Олег Постернак

Поки РФ і Білорусь йдуть шляхом авторитарної неврастенії, обмежуючи право народу на протестну думку, Україна вибирає характерний для демократії інструмент – легалізацію національних референдумів. Далі читайте російською.

4 квітня Рада в першому читанні ухвалила проєкт Закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення виборчого законодавства" (№3485). Попереду ще друге читання і деякі норми можуть бути змінені, проте слід відзначити, що найгірші сподівання деяких спеціалістів виборчого права не виправдались.

Через місяць ми відзначимо важливу подію в історії нашої політичного і економічного поступу. Далекого 16 вересня 2014 року синхронно Верховна Рада України та Європейський Парламент ратифікували Угоду про асоціацію між Україною та ЄС.

Політика, насправді – типове соціопсихологічне явище і дуже часто будується навколо дивовижних по своїй об'єктивності асоціацій.

Президентські вибори завершились. Центральна виборча комісія 30 квітня встановила результати повторного голосування, і можна переходити до аналізу "білих плям" виборчого законодавства, які суб’єкти виборчого процесу використовували на свою користь.

Професійні журналісти, відеоблогери, повелителі лайків та армій підписників, "диванна сотня" facebook, ведучі каналів в Телеграмі, twitter-боти, розробники мемів, стрімери та завзяті Instagram-щики – вся ця величезна інформаційна армія в один прекрасний момент може бути кинута на знищення комерційного чи політичного іміджу і досягне вражаючих успіхів.

Кожна виборча кампанія в Україні супроводжується справжньою війною між партіями та кандидатами за людні локації палаток, поштові скриньки та вільні вуха виборців. Все це накривається величезною кількістю паперової агітаційної продукції: від календарів, буклетів та брошур до книжок та дорогих журналів. Паралельно в очі лізуть борди, сітілайти, телевізійні ролики.

В лютому минає три роки, як посаду керівника Міністерства внутрішніх справ обійняв Арсен Аваков. За цей період було багато сказано як поганого, так і доброго щодо реформи структури МВС. Наразі, можна підбити певний підсумок і трохи зняти штучну напругу навколо однієї з найбільш успішних інституційних реформ в Україні.

Путинский указ о признании документов оккупированных территорий Донбасса интересен тремя фактами.

Порошенко все свое президентство категорически отрицал возможность коммуникации с главарями боевиков, вывел эту идею из общеполитического диалога и сделал невозможным даже ее существование в теории. Ну а система массовой коммуникации за три года с усердием утрамбовывала эту позицию как естественный и неприкасаемый порядок вещей.

"Любая власть боится паники вкладчиков..."

В демократичній країні завжди є опозиція.