Революційний Єреван: влада нова, система залишиться путінською?

Про події у Вірменії і як це може змінити ситуацію в державі і регіоні – в матеріалі сайту "24".

Єреванський Путін

Протести в Єревані розпочалися 13 квітня. Молодь виступила проти призначення колишнього президента країни Сержа Саргсяна прем'єр-міністром після завершення парламентських виборів. Як зазначає політолог Валерій Димов, лідер Республіканської партії Серж Саргсян при владі багато років і вів путінську політику. Був то президентом, то прем’єром. Через те, що не можна бути двічі президентом, змінював конституцію і закони під себе, аби продовжити правління.

Читайте також: Хто такий Серж Саргсян: що треба знати про екс-президента, який став екс-прем'єром

Вперше Саргсян став прем’єром у 2007 році. І потім лише змінював прем’єрське крісло на президентське. Така відверта політична корупція і узурпація влади і спричинила до акцій протесту, які очолив парламентарій Нікол Пашинян.

Саргсян спробував застосувати силу до учасників акцій. Зокрема, 22 квітня правоохоронці затримали близько 200 осіб, в тому числі і самого Пашиняна.

23 квітня до протестувальників приєдналася група військових – близько 200-300 осіб. Цього ж дня Пашиняна звільнили з-під арешту, а президент Вірменії Армен Саркісян підписав указ про відставку уряду країни. 25 квітня до акцій протесту приєднався виконуючий обов'язки міністра у справах спорту та молоді Вірменії Грачья Ростомян, який подав у відставку.

Читайте також: Які шанси в лідера опозиції Ніколи Пашиняна очолити уряд Вірменії

Вже екс-прем'єр Вірменії Саргсян, як і Путін, змінював посади глави уряду на президента

26 квітня троє членів вірменського уряду подали у відставку на тлі продовження вуличних протестів: глава міністерства освіти і науки Левон Мкртчян, в. о. міністрів охорони природи і територіального управління й розвитку Арцвік Мінасян і Давид Локян.

До проведення дострокових парламентських виборів, які, з великою імовірністю відбудуться, Нікол Пашинян хоче очолити тимчасовий уряд.

Перезавантаження Вірменії не буде

На переконання експертів, перебільшувати масштаб змін у Вірменії не треба. Там відбулася зміна влади, і цей процес ще продовжується. За словами директора Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталія Кулика, Вірменію, швидше за все, очікують позачергові вибори парламенту. В той же час Вірменія, про що заявив сам Пашинян, не збирається виходити ні з митого союзу з Росією, ні з промосковської Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ).

Читайте також: Влада у Вірменії зміниться, але пропутінський екс-прем’єр збереже вплив, – експерт

Політичний і безпековий вектор Вірменії залишається той самий, що й при екс-прем’єрі Саргсяні. Це обумовлено тим, що Вірменія перебуває не в дружньому оточенні. По суті, має фактичні військові дії з Азербайджаном, відсутність дипломатичних стосунків з Туреччиною. І складні відносини з Іраном і Грузією. Тому єдиним позарегіональним союзником, на який спирається Вірменія, і який дозволяє утримувати безпековий баланс, – Росія– зауважує Віталій Кулик.

За словами Валерія Димова, протести у Вірменії мають ознаки революції, але це не революція троянд у Грузії чи Революція Гідності в Україні. Вірменія не перезавантажиться повністю. Як зазначає політолог, Пашинян зустрівся з послом РФ у Вірменії Іваном Волинкіним і запевнив, що в учасників акції протесту немає жодних геополітичних мотивів і антиросійських настроїв. Вони просто хочуть оновлення Вірменії.

На переконання політолога, хоча Саргсян ніби легко відійшов від влади після переговорів з лідером опозиції Ніколом Пашиняном, він залишиться на політичній арені у Вірменії. На думку Димова, хоча й формується інша коаліція, і Пашинян може очолити уряд, все одно складно побудувати щось на кшталт нового устрою. Такий, щоби відповідав очікуванням молодих людей, які вийшли з протестами за зміни і своє бачення Вірменії – в європейському і демократичному колі країн.

Вірменія геополітично затиснута між Туреччиною і Азербайджаном, з якими є історичні конфлікти, а з Баку – заморожений конфлікт через Нагірний Карабах. Тому Вірменії дуже складно відбутися як потужній суб’єктній країні. І як гравцю в міжнародних розкладах. Пашинян, швидше за все, стане прем’єром і вийде на позачергові парламентські вибори. Не виключено, що отримає потужну фракцію. Але це тільки початок процесів у Вірменії– вважає Валерій Димов.

Росія збереже протекторат або буде ще одне Придністров’я

У Росії, зазначають фахівці, є дуже потужний чинник впливу на владу Вірменії – Нагірний Карабах, заморожений регіональний конфлікт з Азербайджаном. Тому Москва поки не втручається у внутрішньополітичний конфлікт у Вірменії. За словами Кулика, військова присутність РФ у Вірменії (в адміністративному центрі Ґюмрі – "24") з точки зору геополітичного балансу вигідна Єревану. Тому, поки у Вірменії немає іншого союзника, який би гарантував їй безпеку, Єреван робитиме ставку на Москву, хто б не перебував там при владі.

"Кремль не втручається, оскільки впевнений, що все під контролем. І Саргсян пішов з посади прем’єра не тому, що побачив людей на вулицях, а домовленості з опозицією зайшли в глухий кут. А тому, що Росія натякнула, що не підтримуватиме силовий розгін акцій протесту. Росія навіть зіграла на користь опозиції", – говорить Кулик.

Валерій Димов також погоджується, що Москва не втручається, оскільки Єреван не змінює проросійський вектор. Але Кремль дуже незадоволений. Тому що Нікол Пашинян, якщо отримає карт-бланш після виборів, може перезавантажити стосунки з Азербайджаном і вирішити проблему Нагірного Карабаху без Росії. Але в такому випадку Кремль може штучно створити ескалацію в Нагірному Карабасі і примусити сісти за стіл переговорів Саргсяна і Пашиняна.

Якщо Пашинян отримає пост прем’єра і більшість в парламенті, то міг би піти на переговори з Азербайджаном за посередництва ЄС і без Росії і перезавантажити стосунки з Баку. Але хто примусить Росію прибрати свою військову базу з Ґюмрі? Кремль у такому випадку просто створить з Ґюмрі чергове Придністров’я– вважає Валерій Димов.

Віталій Кулик додає: новому керівництву Вірменії доведеться тонко балансувати і шукати нові можливості заміщення Росії, яка контролює левову частку держави, на когось іншого, щоб мати безпекову страховку від можливих втручань і початку війни з Азербайджаном і стримування Туреччини. Але, який би не порушував союзницькі та стратегічні відносини з РФ.

Водночас, для США, розповідає експерт, важливо посилити свій вплив у Вірменії, щоб нове керівництво не відкидало будь-яких пропозицій про партнерство, не згортало програм, які здійснює Вашингтон у регіоні. Зрозуміло, США зацікавлені в поступовому відторгненні Єревану від російського військово-політичного блоку. Але це далека перспектива. Гра в довгу.

"Наразі нових союзників, крім Росії, у Вірменії немає. Це означає певні проблеми для самого існування держави, оскільки консервує стару пострадянську систему, залежність від Росії, присутність Вірменії в "русском мірє", незважаючи на те, що вона не слов’янська держава. Але Вірменія користується культурним і інформаційним продуктом РФ. Росія не піде з регіону, хто б там не був при владі, Москва залишається гравцем. Питання в тому, наскільки Москва контролюватиме майбутню архітектуру влади у Вірменії", – зазначає Кулик.

Читайте також: Експерт розповів, коли Росія "введе війська" у Вірменію