Саме остання є доволі значною для світу, так і України. Хоча слова президента Росії і були спрямовані російським політикам та звичайним громадянам, була там озвучена і зовнішня політика Росії, яку можна назвати "нове путінське мислення", пише директор Національного інституту стратегічних досліджень Володимир Горбулін у статті для "Дзеркала тижня".

Читайте також: Если у РФ имидж гопников, то нечего удивляться, что все относятся к ним так же

«І хоча його промова була більше передвиборною, однак критично важливі моменти все-таки прозвучали. Найголовніше – було поставлено символічну крапку в горбачовській "політиці нового мислення", початій у середині 1980-х. Її основними посиланнями були припинення холодної війни з Заходом, розрядка, відмова від гонки озброєнь та демократичні перетворення. Путінське послання-2018 перекреслило його повністю, продемонструвавши "нове путінське мислення" з протилежними пріоритетами – гонкою озброєнь (із заявленою спробою створити російську СОІ), початком холодної війни, консервуванням "стабільності" як вищої цінності. Мова навіть не про озвучені обсяги мілітаризації Росії (введення в дію десятків нових ракет різної ефективності), а про саму основу цієї нової (чи нової?) парадигми мислення,
– зазначив Володимир Горбулін.

Відтак, на думку експерта, "на відоме запитання поета Євгенія Євтушенка 1962-го "Хотят ли русские войны?" ми можемо дати, очевидно, позитивну відповідь – хочуть".

Читайте також: До пори до часу Росія притримуватиме в рукаві силовий сценарій в усій Україні, – експерт

При цьому Володимир Горбулін додає, що із виступу Путіна став зрозумілим і новий маркер російських успіхів – "наздогнати й перегнати СРСР": у врожаях, озброєннях, економіці.

"Причому змагання з СРСР має як символічне, так і суто практичне значення. У першому випадку стоїть завдання показати росіянам, що "жити стало краще". Старанно "бронзовіючий" зусиллями російської пропаганди СРСР (перетворений на якусь уявну спільноту без жодного зв'язку з реальністю) береться як еталон, який треба "обганяти" і з яким треба постійно звірятися. З урахуванням украй невисоких соціальних стандартів СРСР (у частині життя простих людей, а не витрат на "велич країни"), робити це буде досить просто. Із практичного ж погляду, зі статичним противником (який давно зник у мареві минулого) змагатися значно простіше, ніж із сучасними США, Китаєм або європейськими країнами: не треба пояснювати своєму населенню, що коли з нами "всі рахуються", то звідки ж проблеми в економіці та постійні санкції, – питання, відповісти на які дедалі складніше", – зазначає Володимир Горбулін.

Читайте також: Після зняття Путіна на нього "повісять" всі злочини Росії, – журналіст

Однак у словах Путіна було й те, на що слід особливо звернути увагу Україні, та й іншим пострадянським країнам.

Однак у промові Путіна прозвучали й значно важливіші для нас та для регіональної стабільності тези. Насамперед про те, що "СРСР" і "Росія" — це одне й те ж саме. І що це саме Росія втратила у 1991 р. "23,8% території, 48,5% населення, 41% валового суспільного продукту, 39,4% промислового потенціалу, 44,6% військового потенціалу у зв'язку з розділенням Збройних сил СРСР між колишніми союзними республіками". Для всіх країн пострадянського простору це означає лише одне – "збирач земель російських" більше не визнає національних суверенітетів, вважаючи всі ці держави одвічними територіями Росії. І навряд чи це можна тлумачити якось інакше, крім як виклик, кинутий усьому пострадянському простору. Причому відсилання до 1991-го дає чітке розуміння, що під ударом – абсолютно всі країни колишнього СРСР і що саме на їх повернення (де-факто дестабілізацію) будуть спрямовані зусилля Путіна найближчими роками,
– наголосив експерт.

Читайте також: Що буде з Росією та Україною після відходу Путіна: думка російського журналіста

Щодо збройного потенціалу Росії, особливо стосовно протистояння зі США, то тут Володимир Горбулін відзначає той факт, що це "непряма спроба Кремля оновити жорстку рамку суперництва наддержав, яка оформила контури класичної холодної війни".

"У кожному разі, риторика Путіна повністю вкладається в логіку сприйняття Росії як стратегічної загрози регіональній і світовій стабільності. Тривожить те, що (як правильно зауважив у своєму огляді цього виступу Михайло Ходорковський) під час зачитування послання у Путіна очі "світилися" тільки на розділі про ці ж таки ракети, при невисловленій загрозі почати нову глобальну війну. Тим часом він не демонструє абсолютної впевненості, коли говорить про внутрішні економічні й соціальні проблеми. І це – ще одне підтвердження того, що бажання Путіна чути про переможні досягнення вищі за реальну оцінку ситуації", – підсумував Володимир Горбулін.