Як вчитель фізкультури став командиром батальйону
Ярослав Троян викладав у школі бойових мистецтв та в дитячому садочку. Працював учителем фізкультури протягом 20 років, а також тренував поліцію Київської області. Сьогодні він – командир окремого спеціального підрозділу "ПАТРІОТ 129" у Києві.
Важливо Уже не такі сміливі: у міноборони Росії офіційно заявили, що відходять від Києва і Чернігова
Чоловік зауважив, що війни з Росією чекав, бо був впевнений, що вона неминуча. Ярослав Троян знав, де знаходиться укриття, що там будуть люди та його неповнолітні вихованці.
За місяць до повномасштабного вторгнення мені снилася війна. І я про це казав. Вперше я нормально заснув з 23 на 24 лютого. Коли я прокинувся вранці, то сказав включити телевізор, бо вже війна. Вдома всі здивувалися,
– пригадав він.
Ярослав Троян / Фото Аліни Туришин, 24 канал
У військкоматі чоловіка направили у територіальну оборону. Троян розповів, що, прийшовши у штаб ТрО, прийняв перший бій, бо прорвалася деяка російська техніка, на Оболонському районі столиці почалася стрілянина. За його словами, багато людей були налякані. Сам чоловік вже 36 років займається бойовими мистецтвами та вміє поводитися зі зброєю.
"Всі діти стали іншими, стали дорослими за цей місяць війни"
Записуватися у ТрО одразу не став, а пішов охороняти дітей. Поки йшов по району, то до нього стали приєднуватися й інші люди, які його знають. Чоловік сказав, що не знає, хто і що буде робити, але російську публіку знає, і впевнений, що вони будуть брати заручників.
Ярослав Троян / Фото Аліни Туришин, 24 канал
Я запитав у хлопців, чи хочуть вони зі мною, бо я хочу захищати дітей. На мене дивилися ці оченята. Ці діти побігли в укриття. Це неможливо забути ніколи. Вони дивились з надією, що я їх закрию та захищу. Вони дивились перелякані, й там набивалося до двох тисяч людей вночі,
– пригадав Ярослав Троян.
Потім люди почали виїжджати й зараз в укритті пусто. Але перші 10 – 12 днів було дуже важко, розповів він. За словами чоловіка, він заходив до своїх учнів, і як міг, так і заспокоював їх. Вони бачили, що біля них люди зі зброєю, і їм було легше.
Вже за пів години командир провів перше спортивне тренування. За його словами, всі діти, які були там, стали іншими, стали дорослими за цей місяць війни.
Вони всі (діти – 24 канал) змінилися дуже. Я їм (окупантам – 24 канал) не пробачу. Я особисто в полон брати не буду. Все, що буде рухатися, я буду знищувати,
– наголосив він.
"У підрозділі налічується близько 180 людей різних професій"
Коли організувався підрозділ, то стали приєднуватися люди, які займаються будівельними матеріалами, які воюють та які в розвідці. Зробили все, як в армії. "Все, що тут зроблено, – додав він, – все своїми руками". В батальйоні також є капелан, який приходить і спілкується, допомагає. Є і воєнний психолог, а також медичний центр, де працюють професійні лікарі.
Підрозділ також отримав машину швидкої допомоги від Європейського Союзу. Зараз намагаються обладнати її всередині, щоб була реанімація, яка може виїхати кудись та рятувати поранених, щоб там була маленька операційна.
"Зробили все, як в армії" / Фото Аліни Туришин, 24 канал
Ярослав Троян розповів, що зброю бійцям роздавали з КамАЗу. Багато людей прийшли й з власною. А ту, яку роздавали, чоловік вніс у списки. Зараз регулярно проводяться навчання: як поводитися зі зброєю, як пересуватися, як діяти в тій чи іншій ситуації.
За словами командира, зараз у батальйоні налічується близько 180 людей різних професій. Є кадрові військові, представники СБУ, поліцейські, які у відставці.
Війна з росіянами не закінчується 300 років, треба вчити історію. Я завжди казав, що вони нам не брати. Зараз нарешті ми почали йти нога в ногу в інформаційній війні. Дуже багато зрадників та зацікавлених в російських грошах. Коли у 2014 році все почалося, якби ми не гаяли часу, то зараз була б зовсім інша ситуація,
– впевнений він.
Актуально Злочин проти людства на очах у всієї планети, – Зеленський розповів данцям про Маріуполь
На захист України став і 52-річний Василь Боб'як, який вже багато років разом із родиною проживав у Лондоні. Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, чоловік вирішив, що буде тут до перемоги.
Дружина спочатку була проти, бо є діти. А я сказав, що це моя країна. Я вже тікав з неї, скільки ще можна бігти? Я вже не хочу більше. Якби я розумів те, що розумію зараз, тоді, коли виїхав з України в 1997 році, то я б не поїхав. Просто я був молодий, хотілося мати нормальне життя, а тут воно ніяк не получалося,
– сказав він.
Василь Боб'як та Ярослав Троян / Фото Аліни Туришин, 24 канал
Чоловік впевнений, що "українців дурили двічі, а третього разу він вже не хоче. Україна має бути Україною". Це не перший раз, коли Василь Боб'як повертається захищати Україну. Почалося все з 2004 року. А у 2014 році активно займався волонтерством. Українська діаспора зібрала кошти та купила перші військові машини.
Все, що могли, тягнули сюди. Я рвався на фронт, але мені сказали, що тут є, кому воювати, але немає чим та немає в чому. Ми привозили машини. І коли вже почалося у 2022 році, то я вже захотів воювати. Я вірю всім серцем, що це закінчиться перемогою. Треба ламати систему, в якій ми живемо,
– продовжив він.
Ярослав Троян наголосив, що війна триває не місяць, а вісім років, просто фаза стала іншою. Всі штаби, які зараз формуються, всі вишколи, які проводяться, мали відбуватися протягом восьми років.
За його словами, багато людей телефонують та кажуть, що "якби була зброя, росіяни б так не просунулися". Чоловік додав, що говорив неодноразово ще у 2014 році, що вся Нацгвардія має проходити вишкіл та мати зброю.
А так люди без зброї й по підвалах ховаються. У мене сестра два тижні сиділа в підвалі в селі Гаврилівка. Коли зробили гуманітарний коридор і вона виїхала, в неї не витримало серце. Вона доїхала до Києва, а в хату її занесли вже на покривалах,
– розповів він.
Деякі родичі Ярослава Трояна перебувають зараз в окупації. У тому місці немає зв'язку. А прах сестри завезти та поховати зараз немає можливості.
Також цікаво – Як зараз виглядає Харків після бомбардувань Росії: дивіться відео