Історія війни одного з добровольців ОУН Ігоря (позивний "Шульц") перетинається з життєвими переконаннями його побратимів – білоруса і росіянина. Спільні політичні погляди привели їх на нашу війну в розпал найбезпечніших студентських років. Всі вони потрапили в добровольчий батальйон ОУН.
Під час перемир’я з невідомих причин активізувався супротивник, батальйон ОУН виконував бойове завдання на передовій. Наш герой Ігор "Шульц", білорус з позивним "Сябро" і росіянин Сергій – разом отримали поранення в Пісках – підірвались на ворожих розтяжках за 300 метрів від позицій 13 вересня 2015 року.
"Сябро" вже вилікуваний, продовжує свою боротьбу проти тоталітарної системи. Росіянин Сергій зараз в Дніпропетровську, йому треба проходити достатньо складне лікування і за кордоном ставити протез на ногу. Із зрозумілих причин додому повернутись не може – його там просто знищать, тому і період перебування за кордоном за два роки він вже давно порушив. Громадянство України Сергію не дають, тож переїзд у Європу за для продовження лікування неможливий.
"Зі мною підірвався білорус, якому нарешті за півтора року війни надали громадянство. Зі мною підірвався і росіянин, мій побратим, якому ампутували частину ноги, не вдалось врятувати. Хлопчина не може отримати громадянство нашої країни, справою наче СБУ займається..." – розказує Ігор.
Сергій прожив все життя в Московській області. Просто приїхав взимку 2014 року до товариша в Київ. Тоді якраз почалась Революція Гідності. Хлопець побачив, що міліція займається безкарним побиттям людей, знаючи, що їм за це нічого не буде, і зрозумів – неважливо в якій державі ти знаходишся, але такі речі неприпустимі... Все почалось з Києва. Він повернувся додому, його почали критикувати знайомі, товариші – "зомбация майдановская". Після цього він вирішив повернутись до нас. Каже, його вибір – це не лише оборона України, це і за Росію, і за Білорусь, за всі слов’янські народи, які страждають від імперіалізму тих виродків в Кремлі.
Наразі, Ігор чекає на наступну операцію. Прогнози лікаря дають надію на повне відновлення функції ноги. Але якби хлопець не потрапив в Ilaia, за півроку втратив би ногу остаточно – таранна кістка правої ноги повністю розсипалась, і допомогти йому не змогли б навіть сучасні біотехнології.
Ігор із задоволенням дає нам інтерв’ю.
До війни хлопець навчався за кордоном, вивчав політологію в Державному Опольському Університеті (Польща, Ополе). Він повний рішучості боротись далі, якщо не на фронті, так відстоювати права добровольчих батальйонів:
На рахунок нашого батальйону можу сказати – влада наживається на кістках добровольців, котрі стояли с початку війни на фронті. Ми не отримуємо статусу учасника бойових дій. У нас дуже багато іноземців в батальйоні, ніхто їм не дає ніяких пільг, ніхто не збирається визнавати, що ми там військовослужбовці… Будемо з цим розбиратись, займатись… Зверху трішки не те роблять, що пасувало би.
Збір коштів на лікування Ігоря за проектом "Біотех-реаблітація" поранених бійців АТО ще продовжується. Воїн висловлює подяку всім небайдужим і обіцяє продовжувати відстоювати честь і гідність нашої країни!
Читайте також: Безнадійний тил: як Міноборони та Генштаб забули про українських військових