Влітку 2018 року третина киян опинилась у заручниках боргової суперечки між столичною мерією, "Нафтогазом" під керівництвом Андрія Коболєва та підконтрольною Рінату Ахметову компанією "Київенерго". Допоки вони вирішують, хто з них і кому винен гроші, мешканці столиці лишаються без гарячої води та з перспективою лишитись без тепла взимку.

Читайте також: Борги "Київенерго": чи отримають жителі Києва гарячу воду та тепло взимку

У тому, що сталось, хто у цьому винен та що із цим робити розібрались журналісти 24 каналу.

Чи скрізь в Києві немає гарячої води?

Наразі – не скрізь. Поки що без гарячої води у Києві залишається близько 3 тисяч будинків (близько третини від усієї столиці). Але зовсім скоро – після 1 серпня – є ризик, що гаряча вода зникне з усіх столичних будинків.

Компанія "Київенерго", яка останні сім років належить Рінату Ахметову, управляла тепловим господарством Києва та постачала гарячу воду й опалення киянам з 2001 року. Наприкінці квітня цього року термін дії угоди із "Київенерго" закінчився. Київська влада вирішила її не продовжувати. Офіційно – тому що "Київенерго" була неефективною. Тому з 1 травня теплові мережі, теплові пункти, котельні й лічильники відійшли новоствореному комунальному підприємству "Київтеплоенерго". ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 разом зі сміттєспалювальним заводом "Енергія" до серпня залишаться в управлінні "Київенерго".

Читайте також: Стан критичний: підготовка до опалювального сезону під загрозою

ТЕЦ-5 постачає гарячу воду для жителів центру міста, Русанівки, Позняків, Березняків, Теремків, проспекту Лобановського, Чоколівки, частини Печерська та Борщагівки. ТЕЦ-6 – для Троєщини, Лісового, Північно-Броварського, Воскресенки, Виноградару та частини Оболоні. Сміттєспалювальний завод "Енергія" постачає гарячу воду кільком сотням будинків на Позняках.

Ті будинки, які неможливо було підключити ні до ТЕЦ-5, ні до ТЕЦ-6, ні до "Енергії", забезпечувались гарячою водою завдяки низці котелень у Святошинському, Шевченківському, Солом’янському, Подільському, Голосіївському, частині Оболонського, Дарницького та Печерського районах. Саме ці котельні першими були прийняті на баланс і зупинились.

Чому так сталось?

Якщо коротко – тому що "Київенерго" мала договір з "Нафтогазом" про газопостачання, а "Київтеплоенерго" – ні. І укладати з нею договір "Нафтогаз" відмовляється. Тому "Київтеплоенерго", яка має забезпечувати киянами тепло, гарячу воду і світло, газу не отримує.

Чому не отримує? Тут все заплутано, але спробуємо пояснити максимально просто. Тому що "Нафтогаз" відмовляється підписувати договори на поставку газу з "Київтеплоенерго" через мільярдну заборгованість компанії Ахметова. Логіка "Нафтогазу" така: хто має активи, той і бере на себе погашення боргів. "Київенерго" завершила попередній опалювальний сезон із понад 5 мільярдами грн боргів перед "Нафтогазом". Коли управління тепловим господарством столиці перейшло від "Київенерго" до "Київтеплоенерго", разом із ним перейшли й ці борги. І допоки вони не будуть погашені, "Нафтогаз" відмовляється укладати угоди про газопостачання до "Київтеплоенерго".

Чи дійсно у відсутності води винний Ахметов?

Частково. Розібратись у цій суперечці сторони намагаються у суді. Господарський суд Києва не задовольнив заяву енергокомпанії "Київенерго" про заміну боржника на комунальне підприємство "Київтеплоенерго".

Суд зобов’язав компанію Ахметова сплатити "Нафтогазу" 170 мільйонів гривень. Однак це рішення гарячу воду киянам не поверне. Адже Ахметову присудили виплачувати лише 4% боргу, який "Нафтогаз" нарахував для його наступників. А монополіст обіцяє дати паливо лише після сплати усієї суми – майже 5 мільярдів гривень. Тому що, нагадаємо, у "Нафтогазі" наполягають, що разом із майном "Київенерго" компанія "Київтеплоенерго" отримала і всі борги.

Столична влада тим часом наголошує, що такі вимоги "Нафтогазу" суперечать як Конституції України, так і нормам міжнародного права. Вони, як наполягають у КМДА, несправедливі щодо громади Києва, адже коштами мешканців міста Києва змушують погасити борги, зокрема штрафи та пені, що нараховані іншій структурі. Міська влада вимагає повернути газ на об’єкти теплогенерації, дозволивши відновити постачання гарячої води киянам, та вирішувати питання боргів без впливу на життєдіяльність міста. Питання конституційності вимог "Нафтогазу" щодо визнання "Київтеплоенерго" правонаступником боргових зобов’язань "Київенерго" вирішить Верховний Суд. Тим часом, кияни лишаються заручниками цієї суперечки.

Коли у Київ повернуть гарячу воду?

Прес-секретар заступника голови КМДА Петра Пантелєєва Юлія Грамотна 24 каналу пояснила, що зараз відповідь на це питання повністю залежить від того, чи проявить "Нафтогаз України" гнучкість у переговорах зі столичною владою на постачання газу.

Ситуація дійсно дуже серйозна. Після 1 серпня ми приймаємо під своє управління ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 – найбільші в Україні ТЕЦ, які займаються виробленням теплової та електричної енергії. Без газу вони працювати повноцінно майже не будуть. Ми мало того, що залишаємось без теплової енергії, тобто без гарячої води, ми ще наражаємо наше місто на перебої і з електроенергією,
– сказала Грамотна.

Що робити киянам?

Чекати і вірити. До вирішення цього питання уже підключають усіх, кого можна: народних депутатів, Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг, представників уряду, наглядову раду "Нафтогазу", прем’єр-міністра, Президента. Втім, допоки сторони не з’ясують, на чиї плечі ляжуть мільярдні борги, на наявність гарячої води мешканцям міста краще не розраховувати.

Які є шляхи вирішення проблеми?

Один з можливих варіантів — реструктуризація боргу "Київенерго" до 2021 року, що стане можливим тільки після погодження остаточної суми заборгованості.

Виконавчий директор Центру глобалістики "Стратегія ХХ" Андрій Чубик 24 каналу пояснив, що це – саме той випадок, коли керівництво столиці та "Нафтогаз" мають об'єднати свої зусилля в тому, щоб змусити компанію ДТЕК погасити заборгованість, яка виникла за період їх відповідальності за теплопостачання. Тут, за його словами, також важливим є долучення представників від Секретаріату КМУ з метою координації цієї роботи та інформування прем’єр-міністра.

Цей прецедент може стати цінним прикладом того, як необхідно вирішувати питання з теплокомуненерго в межах цілої країни та не допустити фінансових втрат з сторони державних компаній та державного і місцевого бюджетів через недобросовісну роботу приватних орендарів комунального господарства,
– додав він.