Ситуація з українською пресою – плачевна

Частка газет, які видаються українською мовою, за рік знизилася і становить лише 32,9% від сумарного тиражу (у 2017 році було 43,6%). Журналів – дещо зросла (із майже 22 до 27,4%). Проте частка періодики російською все ж переважає – 64,3% у 2018 році.


Скільки газет в Україні видаються українською мовою

Журнали та періодика
Дослідження даних щодо мови періодичних видань, які виходять в Україні у 2018 році

Важливими кроками у напрямку зростання кількості україномовної преси, зокрема, стало ухвалення в першому читанні законопроекту про державну мову №5670-д. Згідно з ним, преса в Україні має видаватися державною мовою. Якщо ж видання нічого змінювати не бажає, воно може продовжувати друкуватися, наприклад, російською. За однієї умови: повинна бути версія з аналогічним наповненням та тиражем – україномовна.

Також у законопроекті розглядають вимоги до розповсюдження друкованих ЗМІ. Зокрема, у кожному місці продажу преси щонайменше 50% наявних видань мають бути українською.

Читайте також: Новий проект правопису: що змінять в українській мові та чому це важливо

Один зі співавторів законопроекту, нардеп та голова Комітету з питань культури і духовності Микола Княжицький назвав сьогоднішню ситуацію "неприйнятною" і розповів про те, яким чином можна її змінити.

Якщо говорити про мову друкованої преси, є два аспекти. Передусім – стосовно ЗМІ мовами Європейського Союзу. Я думаю, що ці мови нам не загрожують і ми хочемо, щоб вони видавалися так само, як зараз. Що стосується загальнонаціональних медіа, я переконаний, що вони мають друкуватися лише українською,
– зазначив Княжицький.

Наразі перед нардепами стоїть завдання зробити збалансований законопроект, який би захищав українську мову і, водночас, не обмежував права національних меншин.

Княжицький також назвав можливі поступки щодо преси, на які готові піти автори законопроекту. Зокрема, виданням можуть дати час (1-3 роки), протягом якого вони будуть поступово переходити на українську. Однак за порушення закону надалі буде передбачена низка покарань, у тому числі й штрафи.

Читайте також: Тепер лише українською: які новації мовного закону

Що кажуть видавці

Ольга Гук, головний редактор всеукраїнської щоденної газети "Сегодня", пояснює, чому поки що не час говорити про масовий перехід преси на українську мову.

Ми ще кілька років тому розглядали таку можливість (друкувати газету українською, – ред.). Однак дійшли висновку, що масовий попит на україномовну пресу є тільки у західних регіонах України. А нам, як великому національному виданню, хотілося б все ж працювати масштабно та розповсюджуватися на всю країну. Вирішили трохи почекати, поки попит на українську мову в пресі зросте по всій Україні,
– пояснила Ольга Гук.

Вона додає, що у мережі також більшість користувачів читає сайт "Сегодня" російською, а україномовна версія користується меншим попитом. Таку ситуацію редактор пояснює тим, що загалом українці звикли читати пресу саме російською: "Якщо б попит на україномовні періодичні видання зріс, видавці миттєво б відреагували... Ніхто б не нехтував можливістю заробити додаткові гроші, якби ця можливість була".

Головний редактор журналу "Український тиждень" Дмитро Крапивенко своєю чергою зазначає, що всі тези про те, що "українською не читатимуть" – не більше, ніж упередження.

Ми на ринку вже 11 років і були значно гірші часи – зараз працювати легше. "Українською не читатимуть, не дивитимуться, не слухатимуть" – все це упередження, якими намагаються маніпулювати окремі політики, медіа і гравці рекламного ринку. Це – свідома маніпуляція аудиторією: мовляв, переважна більшість зараз читає російською. Існування нашого журналу – яскраве підтвердження того, що ці упередження не працюють серед інтелектуально розвиненої аудиторії
– пояснив Дмитро Крапивенко.

Він додав, що варто розуміти незворотність змін у нашій країни: "Люди звикли дивитися кіно українською, вони слухають радіо, де за квотами істотно побільшало українського контенту – і все ок. Ніхто не створює "піратські" радіостанції чи підпільні кінотеатри з російськомовним контентом? Отже, не такий уже велетенський попит на нього. Отже, час навести лад і на ринку друкованих ЗМІ, а не шукати якихось виняткових "ринкових" обставин. Хотілося б, щоб у країни зникла думка про те, що "російською – це престижно". Ні, це не є престижно, це – плекання власних колоніальних комплексів"​.

Ольга Гук також пропонує свої варіанти популяризації україномовної преси.

Має бути держзамовлення та держпідтримка ЗМІ. Наприклад, україномовна преса буде безкоштовною, а видавцям держава компенсує витрати на виробництво. Або можна ввести практику, що кожне друковане періодичне видання іншою мовою має вивісити на своєму сайті україномовну версію у вигляді pdf-файлу. Кожен зможе прочитати видання в електронному вигляді, або роздрукувати собі на принтері,
– вважає редактор "Сегодня".

Сьогодні існує ще одна значна проблема – чинного законодавства щодо мовної політики в Україні немає. Закон про мову, який був прийнятий ще у 1989 році (і не відповідав сучасним реаліям), було скасовано сумнозвісним законом Ківалова-Колісніченка (2012 рік). Його ж, своєю чергою, було визнано неконституційним у лютому 2018 року.

Тож новий закон просто необхідний. Він не лише, ймовірно, покращить ситуацію з україномовною пресою, а й в цілому вплине на мовну політику в усіх сферах.