.

Навіть після смерті Сталіна та розвінчання "культу особистості" про цей злочин радянської влади хотіли не згадувати, а про самих кримських татар – забути. Втім, цей волелюбний народ не скорився й не зрікся батьківщини. Кримські татари продовжили свою боротьбу й домоглися відновлення історичної правди. У 1991 році цілий народ було офіційно реабілітовано.

З кінця 1980-х кримські татари почали активно повертатись на батьківщину, яка на них не чекала. Їх домівки та земля були заселені новими господарями – після етнічної чистки радянська влада заселила Крим лояльними росіянами та заклала основу для міфу про "КримНаш". Так після повернення рідну землю для киримли почалася боротьба за рідні домівки.

Мустафа Джемілєв та його Крим:

Повернення батьківщини

Після розвалу СРСР відновлена Кримська автономія стала частиною України, як правонаступниці УРСР. Кримські татари у новій державі були відновлені у правах. Українська влада засудила злочини сталінізму, але не наважилась на радикальні кроки щодо відновлення історичної справедливості.

Одразу по поверненню проти кримських татар на півострові була розгорнута ідеологічна кампанія, натхненником якої виступила Росія. Корінне населення Криму всіляко демонізували та ліпили з кримців образ "ворога", місцеве чиновництво теж не поспішало допомагати й вирішувати конфлікт.

Голодування кримці у Сімферополі – листопад 1990 року / фото – телеграмканал "Ще не вмерла"

Нова окупація

Попри це кримські татари були чи не єдиною масовою силою, що виступила проти російських окупантів у 2014 році. 26 квітня 10 000 кримських татар вийшли у Сімферополі під стіни місцевого парламенту на мітинг за єдність України.

До теми Фарс у Кремлі: як Росія 7 років тому вкрала український Крим

Завдяки мітингу світ дізнався, що Крим проти "анексії" й не бажає приєднання до Росії. Багатотисячний мітинг кримських татар налякав Путіна й змусив перейти до плану "Б" – озброєні до зубів "зелені чоловічки" та відсутність допомоги з боку українських військових унеможливили спротив. Проти кулеметів та снайперів транспаранти та слова не надто дієві.

Кримські татари нині знову перебувають в окупації:

Так сотні тисяч кримських татар знову втратили батьківщини. Окупанти продовжили радянські традиції та почали репресії проти корінного населення Криму. Доволі швидко вони набули чітких форм етнічних чисток. Росіяни заборонили органи самоврядування кримських татар – поза законом опинився Меджліс. Його окупанти прирівняли до терористів "ІДІЛ".

Поза законом опинилися й інші організації киримли, за ґрати потрапили десятки, а згодом сотні кримських татар. Обшуки та напади, арешти та сфабриковані вироки стали звичною практикою для окупованого Криму. На жаль, не обійшлося без жертв – окупанти почали викрадати та вбивати кримськотатарських активістів. Попри чисельні факти расової дискримінації та злочинів проти кримських татар, занепокоєння міжнародної спільноти та осуд цивілізованого світу Росія наразі не припиняє свою злочинну політику в Криму й продовжує називати біле чорним.

Вшанування пам'яті та визнання боротьби

Лише після втрати Криму українська влада схаменулась й заходилась щось робити. 16 травня 2014 виконувач обов'язків Президента України Олександр Турчинов, який не наважився дати бій російським окупантам за Крим кількома місяцями раніше, видав постанову про вшанування пам'яті жертв депортації 1944 року на державному рівні.

18 травня – особливий день в історії України / Колаж – УІНП

Так, у 70-і роковини геноциду 18 травня стало офіційним Днем боротьби за права кримськотатарського народу. Наступного року Верховна Рада офіційно визнала злочин радянської влади актом геноциду кримськотатарського народу та встановила 18 травня Днем пам'яті жертв сталінської депортації.

До теми Під дулами автоматів: як проходив "референдум" у Криму

У травні 2016 року – якраз напередодні Дня боротьби за права кримських татар, завдяки перемозі Джамали – української співачки кримськотатарського походження – про злочини московського режиму проти її народу дізнався весь світ. Геніальна пісня Джамали розчулила всіх і дозволила зрозуміти й відчути той страшний біль та розділити його з усіма. А ще – змусила битись у безсилій істериці російських окупантів, адже знищити волелюбний дух кримців вони не змогли.

Легендарний виступ Джамали:

Кримська платформа

Успіх Джамали довгий час залишався чи не єдиною реальною перемогою над окупантами. Попри міжнародні санкції та суди росіяни не поспішають повертати загарбане.

Нині Крим перетворюється на закриту зону та все більше стає схожим на військову базу. Окупантам нема діла до проблем місцевих мешканців, що опинилися в заручниках у Путіна, вони не зважають на екологічну катастрофу та активно застосовують терор.

Тема повернення Криму довгий час була "табу". За часів президентства Порошенка складалося враження, що тема деокупації навмисно замовчувалась, бо "Путін нападе". Лише зміна президента дозволила повернути це питання до порядку денного.

Наразі Україною нарешті розроблено план і стратегію деокупації та реінтеграції тимчасово загарбаного росіянами українського півострова.

Він отримав назву "Кримська платформа", куратором цієї дипломатичної ініціативи є заступник міністра зовнішніх справ Еміне Джапарова – українка кримськотатарського походження.

Стратегію з повернення Криму підтримали ЄС, Велика Британія, США, Канада, країни Балтії, Польща, Туреччина та багато інших країн. тож боротьба за права кримськотатарського народу та відновлення історичної справедливості триває.