Повне виведення далеко не другої армії світу з українських територій, на жаль, теж не є надійною гарантією неповторення агресії в майбутньому. То коли і як насправді має завершитися війна з рф, розбираємо за конкретними пунктами.

Цікаве Яку катастрофу путінського режиму окупанти ховають за погрозою "референдумів"

Припинення вогню та виведення російських військ

У випадку, якщо русскій солдат не втече сам, залишивши за собою гору металобрухту у вигляді старої радянської техніки, слід забезпечити виведення російського війська з території України в загально визнаних кордонах 1991 року.

Це означає також припинення будь-яких домовленостей щодо перебування чорноморського флоту росії на Кримському півострові, демілітаризацію Донецької, Луганської областей та територій, окупованих рф у 2022 році.

Притягнення винних осіб до відповідальності

росія має або ж самостійно покарати винних у вчиненні міжнародних злочинів та порушенні прав людини на території України, або ж видати їх для притягнення до відповідальності компетентними органами України, іноземних держав (згідно з механізмом універсальної юрисдикції) та Міжнародним кримінальним судом.

З високою ймовірністю, рф буде неохоче співпрацювати в цьому напрямку, особливо, коли дискусії щодо створення Спеціального трибуналу з агресії будуть перетворені на конкретний механізм, кримінальні справи та судові процеси.

Забезпечення невідворотності покарання для росії має брати до уваги той факт, що "прості росіяни" теж винні у вчиненні масових звірств щодо української нації. Формою відповідальності у такому випадку є реституція викраденого майна, компенсація завданої шкоди та сатисфакція у вигляді публічного вибачення.

Відшкодування шкоди

Без справедливої компенсації почуття безсилля та позбавлення прав можуть утримувати тих, хто пережив міжнародний злочин, у стані постійної жертви. Беручи до уваги той факт, що рф навряд чи виплатить відшкодування ex gratia, слід адаптувати під потреби України та українців чинні міжнародні механізми.

Про головне Чому в росії мовчать про "пантеони" вбитих окупантів і до чого тут Пугачова

Гарантії безпеки та неповторення

На минулому тижні оприлюднили загальну концепцію майбутнього договору про гарантії безпеки нашої країни. Незалежно від тексту угоди, принципово забезпечити належний склад її учасників: без росії, але зі США, Сполученим Королівством, Францією та Китаєм, які є ядерними державами та гарантами "без зобов'язань" за Будапештським меморандумом.

Також важливо надати договору обов'язкової юридичної сили, передбачити положення про юрисдикцію Міжнародного Суду ООН, а також інші механізми реагування у випадку порушення взятих зобов'язань. Слід також обумовити демілітаризацію та денуклеаризацію росії, щонайменше в зоні біля кордонів України, продовжувати нарощування військової потужності України та наших Збройних Сил, дотримуватися курсу на євроатлантичну інтеграцію.

Забезпечення права на правду

Україні слід стояти на своєму і наполягати на коректній та об'єктивній деномінації злочинів рф. Те, що війська агресорки вчиняли в Бучі, Бородянці, Охтирці, Маріуполі, Ізюмі та інших містах і селах, разом із масовими депортаціями українського населення до росії та примусовим усиновленням українських дітей є нічим інакшим, як геноцидом української нації.

Жертви злочинів росії мають право на правду та встановлення істини. Замовчування, прагнення іноземних політиків зберегти обличчя диктатору та будь-які інші обставини не мають стояти на заваді поширенню реальної інформації про масовість жертв та систематичність звірств.

Ми не можемо допустити повторення історії невизнання Голодомору 1932 – 1933 років геноцидом української нації, яке рф спонсорувала в межах ООН на початку 2000-х. Визнання та засудження геноциду є найбільш ефективним засобом попередження його повторення в майбутньому.

Варто прочитати Воєнна перебудова, або Як зміниться "архітектура" держави через війну

Денацифікація росії

Доки в рф існує монополія на історіографію, цензура, пропаганда, hate speech та масові порушення основоположних прав і свобод людини, доти українці можуть спати спокійно лише з портретом Залужного біля серця.

Відтак, без моніторингу внутрішніх процесів у росії, гарантії безпеки для України не будуть повноцінними. Такий контроль можуть здійснювати як міжнародні інституції, котрі існують, так і спеціальні уповноважені за мандатом, схваленим ООН, Радою Європи чи ОБСЄ. росіяни мають зазубрити напам'ять, що Україна – незалежна суверенна держава, в якій майбутні вектори розвитку обирає винятково український народ.

Варте уваги – в окупантів почалася паніка через неможливість втримати всю лінію фронту: дивіться відео