Поки РФ і Білорусь йдуть шляхом авторитарної неврастенії, обмежуючи право народу на протестну думку, Україна вибирає характерний для демократії інструмент – легалізацію національних референдумів. Далі читайте російською.
4 квітня Рада в першому читанні ухвалила проєкт Закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення виборчого законодавства" (№3485). Попереду ще друге читання і деякі норми можуть бути змінені, проте слід відзначити, що найгірші сподівання деяких спеціалістів виборчого права не виправдались.
Через місяць ми відзначимо важливу подію в історії нашої політичного і економічного поступу. Далекого 16 вересня 2014 року синхронно Верховна Рада України та Європейський Парламент ратифікували Угоду про асоціацію між Україною та ЄС.
Президентські вибори завершились. Центральна виборча комісія 30 квітня встановила результати повторного голосування, і можна переходити до аналізу "білих плям" виборчого законодавства, які суб’єкти виборчого процесу використовували на свою користь.
Професійні журналісти, відеоблогери, повелителі лайків та армій підписників, "диванна сотня" facebook, ведучі каналів в Телеграмі, twitter-боти, розробники мемів, стрімери та завзяті Instagram-щики – вся ця величезна інформаційна армія в один прекрасний момент може бути кинута на знищення комерційного чи політичного іміджу і досягне вражаючих успіхів.
Кожна виборча кампанія в Україні супроводжується справжньою війною між партіями та кандидатами за людні локації палаток, поштові скриньки та вільні вуха виборців. Все це накривається величезною кількістю паперової агітаційної продукції: від календарів, буклетів та брошур до книжок та дорогих журналів. Паралельно в очі лізуть борди, сітілайти, телевізійні ролики.
В лютому минає три роки, як посаду керівника Міністерства внутрішніх справ обійняв Арсен Аваков. За цей період було багато сказано як поганого, так і доброго щодо реформи структури МВС. Наразі, можна підбити певний підсумок і трохи зняти штучну напругу навколо однієї з найбільш успішних інституційних реформ в Україні.
Порошенко все свое президентство категорически отрицал возможность коммуникации с главарями боевиков, вывел эту идею из общеполитического диалога и сделал невозможным даже ее существование в теории. Ну а система массовой коммуникации за три года с усердием утрамбовывала эту позицию как естественный и неприкасаемый порядок вещей.