На що вплинуть протести у США, і як Трамп до них ставиться
У США були заплановані 1 200 демонстрацій по всій країні. Їх організувала коаліція з понад 150 груп, серед яких – правозахисники, профспілки, ЛГБТК+ активісти. До чого це все може призвести – читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.
До теми Економічні погляди Трампа – як у 18 столітті: хто під найбільшою загрозою
Учасники протестували через скорочення федеральних робочих місць, закриття офісів соціального забезпечення, зменшення захисту прав трансгендерів, скорочення фінансування охорони здоров'я, депортації іммігрантів та загалом усього поганого, що вже встиг наробити Трамп. Ви напевно чули, що українцям також прийшли листи-щастя, у яких писали, що у них є тиждень на виїзд зі США. А потім було: "Ой, помилилися, не туди відправили".
У Трампа вже є ціла кнопка на телефоні під назвою "звинуватити демократів". Судячи з усього, він натискає її частіше, аніж ти відкладаєш зранку будильник. Риторика типу "це все проплачені ліберали, Сорос замовив, активісти з тіктоку, які не знають, де розташований Техас" – це вже давно шаблон не лише Трампа, а й Росії.
Команда Трампа може називати протести театром для CNN, і ніхто навіть бровою не поведе. Це наче виправдання за замовчуванням – якщо є масовий протест, значить хтось його точно підлаштував і, швидше за все, це демократи. Не може ж народ бути сам по собі незадоволеним. Як бути незадоволеним Трампом?
Навіть якщо на марш вийде мільйон бабусь з плакатами "Залиште наші пенсії", знайдеться хтось з трампістів, хто скаже, що вони все це роблять заради безкоштовних пончиків і фото в New York Times.
Команда Трампа реагує на протести швидко, галасливо і з почуттям глибокої непричетності до них. Однак на щось вони таки повпливають, а на що саме – розберемося далі.
На імідж. Особливо у міжнародній пресі. Картинки тисяч людей з плакатами типу "Руки геть від наших прав" виглядають дуже демократично і драматично особливо на тлі заяв уряду: "Все добре, ви просто нічого не розумієте. Ми робимо все за планом". Європейці порадіють, а канадці покивають.
На політику це мало вплине. Якщо ти думаєш, що Трамп прокинеться зранку, побачить натовп на CNN і скаже: "Ой, треба якось м'якіше з цими людьми, треба щось змінюватися", – то ти або наївний, або ніколи не чув, як він взагалі розмовляє. Трамп швидше сприйме це як привід бути ще більше впертим.
На електорат. Протести можуть підігріти політичну активність, особливо якщо вони будуть продовжуватися. А ще вони можуть вплинути на тих, хто сумнівається.
На психологічний стан в країні. Протести допомагають людям зрозуміти, що вони не одні в цьому абсурді. Однак ефект буде не одразу і не такий сильний, як хотілося б. Зате протест дасть можливість натовпу відчути себе частиною чогось більшого.
Саме на проміжних виборах у Конгрес такі протести можуть мати хоч якийсь реальний ефект. Президенту все одно, адже він не піде з посади через мітинг. Він зайде у соцмережі і напише 26 постів про протестувальників. Але Конгрес – це інша історія.
Ось як все може відбутися – люди, які у звичайний вівторок не вийдуть навіть сміття викинути, раптом підуть голосувати, бо цього разу "дійсно важливо". Протести – чудова розминка перед голосуванням. Це також мобілізація молодих і прогресивних, яких важко заманити на виборчі дільниці. Якщо створити у них відчуття катастрофи, то вони можуть активізуватися.
Можлива заміна сил у Палаті представників, особливо у тих округах, де баланс на лезі бритви. Там протести можуть реально розгойдати човен, особливо, якщо кандидати використовують хвилю невдоволення як привід пограти у "я вас всіх захищу". Має знайтися герой.
Але тут є величезне "але" – якщо протести будуть просто шумом без реальної політичної стратегії, без кандидатів, без реєстрації нових виборців, то так і залишаться вуличним контентом для тіктоку.
Америка привчена до протестів, як до погоди – сьогодні трохи мітингів, завтра – ясне небо з шансом байдужості. Якось так.
Що Трамп може натворити за 2 роки
За 2 роки до виборів у Конгрес Трамп і його команда можуть такого натворити, що ніякий Конгрес не розбере. Це правда, мій тривожний друже. Два роки в американській політиці – це геологічна епоха. От тільки замість закам'янілостей є рішення, від яких потім ще 30 років усі будуть розгрібати наслідки.
Ось декілька способів, як усе може піти врознос, що жоден Конгрес, навіть з прокачаним складом, не допоможе.
Зауважте Як прості американці постраждають від тарифів Трампа
Виконавчі накази – як з автомата. Трамп, якщо його не зупинити, може видати указів стільки, що голова закрутиться. Це буде не просто "заберемо норму ось тут і ось там", а "розберемо федеральну державу по частинах і складемо назад так, наче інструкцію втратили". Навіть, якщо Конгрес скаже, що так не можна, і знайдеться кілька зайвих штатів, то доведеться роками через суди це скасовувати.
Судова система у США практично належить Трампу. Команда президента може сказати: "Я хочу побудувати нафтову вишку у центрі Великого Каньйону", – і заперечити це буде дуже складно.
Розгром федеральних агентств. Трамп грозиться ліквідувати міністерства і замінити чиновників на лояльних. Він вже почав це робити.
Це те саме, як ти би замінив лікарів у лікарні на своїх друзів, бо вони вміють на око визначати температуру тіла, а потім тим оком пиво відкривати. Навіть якщо згодом прийдуть нормальні люди, то відновлювати доведеться роками, а іноді навіть з нуля.
Щодо міжнародних відносин, то тут є логіка спалити і потім заново будувати. Два роки – це більш ніж достатньо, щоб пересваритися з союзниками. Як показує практика, вистачить і місяця – вийти з якихось договорів, обійняти диктаторів, пообіцяти продати Аляску назад, купити чи завоювати Гренландію. Потім нехай Конгрес бігає, гладить усіх і каже: "Вибачте, у нас знову біполярне правління".
Моральний і правовий прецедент. Якщо Трамп проверне декілька дійсно диких трюків і ніхто його не зупинить – це буде прецедент. Наступні політики зможуть сказати: "Ну він же ж робив, чому мені не можна?". Так демократія поступово перетворюється у театральну виставу без бюджету.
2 роки – це більш ніж достатньо для того, щоб розвалити більше, ніж потім можна буде відбудувати. А що може Конгрес? Ну, може писати гнівні листи, схвалити резолюцію зі своїм невдоволенням, або в кращому випадку усе це заблокувати. Але це лише в тому випадку, якщо вони не у меншості і ніхто не поїхав у відпустку на Багами в день голосування.
Хто може зупинити Трампа
Вростати у диван і сподіватися, що дорослі все полагодять – не варто. Їх там вже не залишилося. Якщо протести не працюють (а вони в кращому випадку – політичний фітнес для душі), то Трампу можуть завадити декілька сил, і це не супергерої.
Суди. Попри те, що Трамп встиг запхати у них своїх людей, не всі судді у США – ручні хом'ячки. Але проблема в тому, що суди працюють повільно. Поки вони будуть сперечатися, Трамп може встигнути побудувати паркан довкола конституції чи переписати її.
Конгрес, якщо у ньому сидять не клоуни Трампа. Він може блокувати бюджет, призначення і закони. Проблема – у Конгресу часто хват, як у вареної локшини. Якщо більшість хитка, то їй просто викручують руки.
Держслужбовці. Ці сірі кардинали у светрах, які сидять у міністерствах з 70-х років, усе ще вірять в процедуру. Вони можуть сповільнити виконання указів, саботувати ініціативи. Проблема – якщо Трамп прибере всіх незгодних і замінить їх на ручних.
ЗМІ і громадська думка. Якщо медіа почнуть з усіх сторін і послідовно критикувати все, що робить Трамп, то це може змінити ставлення виборників. Проблема лише в тому:
- половина країни вірить лише одному каналу,
- інша половина – втомилася,
- третя – на ютубі дивиться, як робити пончики у мікрохвильовці.
Інші республіканці. Якщо раптом у партії відбудеться масове прозріння, то вона може висунути іншого кандидати, відректися від Трампа, влаштувати йому внутрішньопартійний бойкот і так далі. Але проблема полягає в тому, як чекати, що пірати на кораблі раптом вирішать влаштувати зібрання з етики.
Ну і вибори. Протести – це добре, але якщо потім ті самі люди в день голосування сидять вдома, бо "все одно нічого не зміниться", то вітаю – ви склали залік по автократії.
Завадити Трампу є кому, але питання в тому, хто не буде лінуватися і дійсно захоче щось зробити. Наразі більшість просто дивляться на Трампа, як кіт на пилосос – з острахом, але без особливого плану.
Читайте також Логіка економічної війни Трампа проти всього світу
Як США можуть розвалитися
Розвалитися США не так просто, але й непорушною фортецею вони більше не є. Розвалитися у стилі СРСР – це не той жанр. У США все ще є долар, армія, голлівудська машина промивання мізків і Starbucks у кожній дирі. Центр наразі тримається.
Однак розшаровування і внутрішній розпад – це реальна загроза типу як фрукт, який зовні цілий, а всередині вже гниє і обговорює ворожі поправки до конституції.
Який це може мати вигляд?
Повзуча конфедералізація. Деякі штати – особливо сині, типу Каліфорнії, Нью-Йорка, Массачусетса – починають жити за своїми правилами, наплювавши на федеральні установки. Ваш президент скасував захист ЛГБТ? Ну ок, у нас тут свої закони, кайфуємо.
Федеральний центр стає кимось на кшталт дядька на сімейних зборах, який вічно лізе, але ніхто його не слухає.
Правова шизофренія. Що законно в одному штаті – заборонено в іншому (аборти, зброя, підручники історії). Це вже відбувається, але далі буде ще веселіше. Швидше за все, ми доживемо до того, що одна частина країни буде святкувати День рівності, а інша – день порятунку від сатанинської педагогіки або чогось подібного.
Неформальний розкол суспільства. США все більше нагадують дві країни в одній, які не можуть терпіти одна одну. Це як сусідня кімната в гуртожитку – наче теж громадяни, але ти б їх не пустив навіть погрітися біля каміна. Так, радикали почнуть втирати: "А може вийти зі складу?". Типу Техасу або Каліфорнії, які іноді жартують про це. В умовах хаосу і фінансової кризи хтось може вирішити, що прийшов час перезавантажити федерацію без решти.
Розваляться? Ні, не як країна. Але розповзтися морально, інституційно і політично в принципі можуть. Швидше за все, США стануть менш єдиними, менш керованими, більш схожими на погано пошиту федерацію, де кожен штат грає на своїй дудці, а центральна влада то кричить в мікрофон, то відключається від зум-дзвінка.
То ж не чекай яскравого апокаліпсиса, а повільного і в'язкого розпаду – як батарейка, яка начебто працює, але лампочка вже блимає.
Трамп – ідеальний корисний руйнівник для Росії
Ну а Кремль поки відкриває шампанське. Це моральна перемога, адже улюблена розвага кремлівської пропаганди – це показувати, що у США теж бардак, а демократія – це фікція, поки в Росії – "стабільність".
Чим більше Америка вирішуватиме свої внутрішні проблеми, тим менше у неї буде енергії, щоб слідкувати за Росією. Чим голосніше у США тріщать шви, тим тихіше звучать докори на адресу Москви. Це логічно.
Чи Трамп шпигун? Є три версії, обирай ту, яка ближча до твого рівня довіри реальності.
- Трамп дійсно агент. Він працює на Кремль. Його місія – зруйнувати США зсередини. Однак це потребує рівня дисципліни, якого у Трампа нема, а тому навряд це правда.
- Трамп не агент, але він ідеальний для Росії. Не тому, що він шпигун, а тому що він прекрасно руйнує все сам – за покликом серця й свого его. Росія у той час вирішує не заважати, бо Трамп все робить правильно. Вона лише підкидає ще кілька ідей.
- Трамп просто не думає про наслідки. Він хоче бути впливовим і бути в новинах. Все інше – побічні ефекти. Росія, Китай, Гренландія – просто фон для його шоу. Така ситуація – справжня загроза. Не шпигун, а нарцис без гальм за кермом ядерної держави – це все-таки не жарти.
Скоріш за все, Трамп – не агент ФСБ чи іншої структури. Так, він корисний Путіну у своїх рішеннях, так, його дії об'єктивно послаблюють США. Але ні, він навряд чи ходить на збори ФСБ й пише доповіді. Він просто ідеальний корисний руйнівник, який при цьому думає, що рятує світ.
Найбільша іронія в тому, що у Росії люблять вірити, що Захід будує змови, а тут людина сама робить все, що Кремлю й не снилося. Американська демократія – дуже потужна річ, але навіть вона не застрахована від того, щоб не взяти в руки лом і почати себе ним колупати.
Дивіться повний відеоблог Олексія Бурлакова: