Найгучніші фейки 2018 року: які події найчастіше спотворювали пропагандисти

Читайте також: Найгучніші скандали 2018 року: "відставка" Луценка, гранати Савченко та Марченко в "Танцях"

Війна на Донбасі

У висвітленні теми російсько-української війни все лишається стабільним уже п’ять років: російські ЗМІ традиційно розказують про звірства армії українського "режиму", на які списують практично все, що відбувається на окупованих територіях Донбасу та звинувачують Київ у зриві "мінських домовленостей". Наступ на "самопроголошені республіки" бойовиків українська армія, за словами російських ЗМІ, готувала ледь не щотижня. Також регулярно протягом року з’являлись неправдиві повідомлення про те, що Україна забула про своїх громадян і не хоче повертати військовополонених.

Читайте також: Ключові цитати року: якими словами в Україні запам'ятався 2018-й

Єдине, що змінилось – російські пропагандисти дуже часто повідомляли про залучення українцями військових із різних країн світу. Географія країн, які надсилають свої сили на підтримку ЗСУ, протягом року перманентно зростала: у російських новинах регулярно з’являлись і 60 британських спецназівців, і китайські військові, і американські військові із своїми надновими розробками, і масові набіги військових груп із Прибалтики, які надавали підтримку підступним українським ДРГ, і десятки загиблих солдат НАТО.

Читайте також: Напад Росії на українські кораблі: подробиці нового етапу російсько-української війни

З останніх масштабних повідомлень – масове завезення до Красногорівки хімічної зброї бочками. Місцеві мешканці нічого подібного у своєму місті не помітили та не змогли підтвердити розповсюджену у ЗМІ інформацію.

Анексія Криму

У цій темі також все стабільно, фейки розповсюджують у двох традиційних напрямках. Перший – популярність курортів півострова та сите життя кримчан, які не встигають приймати усіх бажаючих відпочити у Криму. Офіційна статистика свідчить про неправдивість таких повідомлень, але в потрібну інформаційну картинку вона не вписується. Тому офіційними даними продовжують активно маніпулювати.

Другий напрямок поширення фейків – неправдиві заяви про те, що українці не хочуть повертати Крим, або хочуть втопити його у крові. Що, між іншим, запросто спростовується статистикою.

Більшість українців вважає, що Крим має бути в складі України

Шляхи повернення Криму

Також часто говорили про постійні спроби України заслати диверсантів, які зіпсують життя кримчанам, та спроби атакувати півострів, які українська армія, як запевняють ЗМІ окупантів, не втомлюється планувати щодня вже майже п’ять років. Зрештою, тотальна демонізація України та українців призвела до того, що коли стались дві реальні страшні трагедії – жителі Криму опинились із ними сам на сам. Аварію на заводі "Титан" у місті Армянськ, яка спричинила екологічну катастрофу, влада спочатку замовчувала, потім – списала на дії українських спецназівців, потім – повідомила, що нічого страшного не сталось і жодних негативних наслідків вона не мала. Відтак, реальної допомоги місцеві мешканці від влади окупантів не отримали жодної.

Читайте також: Татарин, українська диверсія, закоханий маніяк: що російські ЗМІ писали про трагедію у Керчі

Друга трагедія, яку спочатку намагались списати на Україну, сталась у Керчі, коли учень місцевого технікуму влаштував криваве побоїще у рідному навчальному закладі. Російські ЗМІ спочатку намагались списати все на Україну, а потім – прив’язати до цих подій двох абсолютно непричетних підлітків, яких одразу почали травити у соціальних мережах.

Український слід

Український слід російські журналісти вбачали у всьому, навіть коли він був абсолютно недоречним. Але позаяк Україна давно стала ключовою темою для обговорення у ЗМІ Росії, треба було якось викручуватись. Відтак, українці стали ключовими творцями зла на території Росії. Саме ними намагались пояснити, наприклад, трагедію у Кемерово, коли внаслідок пожежі у торговельно-розважальному центрі "Зимова вишня" загинули 60 людей, у тому числі – діти. Масові протести у місті, коли обурені мешканці вимагали притягнення до відповідальності винних у загибелі родичів, також пояснили впливами Майдану на Росію.

Пірати Азовського моря

Тема Азовського моря також активно обговорювалась російськими ЗМІ, які поширювали з цього приводу численні фейки. Про те, що українські прикордонники затримали "російське судно" в "російських територіальних водах", про те, що Держприкордонслужба України безсила в Азовському морі, про те, що ЄС "застеріг" Україну від мілітаризації Азовського моря.

Читайте також: Таран "Яни Капу": як Росію підставила одна блондинка, або Романтична історія у скрінах

Агресивні дії ФСБ у Чорному морі та затримання українських кораблів також намагались пояснити масованим поширенням фейків: і про те, що українські моряки не мали права перебувати у цих територіальних водах без попередження. Потім – намагались пояснити атаку на кораблі симетричною відповіддю на агресивні дії українських військових, які нібито розчохлили гармати. Потім – оприлюднили нібито зізнання українських моряків, втім на записах видно, як українці зачитують запропонований їм текст. Відтак у ці зізнання ніхто не повірив. Факт того, що росіяни відкрили вогонь на ураження по українських кораблях, старанно замовчується, кадри пошкоджених суден заблурюються.

Ну і логічним продовження теми захоплення кораблів стало поширення недостовірної та перекручено інформації про введений в Україні воєнний стан. Його у матеріалах пояснювали небажанням президента України Порошенка проводити вибори, або підготовкою до атаки на Донбасі, або тим, що його ввели на територіях, де найбільш поширеною є російська мова і найменш прихильно ставляться до постаті Бандери. Не лише російські, а і деякі українські ЗМІ активно поширювали "страшилки" про те, що воєнний стан будуть автоматично продовжувати вічно, у громадян масово конфісковуватимуть майно, житло та машини, а також про те, що до українців у квартири будуть примусово заселяти військових.

Про те, чому не варто панікувати через введення воєнного стану, журналісти 24 каналу неодноразово пояснювали

Досі російські телеканали обговорюють теми тотального дефіциту солі та сірників, який спричинив у нашій країні введений воєнний стан (який, до слова, вже завершився).

Томос

Томос теж дуже швидко став улюбленцем для маніпуляцій та фейків. Реакцію російської пропаганди на підтвердження створення незалежної церкви в Україні можна коротко описати одним словом – істерика.

Більше про історію створення Православної церкви України дивіться у відео:

Вони кілька разів намагалися реанімувати фейк про те, що "українські олігархи" зібрали гроші на підкуп Вселенського Патріарха, але "керівництво України частину грошей прибрало до своїх рук, і тому Варфоломій дуже образився і Томоса не буде". Розповідали, що Варфоломій не має права оголосити Україну канонічною територією Константинопольської церкви і розпочати процес надання Українській церкві автокефалії. Українську православну церкву при цьому називали "неканонічною", "націоналістичною псевдоправославною сектою", а Вселенський патріархат – розкольниками, що запустили процес "найпотужнішого за тисячоліття розколу у православ’ї". Неодноразово намагалися знеславити патріарха УПЦ КП Філарета й приписати йому спроби захопити Києво-Печерську лавру, а також поширювали брехню про захоплення церков у різних містах України.

Про те, хто очолив ПЦУ дивіться у відео:

Українські нацисти

Історії про радикалізацію України, де тепер, на думку російських журналістів, панують орди агресивних націоналістів, поширювали протягом року рівномірно, періодично провокуючи у аудиторії сплески емоцій особливо яскравими історіями. Найбільш помітні за рік вигадані історії на тему нагадаємо. Це, зокрема, новина, що нібито "українських дітей змушують гратися плюшевим Гітлером" і буцімто "іграшки у вигляді "великого вождя Гітлера" з’явилися у продажу в Україні". Також виділялась серія новин про надвисокий рівень антисемітизму в Україні, яка рівномірно транслювалась протягом року.

Ну, і найяскравішими були історії про знущання із російськомовних українців. Ці фейки поширювали як російські, так і українські ЗМІ.

Зокрема, ціла низка російських і українських ЗМІ повідомили про те, що в селі Буймер Тростянецького району Сумської області місцеві жителі порвали рота інваліду-переселенцеві з Донбасу за те, що він розмовляв російською мовою. Хоча насправді йшлось про звичайну п’яну бійку, яка не мала жодних політичних аспектів.

Отруєння Скрипалів

Новини про отруєння російськими спецслужбами подвійного агента Сергія Скрипаля та його дочки в британському місті Солсбері від березні цього року спровокували просто фантастичну активність російських ЗМІ. Спочатку росіяни масово тиражували статті про те, що висунуті проти Росії звинувачення в отруєнні Скрипалів є необґрунтованими. Потім намагались знецінити всі наведені докази. Так само, до речі, як і в історії зі збитим у 2014 році малазійським "Боїнгом" – цього року слідча група заявила про беззаперечність доказів, які підтверджують причетність Росії до цієї трагедії. У відповідь росіяни вкотре зманіпулювали наведеними доказами, спробували їх знецінити, а потім повернутись до звичної тактики "це – не ми".

Читайте також: Катастрофа МН17: про що та чому цього разу бреше Росія

Але повернемось до Скрипалів. Після серії заяв про непричетність, росіяни заявили, що Великобританія сама винна у отруєнні власних громадян. Потім – доводили, що російські агенти, які так люблять собор у Солсбері, зовсім не агенти ГРУ. Але ця історія ще не завершена, так що будемо спостерігати за новими фейками на цю тему.

Феєричний бонус

Наостанок – чудова історія про те, що у сучасному світі фейки можуть нам трапитись будь-де, а не лише у російських виданнях. Скандал року стався у редакції авторитетного видання Der Spiegel. З’ясувалось, що один з найкращих його авторів Клаас Релоціус роками писав вигадані історії, видаючи їх за справжні репортажі. Його повністю вигадані тексти із різних країн світу вирізнялись чудовим стилем та були просто ідеальними з літературної точки зори. За всі ці матеріали його буквально засипали почесними призами представники місцевої медіа-спільноти. Його матеріали мали лише один недолік – у них не було жодного слова правди.