Що означає відставка Яценюка?
Пафосна заява про відставку у щотижневих 10-ти хвилинках була уже більше ніж безвихідь не тільки для Яценюка, але й для Президента і всієї корупційної тусовки. Це була і вимога західних партнерів, і вимога українського народу, який виразив недовіру до Прем’єра через падіння рейтингів його партії.
Обов'язкова умова відставки, яку назвав Арсеній Петрович — визнання діяльності його Кабміну задовільним! Для Парламенту це буде випробування, адже проголосувати в підтримку провальних років правління Яценюка можна, але як це потім пояснити людям на окрузі, і як дивитись виборцям у вічі напередодні наступних виборів.
Зі своєї сторони, Яценюк зберігає велику кількість портфелів та вимагає гарантій безпеки для себе та прибічників.
В той же час, він розраховує виключно на погіршення ситуації в країні, неспроможність Гройсмана на структурні реформи, відповідно, цей кабмін буде провальним. Після чого "Головний фронтовик країни" не менш пафосно вийде із коаліції, звинуватить у всьому Президента, у якого рейтингу буде на той час менше 10-ти, і почне активну Президентську кампанію. Створить черговий Фронт Змін, або щосб подібне... Приписуючи собі усі покращення за останні 25-ть років, і звинувачуючи у своїх помилках Гройсмана, враховуючи специфіку та забудькуватість електорату, може спрацювати. На жаль, але може.
Новий Кабмін?
Півроку тягнули з новою коаліцією, новими принципами, а завтра за один день обіцяють і розпад коаліції, і створення нової, і розпуск кабміну, і презентацію нового кабінету, програму дій та склад.
Виходить так, що останні півроку нам просто забивали голову спекуляціями та порожніми балачками. А завтра просто поставлять перед фактом, мовляв це найпрозоріший Кабмін, найпрофесійніша команда, яка покаже найкращий реформаторський результат.
Презентація нового складу Уряду, буде відбуватись за наступним якісним принципом:
- Невідомі прізвища, це — реформатори.
- Відомі, але у вузьких кругах — єврореалісти.
- Дискредитовані прізвища — професіонали, на політичну окраску яких не слід звертати увагу, без них ми втратимо країну.
Тому ціннісні перспективи нового Кабінету можуть викликати питання, але і списувати його теж ще не треба. Слід дати коротку паузу на акліматизацію, але в той же час і бути уважними, щоб не пропустити "Троянського коня" від Президента та коаліції.
Чи підуть Саакашвілі?
Сьогодні українські ЗМІ повідомили інформацію із власних джерел, що Міхаїла Саакашвілі пророчать на посаду керівника Адміністрації Президента.
З однієї сторони, це нісенітниця та політичні плітки. Важко повірити в те, що грузинський гонор та досвід двох успішних каденцій Президентства дозволять Міхо підносити ядра Порошенку, бути керівником його апарату та займатись справами власника Рошену.
Друге, ходять плітки, що його взагалі мають зняти під цей шум і нікуди не призначити. Або запропонувати щось непристойно низьке, на що Саакашвілі 100% не погодиться. Мотивація, як пояснюють деякі депутати: київську тусовку вже дістав.
Але питання, залишається в силі: хто ці плітки запускає? І для чого?
І якщо перша новина більше схожа на фейк, то друга, скоріш за все, правда. Адже зараз в АП намагаються перебудувати повністю політичну конструкцію. В яку Саакашвілі уже наче не вписується.
А звільнення Саакашвілі в такий насичений інформаційно-політичний період пройде практично непомітно. Або, як мінімум, не так гучно, як би це могло бути в дні політичного застою, коли на провладних пагорбах тихенько крадуть бюджетні кошти.
А що ж з генпрокурором?
І якщо із Прем’єром уже погоджено, по спікеру вирішено, то питання очільника ГПУ ще відкрите. Адже Президентський план по вмонтовуванню Луценка на прокуратуру, із прийняттям окремого закону під "людину із не системи", може бути порушена ініціативою журналіста-розслідувача Сергія Лещенка. Як мінімум, інтрига зберігається.
Читайте також: Що ж насправді приховує "офшорний скандал"?