Сполучені Штати та Ізраїль розпочали операцію проти Ірану. У Білому домі пояснюють це необхідністю знищити ядерну програму Ірану, але не все так просто. План Дональда Трампа є набагато складнішим і багатошаровим. Початку операції передували події у Венесуелі та санкції проти Індії, в які мало хто вірив.

Американський стратег з питань енергетики та геополітики Томас О'Доннелл в інтерв'ю 24 Каналу пояснив, як пов'язані ці події, якою є глобальна мета США та яка роль відведена Китаю у цьому протистоянні. Також він спрогнозував, що буде з цінами на нафту через війну в Ірані. Більше деталей – читайте далі у матеріалі.

Цікаво Лишилося три тижні: навіщо Трампу термінова перемога в Ірані та чому в США обурені

Ціни на нафту вже виросли у зв'язку з конфліктом на Близькому Сході. Деякі аналітики вважають, що це може допомогти Росії. Чи дійсно вона може отримати значну вигоду від цього конфлікту?

Якщо Сполучені Штати не досягнуть своїх результатів в Ірані, то, ймовірно, це принесе користь росіянам. Такий розвиток подій є вигідним усім союзникам Росії. Звісно, Іран – один із головних союзників Росії у цій війні. Тегеран надав багато військового обладнання, безпілотників тощо.

Якщо ж Ормузька протока буде закритою упродовж тривалого часу, а США не зможуть гарантувати прохід кораблів, то ціна на нафту почне зростати. Вона й так вже зросла, але опустилася приблизно на той рівень, на якому колись була. Коли почалася повномасштабна війна в Україні, то ціна на нафту зросла до 120 доларів за барель. А вже потім почала знижуватися й упродовж 2023 – 2025 років була на рівні 80 доларів за барель.

Упродовж останнього року ціна на нафту була надзвичайно низькою – на рівні 60 – 70 доларів за барель. Така ситуація була сприятливою для США та Дональда Трампа. На ринку понад рік було стільки зайвої нафти, що ціни ставали дедалі нижчими. ОПЕК+ збільшувала постачання нафти на ринок. У них ще є близько трьох мільйонів барелів видобутку, що досі не виведені на ринок.

Тож перше, на що треба звернути увагу тут: американці ніколи не мали настільки сприятливої ринкової ситуації, що могла спонукати їх піти проти Ірану та тимчасово вивести його з ринку. Це гарна ситуація, з якої вони починають, але якщо вони не закінчать війну за певний час, то ціна на нафту почне різко зростати. Але я б не сказав, що зараз стався історичний спалах.

Повне інтерв'ю стратега з енергетики: дивіться відео

Деякі аналітики кажуть, що Сполучені Штати намагаються переформатувати глобальний геополітичний та енергетичний ландшафт. І це не лише Близький Схід, а й Венесуела, Іран, Росія, Китай, Індія. Чи дійсно США тут мають широку стратегію?

Деякі з цих ідей Трамп мав ще під час свого першого президентського терміну, але не реалізував. Цього разу у нього була ідея реорганізації міжнародного нафтового сектору. Можна було б говорити й про газ та інші джерела енергії, але головною тут є нафта. Трамп хотів, аби США домінували в енергетичній сфері.

Він навіть створив комітет під назвою Національна рада з енергетичного домінування. Демократи не використовували б таку назву, бо вона з нотками шовінізму. Але експерти, пов'язані з Демократичною партією ще 5 – 10 років тому, писали книги про те, як сланцева революція у США забезпечила таку кількість нафти на ринку, що було логічно, аби Штати використовували це як геоекономічний важіль. І Трамп зараз робить це дуже агресивно.

Якщо подивитися на його кабінет, то люди на кшталт його міністра енергетики Кріса Райта та міністра внутрішніх справ Дага Бергама є експертами з нафти та газу. Вони обоє були генеральними директорами компаній, які заробили на цьому мільярд доларів. Один із них був губернатором, здається, третього за величиною нафтовидобувного штату в країні. І вони повністю підтримують цю стратегію.

Щодо питання про стратегію. Думаю, зараз така ситуація. Насамперед Китай дуже залежний від імпорту. Ви знаєте, що зараз йде боротьба за різні види сировини, а також за критично важливі мінерали та чіпи. Китай має певну перевагу в критичних мінералах. США ж мають глобальну перевагу в нафті. Думаю, вони й готують використовувати це проти Китаю.

Варте уваги! Видання CNN писало, що Китай може навіть допомогти Ірану в конфлікті проти Сполучених Штатів. Зокрема, надаючи фінанси, запчастини та компоненти до ракет. Також Пекін тисне на Тегеран щодо забезпечення безпечного проходу суден через Ормузьку протоку.

Але справжнє питання у тому, що це найяскравіше проявилося під час російської війни проти України. Я нещодавно опублікував статтю під назвою "Ліквідація російської нафтової держави". Там я простежую, що приблизно у квітні минулого року в Трампа була ідея, що він може запропонувати Путіну великі стимули. Він пропонував великі інвестиції в Росії замість війни в Україні.

Можливо, Трамп навіть здивувався, що це не зацікавило Путіна. А багато хто передбачав, що це не спрацює. Приблизно у квітні відбулася дискусія в Білому домі. Виглядає, що вони започаткували нову політику, яка мала завдати біль Росії, щоб змусити її зупинитися та погодитися на завершення війни.

Основний спосіб завдати економічного удару по Росії – позбавити її можливостей експортувати нафту. Адже це є найбільшим джерелом надходжень до їхнього національного та військового бюджету. Річ у тім, що вони створюють проблеми не лише в Україні, а й в Африці, Латинській Америці та інших регіонах. Усе це фінансується завдяки нафті.

Отже, план полягав у посиленні зовнішніх санкцій. США мали посилити санкції та мита, щоб ускладнити експорт нафти для Росії. Вони відмовилися від обмеження нафтових цін. Це не спрацювало. Та й не могло спрацювати. Вони думали, що зможуть вивести російську нафту з ринку.

Інший бік цієї кампанії – американська розвідка. Це розкрили в кількох інтерв'ю для NYT кілька місяців тому. Американська розвідка фактично запропонувала Україні допомогу з новими ударами по НПЗ, експортних терміналах, портах та інших об'єктах. Отже, це подвійна атака на російську нафту, яка має позбавити її можливості експортувати нафту до Індії, Китаю та Туреччини. По суті, залишився лише Китай.

Водночас коли Україна атакує порти та нафтопереробні заводи, то Росія змушена експортувати нафту, яку вона не може переробити. І вся система починає засмічуватися. Думаю, адміністрація Трампа думала над тим, аби заблокувати експорт російської нафти. Проте вони занепокоєні через довгострокову перспективу. Тому вони хотіли під'єднати собі венесуельську нафту перед тим, як це зробити.

На мою думку, вони також хочуть розв'язати питання з іранською нафтою, аби її не використовували як заміну російської. Тому я думаю, що всі ці події – частина більшого проєкту, який проводять перед тим, як вони повністю припинять експорт російської нафти, що вони цілком здатні зробити.

Отже, спершу Венесуела. Потім Іран. Хто наступний?

Між ними була Індія. Вона є одним із найбільших покупців російської нафти. Коли Трамп виступав проти Індії, то погрожував ввести тарифи. Усі думали, що він блефує. Як він міг зробити таке проти країни, яка вважається союзником, хоч і купує російську нафту?

Індії було байдуже. Вони просто брали дешеву російську нафту. Об'єктивно кажучи, їм було все одно на війну в Україні. Але Трамп все ж тиснув на Індію та змусив Нарендру Моді погодитися не купувати російську нафту. Люди вважали це чимось нереальним.

Європейські експерти, з якими я спілкувався, думали, що Індія ніколи не припинить купувати російську нафту. Натомість індійська берегова охорона захопила щонайменше три кораблі російського тіньового флоту. Ніхто й подумати не міг, що вони зайдуть так далеко.

Є ще одна країна, яка допомагала Росії. Це – Малайзія. Росія має дедалі менше ринків, де може збувати свою нафту. При цьому вона видобувається – і її потрібно кудись дівати. Їм ще й потрібно збільшувати експорт, бо українські війська атакують нафтопереробні заводи. Тому Росія відновлює постачання до Малайзії.

Наразі адміністрація Трампа домоглася, аби Малайзія захопила російський корабель тіньового флоту. Отже, всі ці країни так чи інакше змінили свою позицію, а на Росію тиснуть дедалі сильніше. З Індією досить складний випадок. Іран, упродовж років перебуваючи під санкціями, постачав нафту до Індії. Останнім часом все це ускладнилося. Тому вони переважно постачали її до Китаю.

Це викликає занепокоєння в Індії, бо країни Перської затоки, Іран та Саудівська Аравія, постачають свою нафту на Далекий Схід. Це цілком природно рухатися з Перської затоки в тому напрямку. І що досить цікаво, Моді відвідав прем'єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньяху безпосередньо перед тим, як останній розпочав атаку на Іран та ліквідував іранське керівництво. Навіщо там був Моді?

І тут Пакистан, а він також межує з Іраном, почав атакувати "Талібан". Отже, зараз ми починаємо розуміти, що адміністрація Трампа має до цього певне відношення. Думаю, Індія отримає певну підтримку в нафтовому секторі. Моді вважає, що американці подбають про нього, коли російську нафту виведуть з ринку.

Індуси тісно працюють з "Талібаном" та якось спровокували пакистанців напасти на "Талібан". Це можна трактувати так, що пакистанці відволікаються. Бо зазвичай вони допомагають іранцям. Вони могли допомогти їм, але тепер зайняті "Талібаном", ймовірно, через щось, що зробила Індія. Як бачите, план тут доволі складний.

Якщо конфлікт в Ірані триватиме не 2 тижні, а кілька років? Що тоді буде?

Думаю, нам потрібно визначити мету атаки США та Ізраїлю. У них багато спільних цілей, але є й різні. Штати не хочуть, щоб Іран коли-небудь отримав ядерну зброю. Іран зазнав серйозних ударів по ядерній програмі, які значно відкинули його назад. Але є й інша важлива річ.

Сьогодні сильно розвиваються далекобійні балістичні ракети, крилаті ракети, далекобійні дрони. Разом з ними можна досягти того ж ефекту, як і від ядерного озброєння – такий нищівний удар. Якщо ядерна зброя може знищити ціле місто, то при достатній кількості ракет та дронів ви зможете уразити все командне керівництво вашого ворога.

Іран міг виробити стільки ракет та дронів, що важко було б щось з цим зробити. І для США це була б серйозна проблема. Ви вже бачите, на що вони здатні. Іран атакує весь Близький Схід. Вдарили також по Ізраїлю. Отже, думаю, США хочуть знищити всю цю зброю.

Коли Барак Обама вів переговори щодо завершення іранської ядерної програми, то питання ракет також було актуальним. Вони кілька днів сперечалися з приводу ракет вже після того, як досягли угоди про згортання іранської ядерної програми, але домовитися так і не змогли.

Угоду щодо ядерної енергетики досягнули, а з ракетною програмою все відклали. Коли Трамп прийшов до влади, то цього було замало для нього. Він відкинув ядерну угоду і взявся за ракети та інші питання. Не знаю, чи це було розумно. Можливо, йому варто було просто зайнятися ракетами, а ядерну угоду залишити в силі.

Думаю, для США з геоекономічного та геостратегічного погляду важливою у цьому регіоні є й нафта. Хоч США є найбільшим виробником нафти та газу у світі, але близько 20% нафти надходить з Перської затоки, а близько 20% світового скрапленого газу надходить з Катару. Це регіон, де Штати настільки залучені до світової нафтової та газової системи, що прагнуть забезпечити її безпеку.

Деякі тамтешні країни також є центрами міжнародних фінансів та інших схожих сфер. Тому Штати пішли на ці дії, аби забезпечити довгострокову стабільність регіону, аби іранці не були загрозою для Ізраїлю через своїх проксі та ракети. Тож думаю, що США хочуть покласти край ядерній програмі Ірану та виробництву ракет. Штати не хочуть, аби Іран мав можливість продавати нафту Китаю.

Читайте також В Ірані сповільнилося виробництво "Шахедів" після ударів США та Ізраїлю, – Bloomberg

ЗМІ пишуть, що вони не хочуть скидати режим та намагатися побудувати щось інше. І віцепрезидент Джей Ді Венс, і прихильники Трампа, і багато демократів вважають, що США не хочуть міняти режим. Це було б безглуздо. Гадаю, їхній оптимальний план – зробити щось таке, як у Венесуелі.

Думаю, вони хочуть змінити склад та поведінку режиму. Він все одно буде не зовсім демократичним та дещо репресивним. Але це буде режим, який дотримуватиметься американських правил щодо зброї, ракет, ядерної енергетики та нафтового сектору. Я не здивувався б, якби вони змусили іранців класти гроші від продажу нафти на якийсь рахунок, який вони контролюють. Саме це досі відбувається в Іраку після тамтешньої війни.

До речі, після загибелі аятоли Алі Хаменеї новим лідером Ірану став його син Моджтаба Хаменеї. Він є прихильником жорсткого курсу без спроб лібералізації режиму, контролює значні фінансові потоки та має тісні зв'язки з елітою Корпусу Вартових Іранської Революції, що є фактично другою іранською армією. Чого чекати від нового лідера Ірану – читайте за посиланням.

Конфлікт крутиться довкола ядерної програми. Якщо подивитися на все це історично, то США, якщо й не могли обмежити чи контролювати Іран, то погрожували його "бомбити до кам'яного віку". Думаю, це дві речі, які зараз перебувають на столі, хоча про це прямо не говорять.

Вони намагаються змусити режим укласти якусь угоду. За цією угодою Іран має діяти в межах правил, встановлених США, особливо в нафтовому секторі та в озброєнні. Якщо ні, то вони знову розбомблять країну до кам'яного віку, як говорили багато адміністрацій раніше. У такому випадку Іран нікому не загрожуватиме.

Нещодавно прем'єр-міністрка Італії Джорджія Мелоні сказала, що Росія відкрила скриньку Пандори, почавши повномасштабне вторгнення проти України. І ось цей конфлікт на Близькому Сході виглядає як серйозна війна. Це також ланцюгова реакція, яка пішла з нападу Росії?

Так, звичайно. Усе взаємозалежне. І це значною мірою провина росіян. Це також провина китайців.

Американці говорили Росії, що вони можуть бути частиною західного світу. Європейці інвестуватимуть, купуватимуть нафту та газ, але треба закінчити війну в Україні та не здійснювати агресію. І не лише там, але й на Близькому Сході, в Африці й так далі. Але Путін відмовляється. Трамп зрозумів це за кілька місяців. Тоді вирішив зробити Росії боляче.

Повністю з вами згода. Це свого роду подвійна гра США щодо Росії та Індії. Попри те, що вони пустили Путіна в Анкоридж, там все ж тиснуть на Росію. Це санкції та інші дії американських політиків.

Так, щось на зразок "відмовтеся від цієї війни та повертайтеся на Захід". Трамп хоче відірвати Путіна від Сі Цзіньпіна, щоб останній виявлявся дедалі більше в ізоляції. Усі ці дії Трампа проти Росії, Ірану, Венесуели, Індії дедалі більше ізолюють Китай, який залежить від міжнародних потоків нафти.

Трамп говорив Ірану, що вони зробили багато страшних речей. Вбили 30 тисяч людей за одну ніч. Та якщо хочете жити з нами, то можете укласти угоду, і надалі з вами будуть готові мати справу. Просто не створюйте проблем, не підтримуйте війни, не розробляйте ядерну зброю. Якщо ні, то США їх знищить.

По суті, те саме США говорять росіянам. Мовляв, вся ваша сила, росіяни, ґрунтується на експорті нафти. Якщо не укладете розумну угоду, то нам більше не буде потрібною ваша нафта. Ми виробляємо набагато більше нафти, ніж ви. Ми виробляємо набагато більше нафти, ніж Саудівська Аравія. Ми залучаємо інші країни на наш бік, допомагаючи їм нарощувати видобуток. А ваші 3 – 4 мільйони барелів на день, які ви експортуєте, світу не потрібні.

Тоді Росія буде з економікою рівня Бразилії, але їм доведеться заробляти гроші самостійно, бо вони не отримають їх від продажу нафти та не зможуть створювати проблеми по всьому світу. Думаю, зараз це говорять Росії. І щось схоже поступово робиться для ізоляції Китаю.