Українців, які повернулися у межах масштабного обміну з Росією, зустрічали дуже емоційно та як героїв. Як і хто зустрічав тих, на кого Україна обміняла своїх бранців, російські ЗМІ особливо не афішують. За попередніми даними, родичів звільнених в аеропорту не було. Точних списків тих, хто прибув у Росію поки що також не опублікували. Що відомо про тих, кого Україна мала віддати Росії?
Читайте також: Полонені моряки і в'язні Кремля повернулися в Україну: відео онлайн-трансляції
Володимир Цемах – учасник знищення "Боїнга" МН-17 17 липня 2014-го року, і нападу на бійців 30-ї механізованої бригади 6 серпня 2014-го року, в результаті чого загинуло 302 людини. З 2014 року Володимир Цемах командував окремою ротою протиповітряної оборони Сніжного. Саме в цьому місті у липні 2014 року було зафіксоване пересування російського БУКа, з якого збили малайзійський "Боїнг".
Читайте також: Цемаха допитали перед відправленням у Росію, – Зеленський
Цемах дав інтерв'ю російським пропагандистам, в якому розповів про збиття у 2014 році малайзійського Boeing-777 рейсу MH17 над Донбасом. За його словами, проросійські бойовики нібито цілилися в українські літаки. Чоловік казав і про те, як витягував "якогось пацана" та ховав "щось". Останні миті на відео заглушили, але експерти, читаючи по губах, зрозуміли, що Цемах говорив про ЗРК "Бук", з якого і було збито літак. Володимира Цемаха вивезли українські силовики з окупованого Сніжного наприкінці червня. Операція була секретна, її проводили глибоко в тилу ворога.
Дивіться відео розповіді Цемаха про "Бук":
Кирило Вишинський – російський пропагандист, у нього подвійне громадянство РФ і України. Керівник "РІА Новини-Україна" філії російського інформагентства "РИА Новости". Його затримали у Києві 15 травня 2018-го після обшуків в офісі "РИА Новости Украина". За даними СБУ, він працював на країну-агресора у межах гібридної інформаційної війни проти України.
Вишинський сам відмовлявся брати участь в обміні ув'язненими між Росією і Україною. Він має намір добиватися у судах Києва свого виправдання і звільнення.
Читайте також: Обмін полоненими: хто повернувся в Україну та Росію – списки
Олександр Ракушин – офіцер запасу Збройних сил України, співпрацював зі спецслужбами РФ.
Його затримали у червні 2019 року. ФСБ завербувала Ракушина ще 2017 року на зустрічі випускників Ленінградського вищого військово-політичного училища. Він збирав інформацію про українське озброєння та намагався вербувати співробітників СБУ.
Читайте також: Суд звільнив офіцера, підозрюваного у роботі на ФСБ: що про це відомо
Олексій Седиков – лейтенант запасу збройних сил РФ. У 2016 році почав воювати на боці бойовиків так званої "ЛНР". Командир роти 7-ї мотострілецької бригади окупаційного корпусу ВС РФ, яка брала участь у бойових діях в окупованих районах Луганської області.
Олексій Седиков/Фото: Новая газета
В інтерв’ю він пояснював, що пішов воювати, аби дати відсіч несправедливому "знищенню мирного населення Донбасу" українською владою.
Читайте також: Обмін полоненими: в'язні Кремля повернулися до України
Відправився воювати добровільно, взявши довідку у командування. Сам про себе казав, що "його тут немає". Мав бути включений у списки на обмін ще у 2017 році, але його так і не обміняли.
Взятий у полон 11 липня 2016 року в бою з воїнами 54-ї механізованої бригади (під командуванням офіцера з позивним "Банзай") поблизу села Троїцьке.
Читайте також: Зворушлива зустріч звільнених з полону українців: емоційні фото
Віктор Агєєв – російський військовослужбовець, спецназ ГРУ, снайпер. Після закінчення строкової служби поїхав додому на Алтай, куди прибув 12 травня 2016-го. Але вже на початку березня 2017-го підписав контракт і пішов служити у військову розвідку на базі 22 окремої бригади спецпризначення в місті Батайськ Ростовської області. Потім потрапив на окуповану частину Луганської області.
У квітні потрапив в "4 мотострілецьку бригаду народної міліції ЛНР". Це угруповання перебуває в окупованому місті Хрустальний (колишній Красний Луч) Луганської області. Частина була створена на базі так званих батальйонів бойовиків "Бетмен", "ДРШГ Русич", "Одеса", "Витязь", "Лісовик" та інших. Приводом для формування було бажання ватажка бойовиків Ігоря Плотницького зробити підконтрольними окремі батальйони бойовиків.
Тому всі, хто відмовився входити до складу "народної міліції", були вбиті. Узятий в полон в бою з воїнами 93-ї механізованої бригади у села Жолобок 24 червня 2017 року. Став відомий вже після засудження на 10 років, завдяки численним зверненням своєї матері.
Дивіться відео зі зверненням матері Агєєва:
Вона просила звільнити його після того, як російське Міністерство оборони офіційно від нього відмовилось.
Денис Сидоров – російський найманець, ветеран чеченської війни і офіцер російської поліції. Пішов воювати на боці терористів Донбасу. Як він сам пояснював в інтерв’ю, "за покликом серця поїхав захищати людей, які потрапили в біду". Його ж рідні впевнені, що Сидоров поїхав в Україну, тому що не міг знайти роботу за фахом у Москві. Останнім часом він працював на ринку.
Дивіться відео із розповіддю Сидорова:
Був захоплений у полон українською армією у вересні 2016 року. Засуджений та відбував покарання у Житомирській в'язниці. Написав прохання про помилування, хоча від своїх переконань не відмовляється.
Читайте також: Зеленський звернувся до українців після обміну: як все було
Сергій Єгоров – російський найманець. У лютому 2017 року незаконно перетнув державний кордон між Росією та Україною зі сторони Ростовської області. Приїхав, аби підтримати "мирних мешканців Донбасу".
З того, що він розказував на судових засіданнях, виходить, що про події 2014 року в Україні дізнавався з новин. Зазначав, що у його розумінні "ДНР" є незалежною державою, яка не є частиною України, від якої саме він і захищав "ДНР". Тому не вважав "ДНР" терористичною організацією та не вважав перетин ним кордону із РФ незаконним.
Прибувши в Донецьк, вступив до лав так званої 5-ї окремої мотострілецької бригади "Оплот" на посаду стрілка. Займався патрулюванням територій та облаштуванням бойових позицій для бойовиків "ДНР". У квітні 2017 року Єгорова затримали військовослужбовці 30-ї окремої механізованої бригади ЗСУ в бою під Новомиколаївкою.
Олександр Баранов та Максим Одинцов – колишні українські військові з Криму, перейшли на службу до окупантів і отримали громадянство РФ.
Олександр Баранов та Максим Одинцов у залі суду/Фото: investigator.org.ua
У 2016 році їх затримали на адмінкордоні між Кримом і Херсонщиною, попередньо виманивши з території окупованого Криму на український пропускний пункт, куди вони приїхали заради отримання українських документів. Були засуджені за державну зраду і дезертирство з української армії в анексованому Росією Криму.
Ігор Кімаковский – російський найманець, в липні 2015-го помилився в дорозі і затриманий прикордонниками на українському блокпосту. Про нього Служба безпеки України повідомила, що "впіймали агента ФСБ". За даними спецслужб, він нібито збирав інформацію про передислокацію українських військових. Сам Кімаковський стверджує, що на Донбас приїхав бути волонтером.
Разом з тим, прикордонники, які затримали Кімаковського, розповідали, що чоловік виїхав до них на блокопост і показав "довідку снайпера ДНР" на ім'я Артема Сергеєва, щоправда з фотографією самого Кімаковського. Машину обшукали і знайшли паспорт РФ на ім'я Кімаковського та пістолет Макарова. У машині були також жінка й дитина.
Олександр Валехідіс – затриманий СБУ за шпигунство влітку 2014 року. Він народився у Львові, довго жив у Мурманську, там отримав російське громадянство, працював у структурах тамтешнього МВС. Після виходу на пенсію переїхав до Севастополя, але займався бізнесом і в рідному Львові.
Дивіться сюжет про суд над шпигуном:
За даними СБУ, Валехідіс намагався з'ясувати, скільки співробітників Служби безпеки України і хто саме буде відправлений у зону бойових дій на сході України. Був засуджений українським судом до 10 років позбавлення волі. У 2016 році губернатор Севастополя Сергій Меняйло заявляв, що особисто попросить Володимира Путіна посприяти звільненню Валехідіса.
Аркадій Жидкіх – росіянин, найманець бригади "Восток". В Україну приїхав, ховаючись від розшуку в РФ у кримінальних злочинах. Їхати на обмін не хотів, побоюючись ув'язнення в Росії. Затриманий у вересні 2015 року. Обвинувачений в участі в терористичній організації.
Ольга Коваліс та Павло Черних– подружня пара росіян Коваліс-Черних затримані за шпигунство на півдні України. За даними СБУ, шпигунка Коваліс "збирала військову інформацію для "ДНР". Вона нібито формувала мережу інформаторів й коректувальників на українській території. У квітні 2015 року була затримана на блокпосту Збройних сил України поблизу Маріуполя разом з чоловіком.
Євген Мефьодов – росіянин, який переїхав в Україну в 2013-му році і взяв участь в організації зіткнень в Одесі 2 травня 2014 року, що призвело до загибелі 52 осіб. Український суд виправдав його по справі щодо масових заворушень. Проте після цього був одразу ж затриманий за організацію навесні 2014 року автопробігу під проросійськими гаслами та звинувачений у посяганні на територіальну цілісність України.
Олександр Саттаров – ексспівробітник "Беркута", учасник агресії РФ в Криму. У складі "самооборони Криму" брав участь у захопленні військового аеродрому "Бельбек" в Севастополі. Його батько Валерій Саттаров – полковник МВС України у відставці, колишній начальник обласного управління карного розшуку. Він проживає в Дніпрі, де веде суспільно-політичну діяльність – є одним з керівників регіональних організацій, що захищають права силовиків у відставці. Олександр Саттаров був затриманий СБУ в грудні 2017-го року в Дніпрі, після повернення в Україну.
Олена Бобова, Валерій Пікалов, Денис Хітров та Петро Мельничук – учасники антиукраїнських мітингів в Одесі у травні 2014 року. Мельничук є громадянином Молдови, інші троє – українці.
Володимир Галічій – колишній депутат севастопольської міськради. Був затриманий на адмінкордоні із Кримом у 2015 році. Звинувачується у тому, що в березні 2014 року, будучи депутатом Севастопольської міської ради, брав участь у засіданнях Севастопольської міської ради, створював кворум і голосував за проведення незаконного "референдуму" на території Севастополя та Автономної Республіки Крим. Пізніше, після проведення так званого "референдуму" голосував за приєднання міста Севастополя як міста федерального значення в складі Російської Федерації.
Станіслав Єжов – ексзаступник керівника протоколу прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана. Єжов був перекладачем Гройсмана з 2015 року, ще з часу, коли той був спікером Верховної Ради України. Перед цим він встиг попрацювати із багатьма керівниками країни й побувати на різних посадах. Його заарештували за підозрою у держзраді.
Дивіться відео із затриманням Єжова:
Сергій Гнатьєв – сепаратист, бойовик "ЛНР", був засуджений у червні 2019 року до восьми років позбавлення волі, за замах на добровольця ОУН.
Сергій Єгоров – бойовик формування "Казачий корпус" сил угруповання "ДНР". Обвинувачений в участі у створенні терористичної організації, незаконному зберіганні зброї, незаконному перетині кордону. Був засуджений до 10 років позбавлення волі.
Сергій Лазарєв – полковник ВПС України, російський агент. Три роки працював на Росію під кодовим прізвиськом "Сократ", передавав інформацію про авіаційну галузь України. За його словами, Україну завжди сприймав лише як "філію Росії", а українізація викликала у нього "відторгнення на фізичному рівні". За даними слідства, був затриманий 2017 року, а в кінці 2018 стало відомо, що був засуджений до 4 років позбавлення волі.
Юрій Ломако – капітан 1-го рангу Військо-морських сил ЗСУ. За даними слідства, був завербований у Криму 2015 року. Він використовував родинні зв'язки в 73-му Морському центрі спеціальних операцій, звідки отримував інформацію про виконання бойових завдань в зоні проведення Операції об'єднаних сил на Сході України, персональні дані "морських котиків", відомості про озброєння і оперативну інформацію. Після цього він передавав дані в Головне розвідувальне управління Генштабу РФ в Севастополі.
Крім цього, Ломако отримував інформацію по колишньому місцю служби в арсеналі про кількість озброєння і боєприпасів, яку також передавав розвідці РФ. Був затриманий у 2018 році.
Антоніна Родіонова – ексспівробітниця Нацгвардії України, шпигунка. Працювала на посаді діловода в службі радіаційного, хімічного, біологічного захисту служби екологічної безпеки Головного управління НГУ. Згідно з матеріалами справи, її син мешкає в Росії, а дочка в окупованому Криму.
На початку серпня 2016 року жінка тимчасово перебувала в місті Красногорськ Російської Федерації, де її завербував співробітник 316-го розвідувального центру ГРУ ГШ ЗС РФ. Як сказано у вироку, вона вступила з ним у змову щодо шпигунства й ведення підривної діяльності проти України.
На Радіонову покладались обов’язки збору відомостей військового характеру, які, зокрема, становлять державну таємницю, щодо організаційно-штатної структури підрозділів Нацгвардії, забезпечення спеціальними засобами та потреби в них, проведення закупівлі обладнання та спецзасобів, проведення з участю підрозділів Нацгвардії міжнародних навчань та робочих поїздок окремих груп військовослужбовців за кордон тощо. Активно передавала росіянам інформацію, скопійовану із ноутбуків свого керівництва. Була засуджена у 2018 році.
Також є інформація, що Росії були видані громадяни Росії Олександр Тарасенко, Аслан Басханов, Микола Єрьомін, Андрій Костенко та Олег Хоменко, однак деталі їхньої біографії поки що знайти не вдалось.