Цього місяця своїми офіційними виступами Джозеф Байден буде "фіксувати нове політичне життя", натомість Владімір Путін – "стару політичну смерть". Про це та багато іншого в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу розповів радник глави Офісу Президента Михайло Подоляк
Дивіться також Прем'єр Японії запросив Зеленського взяти участь у саміті G7, – ЗМІ
Нагадаємо, що у першій частині інтерв'ю ми вже писали про "великий" наступ Росії, скупчення ворожої авіації біля кордону України та можливу масовану ракетну атаку 24 лютого. Читайте першу частину – за посиланням.
Мобілізація в Україні
Незалежно від того, де ми перебуваємо, ті, хто залишається в Україні, чи ті, хто з різних причин переїхав за межі України для того, щоб зберегти своїх дітей, – продовжують донатити ЗСУ. Я тільки дивуюсь від того, як відкриваючи той чи інший збір, ми його закриваємо протягом однієї доби максимум для того, щоб купити дрони, купити щось, що точно допомагає або полегшує життя нашим ЗСУ.
Донати – це супер, я навіть не буду говорити, тому що громадянське суспільство абсолютно круто підтримує армію й державу як таку. Я трошки про більш чутливі питання, про мобілізацію, наприклад, говорю.
Це ж не питання, що всі сміливі, що всі готові, але я не хочу, щоб у суспільстві поступово збільшувалась кількість питань: "У нас є права й ми не зобов'язані йти". Служити, чи добровольцем і таке інше. І що давайте шукати варіанти, як від цього відмовлятись. Я хочу, щоб ми про це щиро говорили.
Я розумію, що у нас є можливості впливати, є можливості про це говорити лозунгами. Але я хочу, щоб ми були щирі в тому, чи ми точно всі розуміємо, що треба робити у війні. Це ж війна, це не якась гра, тобто, може, в когось є розуміння, що це якась гра, а це не гра. Це питання виживання й можна про це говорити.
Дивіться також Роботодавець вимагає військово-облікові документи: чи законно це
Якщо ти боїшся, так і скажи: "Я боюсь". Не тому, що у мене є якесь право не захищати країну свою, що тобі просто страшно, ти про це говори, будемо шукати тоді варіанти, як з тобою працювати.
Я вважаю, що мобілізація – це навіть не про те, щоб йти на передній край, мобілізація – це про те, щоб бути готовим воювати, це тренування, це певний психологічний стан, це захист країни. От я про це. Я хочу, щоб коли ми про це говорили, ми говорили не тільки про донати, а ми говорили про складні психологічні питання, коли молоді люди 20 – 30 років шукають можливість "відкосити".
Це ж треба обговорювати, але нехай вони про це говорять прямо: "Ми боїмося, ми не підемо". А не шукають можливості типу "ми ж не такі, як Росія, нас не мають примушувати". Ми не примушуємо, ми просто ставимо питання: "Ми будемо жити в Україні?". Тоді говоріть про це. Як ви готові допомогти вижити Україні? Якщо не готові, так і скажіть: "Не готові, готові щось інше робити".
Але просто не треба обманювати й не треба створювати ці інформаційні кампанії "давайте шукати можливості відкосити ЗСУ". Це я так, з точки зору того, що є більш складні питання, ніж донати, ніж підтримка держави й таке інше.
Повне інтерв'ю з Михайлом Подоляком: дивитися відео
Вручення повісток військкоматами
Тут я вже додам, що є в нас і "Гвардія наступу", яка набирає всіх охочих для того, щоб йти визволяти, повертати українські наші рідні території. Туди вже подали заявки, здається, більше 20 тисяч охочих. І є історія знову-таки з тим, як вручають повістки. І їх дуже не те, що багато, але вони привертають увагу. І, зокрема, це відбувається на Одещині з цими затримуваннями, заламуванням рук.
Давайте правильно розставимо крапки. По-перше, "Гвардія наступу" – це супер. Це круто. Так само для мене дуже круто ЗСУ. Просто фантастичні люди.
Для мене не існує чогось, що не треба робити для них. Це важливо. Але щодо мобілізації. По-перше, давайте говорити про психологічний стан людей, які приходять вручити повістку, наприклад, а їм говорять, що ви не можете це робити, йдіть самі захищайте країну.
Це може спровокувати певний емоційний стан. Розумію, тому що рік великої війни, не просто війни десь там. А великої війни. Тому маємо з розумінням ставитися до людей, які змушені коректно на початку говорити про потреби ЗСУ. Це перше.
Друга складова. В кожному випадку будемо розбиратися окремо. Але я підтримаю військкомати. Тобто ТЦК сьогодні. Буду підтримувати. Бо це питання виживання моєї країни. Я буду на їх боці завжди. І буду завжди казати, що вони праві. Так, може, технології треба міняти. Може з ними психологічно працювати. Але я буду підтримувати.
Бо знову-таки Центри комплектування – це не про примус. Це про спробу захистити країну.
Третя складова. Ви говорите про багато таких епізодів. Але в мене є статистика, що не дуже багато порівняно з тим, що взагалі відбувається в країні. Багато добровольців є, які щиро йдуть захищати країну. Просто оці негативні моменти дуже спекулятивно, дуже добре продаються.
Вони збирають багато лайків. Люди починають це масштабувати. Не тільки наші люди. Хтось ще зацікавлений, щоб дискредитувати ці Центри комплектації, Міноборони, ЗСУ і взагалі спробу захистити свою країну. Це – Росія.
Для них принципово зменшити ключові 2 речі. Перше – вони хочуть розтягнути європейську спільноту, щоб нам не надавали зброю чи принаймні повільно максимально її надавали. Друге – зменшити можливість набирати нам людей, які потрібні для того, щоб захистити країну. Це – дві ключові пропагандистські кампанії Росії.
Я не говорю, що немає ексцесів. Ми прямо говоримо. Не боїмося цього. Так, є певні проблеми. Але пояснюю. Психологічний стан такий сьогодні, що, коли ти приходиш, а над тобою знущаються. А ви знаєте, як люди вміють казати: "Я права всі знаю, ви не можете до мене підходити, в мене все зафіксовано. Не можете зі мною спілкуватися".
Я хочу, щоб люди говорили про це публічно. Боїшся? Скажи тоді: "Я боюсь. Не хочу йти захищати країну. Я хочу, щоб ви там за мене повмирали. Я в цей час буду в ресторані сидіти і буду чекати, коли зможу далі навчатися як ні в чому не бувало".
Я хочу, щоб люди про це говорили. І це зрозуміла мотивація. І ми будемо розуміти, на кого розраховувати, з точки зору, щоб дати цим людям, які не хочуть йти захищати країну, все ж таки потім жити і з гордістю носити звання українця.
Я б уточнила, що таких випадків небагато. Але вони привертають багато уваги.
Погоджуюсь.
Що чекає на Пригожина
З приводу авіації і Пригожина. Пам'ятаємо відео, яке він записував до Зеленського і викликав на повітряну дуель. І тоді він сказав, що, хто в цій дуелі переможе… Якщо переможе він, то йде до Дніпра. Якщо не переможе, то Бахмут – український. Я розумію, що повітряна дуель "как би состоялась". Адже цей літак приземлили, на якому він літав. Як би "пацан сказал – пацан сдєлал". Він же "па панятіях" живе. Мав би відійти від Бахмута. Питання, чи не видно на фронтах ситуації, коли б Пригожин збирав вагнерівців і забирався геть.
На Бахмутському напрямку тяжкі контактні бої. Вони йдуть і триватимуть, доки ми не сконцентруємо необхідний ресурс, щоб завдати максимальних втрат російській армії.
Але давайте про Пригожина. Перше – Пригожин, безумовно, не рівень президента Зеленського. Навіть і близько. Тому в одне речення ставити прізвища Пригожин і президента України не має сенсу.
Друге – Пригожин сьогодні втрачає впливи в Росії. Думаю, що через певний час він взагалі зникне з інформпростору Росії і Вагнер буде мати певні суттєві проблеми з фінансуванням, з військовою підтримкою і таке інше. І він буде, в принципі, знищений на території України.
Третє – я думаю, що Пригожину краще думати не до Дніпра дійти, а до Москви-ріки. Отам він може отримати дивіденди певні і таке інше.
Четверте. Взагалі в інформаційній складовій мають домінувати наші позиції. Ми будемо повністю зачищати від вагнерівців, зеків, російської армії, від міноборони, від інших ПВК, які в Росії є.
Вони ж мають концепцію створити біля всіх російських сировинних компаній державних окремі ПВК. Свої армії. Газпром фінансує на 70% приватну військову компанію, а приватна охоронна компанія фінансує 30% і набирає людей. Ви розумієте, що "Вагнера" вони будуть розмивати повністю.
Тому в інформаційному просторі буде домінувати одне – коли, як і скільки. Я маю на увазі, коли ми знищимо, як знищимо – максимально боляче має бути, і скільки знищимо російських військовослужбовців незалежно від їх кримінальної чи юридичної приналежності.
Результати "Рамштайн-9"
Згадували про авіаційну коаліцію, яка в розробці, обговоренні. Ми всі чекали на авіаційний "Рамштайн". Сподівалися, що він буде для нас авіаційним. Сподівалися на гарні новини.
Але гарних новин, можливо, і не почули. Резніков сказав про те, що він задоволений результатами "Рамштайну". А президент Зеленський сказав про те, що ми не можемо вам сказати про все, про що ми там домовилися. Розумію, що поки не про літаки. Але цей "Рамштайн" був для нас доволі вдалим?
Для нас "Рамштайн" вдалий. Перше. Ми ж домовилися про те, що про певні види озброєння говоритимуть національні уряди, якщо вони вважають за потрібне зафіксуватися в історичному процесі конкретно.
Друга складова. Не все можна публічно озвучувати. Це ж війна. І треба, щоб були певні сюрпризи для Росії.
Третя складова. Я б не сказав, що щодо авіаційної коаліції є негативні новини. Ні. Є абсолютно позитивні новини. Ви ж не розраховували за день-два зробити зразу авіаційну чи ракетну коаліцію?
Але. По-перше, авіаційна коаліція практично неформально обговорюється. Друге – на столі переговорів лежать питання щодо необхідності авіації. Обговорюються 3 напрямки: штурмова окремо, винищувальна окремо – перш за все F-16, але там є Mirage французькі, Gripen шведські і таке інше. Третя складова – старі радянські третього чи четвертого покоління – МіГ і Су-25, Су-27, Су-29.
"Рамштайн"-9 / Фото з фейсбук-сторінки Олексія Данілова
Щоб було зрозуміло, це все обговорюється. Шукаються можливості. Тривають консультації на рівні держава – держава. Не тільки з Україною, а між собою. Тому що там є певні юридичні особливості, як було з танками, що потрібні ліцензійні дозволи. І авіаційна неформальна коаліція функціонує як переговорний процес.
Так само було з танковою коаліцією – умовною, неформальною – на початку. А після цього вже вийшли на певні логістично-юридичні концепції.
Ще одна складова – щодо ракет підвищеної дальності. Так само на столі переговорів. Так само зрозуміло, що нам це потрібно. Так само партнери чітко проаналізували аналітику цього етапу війни і розуміють, якщо ми хочемо суттєво зменшити можливості російської армії, треба нищити на відстані 100 і більше кілометрів, тому що там сконцентровано все. Там сконцентровані склади артилерії, ракетні можливості, зокрема, С-300. Там є резерви мобілізаційні.
Для того, щоб дійсно покарати Росію вже на цьому етапі. Це не говорить про те, що ми вже завтра за 2 тижні деокупували все, тому що є певна фортифікація, яку Росія побудувала. Для цього потрібна бронетехніка, щоб її зламати.
Це треба нищити. І це теж партнери розуміють. І це теж обговорюється, але вже в логістичних форматах: що потрібно, в якій кількості, коли, на яких напрямках. Але це, безумовно, не публічна складова.
І нарешті, ключовий елемент – це танкова коаліція. На "Рамштайні" було вирішено пришвидшити логістику постачання. Тобто вона вже має бути в Україні максимально швидко – протягом тижнів, максимально – місяця.
Це пришвидшення навчання, а ви знаєте, що програми навчання на танках Leopard для наших екіпажів скорочені – щонайбільше місяць.
Це пришвидшення створення в нашій країні чи на території інших, публічно це не обговорюється, ремонтних баз. А для цього потрібно ремкомплекти, розуміючи, що ключове, в якій кількості має на цих ремонтних базах бути.
Саме цим опікувався пан Резніков на "Рамштайні". Думаю, що він був достатньо успішний.
До теми Резніков переконаний, що "броньований кулак" за кілька місяців допоможе втілити задум Залужного
Візит глави МЗС Ізраїлю в Київ
Ще про партнерів і їхні візити. Сьогодні Ізраїль в Києві. Як на мене, це досягнення, тому що чекали на цей візит. Напевно, коли Угорщина приїде до України або Орбан, або Сійярто, тоді взагалі буде зрозуміло, на чиєму боці світ і що Росії залишились лічені дні чи місяці. Але як вдалося цей візит організувати і з чийого боку була ініціатива?
Давайте тут правильно крапки розставимо. Коли будемо правильно фіналізувати війну, всі приїдуть в Україну. Тому що треба буде зафіксувати своє історичне місце в тому, що сьогодні відбувається в об'єктивному історичному процесі.
Візит глави МВС Ізраїлю Елі Коена в Києві / Фото TASS
Щодо Орбана, не знаю. Певно, приїде, тому що він людина дуже хитра, розуміє що до чого. Вона і сьогодні прекрасно розуміє, але є певні зобов'язання перед Росією.
Тепер щодо Ізраїлю. Давайте відверто говорити, міністр Елі Коен – це певний символ того, що Ізраїль чітко розуміє природу війни, хто в цій війні винний, чому Росія це не та країну, яку варто підтримувати.
Ізраїль розташований в дуже складному регіоні з точки зору впливів Росії. Вони через Сирію, Іран дуже суттєво загрожують цьому регіону. Це і комплекси С-300, і С-400, і літаки, зокрема, 5 покоління, які там є. Це підтримка і спекуляція на іранській тематиці, зокрема надання певних технологій, також і ядерних. І тренінг іранських спецпризначенців.
Це і суттєва підтримка Росії, вона залежить від позиції Ізраїлю в певних зовнішньополітичних питаннях. Це і підтримка Росією ХАМАСа і Хезболли – терористичних угруповань, які там частково контролюють регіон і які постійно провокують Ізраїль.
Тому Ізраїль перебуває у достатньо важкій ситуації. Давайте говорити відверто. Не казати, що є тільки Україна і нам повинні всі допомагати. Так, я дуже хочу, щоб нам всі допомагали, і це питання волі, яку мають демонструвати ті чи інші країни. Але Ізраїль все ж таки знаходить у собі сили підтримувати Україну. У нього є можливості допомагати з медичним забезпеченням, з високотехнологічним забезпеченням, фінансово. Є багато потрібних програм, які Ізраїль може запропонувати Україні і так і буде.
Я вважаю, що президент Зеленський вкрай ефективно менеджерує проблеми зовнішньо-політичної комунікації. Коли закінчаться переговори, ми отримаємо більшу конкретику і зможемо говорити про це публічно. Тому що треба дати право і президенту, і міністру Коену заявити цю позицію публічно першими. А після цього ми проговоримо, кому ця ініціатива належить і чому вона належить тій чи іншій країні.
Російські ракети над Румунією
Про ракетні ініціативи згадала. А я згадала про ракети в повітряному просторі Молдови і Румунії. Всі помітили, коли Румунія зазначила, що російських ракет не було в їхньому повітряному просторі – вони пролетіли за 30–35 кілометрів до румунського кордону. Але звернення президента Зеленського з'явилось після того, і я так розумію, що є в нас певні сумніви у тому, що дійсно не залітали ці ракети.
Ми не будемо проговорювати позицію тієї чи іншої країни. Це суверенна позиція Румунії. Ми говоримо тільки про те, що ми бачимо з точки зору ескалації конфлікту і з точки зору того, що робить чи не робить Росія.
Безумовно, це вибір України. Ми для себе вибрали, що будемо максимально жорстко захищати територію Європи. Підкреслюю, не територію України, тому що це не територіальний конфлікт, а Європи. Це вже зрозуміли в Європі практично всі. Ми будемо захищати територію Європи, незалежно від того, що буде відбуватись далі.
Інші країни можуть вибрати для себе певні опції. Для нас принципово, щоб вони вибрали опцію максимально швидкого й ефективного постачання нам зброї. Тому що всю іншу роботу ми самі виконаємо. Такий в нас характер – будемо працювати.
Якщо інші країни хочуть об'єктивно говорити про те, що робить Росія, зокрема, на їхніх територіях, це було б гарно. Тому що тоді б це фіксувало необхідність більш агресивної риторики перш за все об'єднаної Європи в цілому. А якщо ця агресивна риторика з'являється – це дає шанс на те, що пришвидшать допомогу, збільшать військову допомогу Україні, тому що тоді скажуть: "Ви дійсно захищаєте, ми бачимо ризик неконтрольованих дій Росії, ми хочемо, щоб ви їх якомога швидше знищили на своїй території. Будь ласка, зробіть це, от вам весь ресурс. Давайте не будемо вести переговори про щось там. Скільки треба літаків? 50. Тримайте. Через місяць у вас. Скільки треба винищувачів? 50. Тримайте. Через 2 місяці у вас". Я хочу, щоб вони так ставили питання.
Але це ідеальний світ. Ми не живемо в ідеальному світі. Ми живемо в світі, де є конкретні люди. Хтось більш сміливий, хтось більш відповідальний. Хтось більш прямий. Ми такі – прямі, відповідальні, сміливі. Тому ми на передньому краї.
Чесно кажучи, без різниці, хто на що і як реагує. Головне, що в нас є коаліція, яка за нами все одно стоїть. Так трошки повільніше, ніж нам хотілось, але вони стоять.
Повірте мені, вже точно до кінця війни вони будуть в повному обсязі стояти за нами. Вони нам нададуть все. Навіть більше скажу, сьогодні Росія пробує довести Європі – періодично з'являються публікації, навіть сьогодні була у FT – про те, що, начебто, у промислових комплексах Європи є виснаження арсеналів – немає снарядів, навіть на складах. Це ключова позиція російської пропаганди – довести європейцям, що їм не буде чим захищатись.
По-перше, це не так. Вони більш інтенсивно на сьогодні задіюють ВПК. Вони завантажені замовленнями. Я маю на увазі європейські, американські. Вони в іншому вимірі вже працюють, не так, як до цього вторгнення. Набагато інтенсивніше працюють.
Друга складова. Ми говоримо партнерам: "Так дайте нам все, ми тут зупинимо. Не буде ризику завтра війни у вас. Вам не буде потрібно завтра використовувати такий обсяг снарядів чи інших інструментів війни, тому що ми тут сьогодні знищимо. Це ж логіка проста. Давайте ми тут сьогодні все зробимо, ніж ви будете очікувати, що вам завтра доведеться щось робити самим. А готові ви самі психологічно це зробити? Україна – готова. Тому, це ж логічно. Все віддайте, будь ласка. Вибачте, що так прямолінійно кажу: "Віддайте все".
Дивіться також Україна поверне окуповані території: для цього потрібно тільки одне
Північна Європа так і робить. Дивіться, що роблять партнерські країни Балтії. Вони прямо говорять, вони відверто говорять на всіх рівнях: "Віддамо Україні все, тому що там вирішується доля Європи завтра. От у них буде все – вони знищать Російську Федерацію на своїй території, заставлять Російську Федерацію піти на трансформацію певну, і в нас буде безпека. Тому, давайте, давайте Україні".
Оце все, що треба нам робити, пояснювати це партнерам. Вони не настільки прямолінійні, відверті як ми, і вони не готові так швидко приймати рішення. Але це не означає, що ми маємо на них ображатися за щось, що вони щось не сказали, чи щось повільно роблять. Ми маємо просто з ними працювати.
І, до речі, завжди, я підкреслю, завжди, говорити об'єктивно. Без них – ми б не впоралися. Вони дуже і дуже суттєво нам допомагають. Без них – це була б інша війна. Набагато більш трагічніша для нас. Це не означає, що ми з вами здались, але це означає, що була би набагато більш кривава ця війна. І Росія б, дійсно, знущалася, максимально. Так, як вона знущалась в Київській області, над усією країною. Тому, давайте будемо справедливими: ми сильні, але ми – солідарні. І біля нас дуже багато крутих хлопців з Європи стоїть.
Ну, бачите, ми би не змогли без них, вони би точно не змогли би без нас. І про це говорить і Бен Воллес, який каже, що 89% російської регулярної армії вже тут, на території України, або ж у землі, або ж ще якимось чином залишається на території землі. Каже, що таким чином військовий потенціал Росії знижено на 40%, а значить, Європа на 40% вже убезпеченіша.
Ви знаєте, це супер. Ви абсолютно чіткі цифри сказали. Але я б сказав би більш фундаментально: без України демократія європейська себе не захистила б. От всі ті цінності, заради яких була вибудована Європа, в тому вигляді, в якому ми її з вами знаємо після Другої Світової, – це були тяжкі переговори, це був тяжкий пошук цінностей, які дозволять жити у вільному світі, де ти зможеш реалізувати своє "я". Тобто, бути вільним, конкурентним, мати можливість жити заможно в сучасному технологічному світі. Оце все сьогодні можливо, тому що є Україна, яка за ці цінності, за право цих цінностей домінувати в Європі, платить найвищу ціну – життя своїх людей.
Візит Байдена в Польщу
Пане Михайле, не можу не спитати про візит Байдена до Польщі. І тут, знаєте, я якісь паралелі провела. Ми пам'ятаємо про те, як на Росії нас лякали 9 травня: "От-от, значить, тут щось відбудеться". 9 травня виходить президент США Джо Байден і підписує нам ленд-ліз, чим перебиває всі інформаційні приводи на Росії, чим би вони нас не лякали. І вони геть зовсім забули, що вони мали робити.
21 лютого буде "фєдєральное собраніє", на якому буде виступати той, який має покинути свій бункер. 21 лютого відбудеться і ключова промова президента Байдена. Вона буде відбуватися в садах Королівського палацу. Прибуде він з візитом до Польщі, буде у Варшаві. І, відповідно, питання: приїде президент Зеленський на зустріч до Байдена до Польщі чи ні?
Питання безпеки. Будете знати 21 лютого чи буде президент Зеленський, чи не буде. Це перше.
Друге. 21 лютого буде тільки одна подія – це виступ пана Байдена. Немає ніякого ньюзмейкера на прізвище Путін. Все, що він буде говорити, – ми з вами вже розуміємо. І немає сенсу на це звертати увагу.
Третя складова. Сам по собі візит Байдена до Польщі – це ключова подія історичного плану. Тому що він фіксує річницю війни, він приїжджає в Польщу, в ключову країну, яка забезпечила нам логістику війни. Він приїжджає для того, щоб сказати про Україну в річницю війни, і він буде фіксувати увагу на тому, що Росія – це країна-злочинець, яка має бути максимально покарана. Що може бути ще важливіше 21 лютого 2023 року?
Тому що це і є контур "нового світу", "нового типу світопорядку". Ви розумієте? Тому що в цьому "новому світі" Росії не буде – так чи інакше. Вона не буде мати політичних впливів, вона не буде мати ідеологічних впливів, вона не буде мати інформаційних впливів, вона не буде домінувати ніде більше. І тому, оцей архаїчний персонаж на прізвище Путін буде фіксувати просто свою політичну, в історичному сенсі, "смерть".
Тобто, 21 лютого Байден буде фіксувати "нове політичне життя", а 21 лютого суб'єкт Путін буде фіксувати "стару політичну смерть". Росія не буде більше мати жодних впливів, таких, як мала до початку цієї війни. Це ключовий політичний захід цього типу. Тобто, це буде чіткий розподіл – хто і як буде зафіксований в історії.
І, ви розумієте, яке місце буде займати Україна? Але, підкреслю, яке місце буде займати – слово "буде" чи "є". Ми маємо дійти до фіналу. І я повертаюсь про те, що ми маємо бути щирими на внутрішньому ринку, тому що зовнішній вже повністю чітко розуміє. Так, повільно, але чітко робить все, що нам потрібно для перемоги. Він чітко розуміє, як ця війна має закінчитися. Є політична воля, є політичні рішення підтримки України. Ми внутрішньо маємо вирішити – як ми оце "буде" скоротимо по терміну і дійдемо до правильного фіналу.
Дивіться також Чи приїде Байден в Україну в рамках візиту до Європи: Білий дім зробив заяву
Прогнози Буданова щодо Криму
Пане Михайле, про фінал. Ви знаєте, за цей час, за цей рік, у мене з'явилися нові, я не знаю, друзі, рідні, які проживають в тимчасово окупованому, але українському Криму. І які питають мене, а я відповідно питаю вас. Питають вони наступне: чи не здається вам, що прогнози Буданова занадто оптимістичні і чи таки вони є реальними, що уже восени ми побачимо український стяг в українському Криму?
Прогнози і Буданова, й інших очільників української держави не є надто оптимістичними. Вони є ситуативними на той момент, коли вони роблять ці прогнози, виходячи з можливостей ресурсних України і Росії. Це об'єктивні прогнози завжди, але питання в тому, що подекуди ресурси ж міняються.
Наприклад, якби ми отримували трошки швидше допомогу, інструментами певної дальності, наприклад, літом минулого року, ви розумієте, що течія цієї війни була б іншою взагалі? Так само, якби Росія не використовувала мобілізацію, з точки зору, щоб закидати тілами, а дійсно воювала би певною низкою військових своїх спроможностей. Сьогодні ж вона веде "священную войну протів НАТО". Це трошки міняє диспозиції. Але між тим, все одно, ці прогнози є об'єктивними з певними календарними корекціями.
Але мені видається, якщо все ж таки наші партнери дозволять нам отримати максимально швидко все, що нам необхідно, ми будемо об'єктивними, розуміючи, які нам потрібні ресурси на тому чи іншому етапі війни.
Будемо розуміти ідеально той чи інший етап війни. Я маю на увазі про Збройні Сили. Будемо правильно планувати операції, ефективно їх проводити, маючи все необхідне з точки зору ресурсного забезпечення, то ми будемо модерувати і календарний план цієї війни. І можемо пришвидшити суттєво фіналізацію. Це може бути осінь цього року, але це може бути повністю цей рік.