"Для початку Україну слід зробити місцем, куди люди хотітимуть приїхати та працювати – це основний виклик", – сказав професор. При всій повазі до спікера, зауважимо, що Україну передусім варто зробити державою, яку не захочуть залишати її корінні мешканці. Бо саме із цим у нас якраз і пов'язаний "основний виклик".

Читайте також: Скільки українців готові назавжди виїхати за кордон: результати опитування

Коли еміграція стає евакуацією

Наразі кожен третій українець розглядає можливість еміграції з країни – про це свідчать результати опитування, яке провів Київський міжнародний інститут соціології, повідомляє "Дзеркало тижня". Так, за даними соціологів, 6,3% опитаних готові поїхати з України і роблять для цього певні кроки, 10,8% – "в принципі готові, але для цього поки що нічого не робили", ще 20% – "поки не готові, але хотіли б, за умови сприятливих обставин".

При цьому 29,1% опитаних заявили, що вони розмірковують про те, щоб виїхати з України, а 63,6% – що це не спадало їм на думку. Ще 7,3% не визначилися з відповіддю. При цьому з тих, хто має намір залишити Україну, 55% – молоді люди у віці від 18 до 29 років; 44% – від 30 до 39 років; 33% – 40-50-річні.


Один із графіків, побудованих "Дзеркалом тижня" на основі даних, отриманих від Київського міжнародного інституту соціології. Над еміграцією замислюється 29,1% населення України

З тих, хто готовий виїхати, 40% – люди з вищою освітою; 27,6% – з середньою спеціальною; 23,2% – із середньою і 17,8% – з неповною середньою освітою. Над тим, щоб виїхати з України, замислюються 32% всього чоловічого населення країни і 27% – жіночого, на заході про це думають 34% мешканців, у центральному регіоні – 27%, на півдні країни – 29%, на сході – кожен четвертий.

Читайте також: Другий сорт: як українців у Польщі кольором позначили

40% з тих, хто планує виїзд, були за кордоном як туристи; 42% – були у закордонних відрядженнях, 45,5% – навчалися за кордоном. 23% з числа тих, хто ніколи не був за межами України, готові пошукати щастя за кордоном слідом за друзями, сусідами і товаришами по службі.

Коментуючи отримані дані, "Дзеркало тижня", яке, власне, і замовило КМІСу це дослідження, зазначає:

За різним даними, за межами України заробляють на життя від шести до восьми мільйонів наших громадян. Втім, частково вже не тільки наших, бо тенденція "виїхати, заробити й повернутися" переростає у "виїхати, влаштуватися й залишитися".


Від шести до восьми мільйонів наших співвітчизників числяться нині у лавах трудових мігрантів

Навіть офіційна статистика відображає цей тренд – кількість зареєстрованих безробітних за 2017 рік скоротилася з 429 тис. осіб у січні до 354 тис. у грудні, але кількість вакансій на українському ринку праці, навпаки, за цей самий період зросла із 47 до 50,5 тис. (Держслужба зайнятості). З тих, хто ще не сів у поїзди й маршрутки, що йдуть на Захід і Схід, – майже 30% живуть із думкою про те, що це слід зробити.


Друга інфографіка від "Дзеркала тижня". 37,1% респондентів в тій чи іншій мірі готові емігрувати. Автори схеми прокоментували її так: "Дивна річ, готових виїхати з країни виявилося більше, ніж тих, хто замислюється про це. Втім, що тут дивного, якщо в нас у країні тих, хто голосує, – більше, ніж тих, хто замислюється"

"Міжнародна організація з питань міграції зазначає, що серед вивчених нею країн південного сходу Європи українці становлять найбільшу частку трудових мігрантів із вищою освітою (дослідження 2016 року). І саме в цьому бачать головну загрозу для України, яка стрімко втрачає освічених і досвідчених фахівців (інженерів, лікарів, фахівців ІТ-сектору, агрономів і викладачів). Ба більше, для самих людей це теж згубно, адже кваліфіковані трудові мігранти втрачають згодом свої навички, бо часто займаються "непрофільною" діяльністю – один з трьох українських мігрантів із вищою освітою виконує роботу, яка не потребує такої високої кваліфікації", – говориться у статті.

Враховуючи мільйони тих, що вже виїхали, і розуміючи масштаб тих, хто має намір, стає ясно, що людська кровотеча набула масштабів загрози національній безпеці (…). За прогнозами Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, якщо показники народжуваності, тривалості життя й міграції залишаться незмінними, то до 2050 року в Україні залишиться не більше ніж 32 млн жителів, при цьому частка громадян старших за 60 років зросте у півтора раза. І це з урахуванням тільки демографічного чинника, без міграційного убування,
– пише видання.

Туди і звідти. Чи лише туди?

До соціологічних досліджень останнього часу, присвячених еміграції, долучилася і група "Рейтинг". Соціологи з "Рейтингу" опитали працівників наукових установ найбільших міст України (Дніпра, Києва, Львова, Одеси та Харкова) і з'ясували, що, на думку 64% респондентів, ситуація в українській науці дедалi погіршується. Тож не дивно, що за першої-ліпшої нагоди вітчизняні науковці виїжджають за кордон, де мають можливість творити, досліджувати та винаходити.

Окрім соціологів, проблемою еміграції стурбований також Нацбанк. Регулятор відзначає ризик посилення міграційних процесів у найближчі роки, в тому числі трудової міграції з України. Про це йдеться в оприлюдненому на сайті НБУ "інфляційному звіті" за січень 2018 року.

Читайте також: Ласкаво просимо до "концтабору": як в Австрії хочуть вирішити проблему імміграції

Згідно з даними Євростату (статистичної організації Єврокомісії), які наводяться у звіті, у 2016 році українці отримали найбільшу кількість дозволів на проживання в ЄС (589 тисяч або 17,6% всіх дозволів), що на 17,8% більше, ніж у 2015 році. Левову частку (87%) надала Польща, 4,1% – Чехія, що становить 87,5% і 30,3% всіх дозволів відповідної країни. Значну частину дозволів (82,7%) українці отримали з метою працевлаштування.

Як зазначає НБУ, масова трудова міграція українців несе в собі ризики зменшення рівня потенційного ВВП, що звужує можливості економічного зростання країни в подальшому. Ще однією проблемою масової трудової міграції є посилення пов'язаних зі старінням населення проблем, оскільки виїжджають переважно люди працездатного віку.

Читайте також: Заробітки за кордоном: стало відомо куди найчастіше виїжджають українці

Також може посилитися тиск на інфляцію з боку зростання заробітних плат, оскільки українські роботодавці для залучення нових кваліфікованих працівників або утримання наявних будуть змушені наближати заробітні плати до рівня європейських на тлі помірних темпів зростання продуктивності,
– йдеться в звіті НБУ.

Проте куди їдуть українці? Найчастіше – на заробітки в Польщу, Росію, Італію та Чехію. "Причому протягом останніх років потоки українських мігрантів до Польщі істотно зросли (на тлі зростання економіки країни, спрощення правил працевлаштування, надання низки переваг і можливостей для українців, що мали карту поляка, спрощення перетину кордону через введення безвізового режиму з країнами ЄС). Зате міграція в Росію зменшилася", – наголошують у Нацбанку.

До країн, названих у звіті НБУ, Євростат додає також США, Канаду, Болгарію, Словаччину та Португалію. Так, за даними Євростату, станом на 2017 рік в Чехії жили 112 тисяч громадян України, в Болгарії – 4,3 тис., в Італії – 230 тис., в Португалії – 35 тис. Але це тільки офіційні цифри, а в обхід офіційних процедур туди потрапляє в рази більше українців.

Читайте також: Де у світі найбільше українських емігрантів: цікава статистика

Як зазначає політолог Макс Джигун, "сказати, що масова еміграція наших співвітчизників за кордон негативно впливає на всі процеси в Україні, – не сказати нічого. Адже кожен куплений квиток в один бік до Німеччини, Польщі чи США стає спусковим механізмом безлічі негативних наслідків в першу чергу для тих людей, які залишилися жити на Батьківщині. По-перше, за еміграції в країні зменшується населення, яке й без того невпинно падає; по-друге, Україна втрачає робочу силу, до того ж переважно кваліфіковану, що негативно впливає на економіку країни та, як наслідок, добробут громадян".

Наступне – нація старіє. Позаяк у пошуках кращої долі до інших країн в більшості своїй виїжджає молодь, тоді як непрацездатне населення такої можливості не має. Ще одна дуже масштабна проблема криється в тому, що еміграція провокує розпад громадянського суспільства. Адже в країні зменшується кількість думаючих людей – свідомих виборців, потенційних політиків та громадських діячів. Це, в свою чергу, заганяє країну в глухий кут, роблячи її сірою і безликою,
– говорить він.

Влада України буцімто й визнає наявність проблеми з еміграцією (так, віце-прем'єр-міністр України Геннадій Зубко назвав втечу співвітчизників за кордон однією з найбільших загроз для держави після військової агресії), проте водночас і замовчує її.

Читайте також: Населення України до 2050 року скоротиться на 15 відсотків, – ООН

Розвиваючи цю тему, директор соціологічної служби "Український барометр" Віктор Небоженко зауважує, що недарма в Україні відсутні чіткі цифри, які відображували б те, яка кількість громадян покинула терени своєї Батьківщини, а яка – залишилася.

Чим менше покажемо, скільки людей виїжджають, тим легше потім маніпулювати на виборах. З цієї причини, змінюючи один одного, президенти дотримуються клятви не проводити перепис населення,
– каже Небоженко.


Віце-прем'єр-міністр України Геннадій Зубко називає еміграцію однією з найбільших загроз для держави після військової агресії, проте всі президенти країни – як стверджує соціолог Небоженко – дійшли згоди у тому, аби за жодних обставин не проводити перепис населення

Втім, додає експерт, зараз ситуація з еміграцією ще не така страшна. Бо після першої хвилі мігрантів (людей, які виїжджали до родичів) триває друга (відтік дорослої робочої сили), проте справжня драма настане з третьою міграційною хвилею.

Третя хвиля буде, коли почне виїжджати молодь без професії, – каже Небоженко. – Це станеться через декілька років. Хвиля буде найсильніша. Хлопчики й дівчатка будуть їхати відразу після школи, нічого не чекаючи, ні на що не розраховуючи...

Пророкування доволі похмуре, а втім, цілком реалістичне. Та поки "хлопчики й дівчатка" з майбутньої третьої хвилі мігрантів ще сидять за партою, у держави є шанс перехопити їх на порозі школи. Інше питання – чи є в неї таке бажання?...

Читайте також: Я хочу жити за кордоном: чому Україна стала некомфортною для мільйонів її жителів