5 жовтня чинний керівник німецької Федеральної розвідувальної служби (BND) Мартін Єгер попереджав депутатів Бундестагу, що Європа вже фактично живе у стані "тіньової війни" з Росією, а Москва перевіряє Захід на міцність диверсіями, кібератаками та шпигунськими операціями. Саме Німеччина, за його словами, стала одним із головних напрямків для російських гібридних атак.

Минуло менше доби, і німецькі спецслужби відшукали шпигуна вже значно ближче до дому. Вранці 6 жовтня правоохоронці затримали 80-річного Августа Ханнінга – людину, яка сім років сама очолювала BND, а згодом працювала одним із найвищих чиновників німецького МВС. Тепер прокуратура підозрює його у шпигунстві, незаконному отриманні державної таємниці та спробі державної зради.

24 Канал розібрав, чим цікава справа Ханнінга, чому його затримання сталося саме в той момент, коли Берлін намагається перебудувати власні спецслужби під нову реальність, та наскільки готова Німеччина вести нову розвідувальну війну, якщо старі проблеми вона подекуди роками не могла помітити просто в себе перед носом?

Сама по собі історія Августа Ханнінга тягне на непоганий шпигунський роман. Більшу частину професійного життя він провів поруч із державними секретами, а сьогодні слідчі намагаються встановити, кому і навіщо він міг ці секрети передавати вже після завершення своєї кар'єри.

До верхівки німецької розвідки Ханнінг йшов поступово. За освітою він юрист, працював у федеральному уряді, а ще до падіння Берлінського муру служив у представництві ФРН у Східній Німеччині.

У 1990-х герр Август перейшов до відомства канцлера, де займався координацією роботи німецьких спецслужб, а наприкінці 1998-го року зрештою очолив BND. Канцлером ФРН, нагадаємо, тоді став Герхард Шредер, нині відомий як особистий друг Путіна та бізнесовий партнер росіян у схемах з обходу санкцій і "віджиму" активів.

Каденція Августа Ханнінга припала на такий собі перехідний період. Холодна війна вже завершилася, а Росія для Заходу поступово почала перетворюватися з противника на партнера. Згодом, після терактів 11 вересня 2001 року у США, головною загрозою для західних розвідок став міжнародний тероризм, і співпраця між колись ворогуючими спецслужбами перестала бути чимось особливим.


Август Ханнінг / Фото – zdfheute.de

Власне, сам Ханнінг був одним із тих, хто вибудовував ці контакти з російськими силовиками. Ще у березні 2000-го року він навіть їздив до Чечні, де Путін якраз розпочав нову війну проти Ічкерії. Німець їздив не сам, а у супроводі співробітників ФСБ. Офіційно це відрядження відбувалося в межах "співпраці у боротьбі з тероризмом".

Після семи років на чолі BND Ханнінг перейшов до Міністерства внутрішніх справ, де до 2009 року працював державним секретарем (канцлеркою тоді вже була Ангела Меркель), після чого завершив кар'єру чиновника.

Та, схоже, що на пенсії Ханнінгу стало нудно, тож після завершення кар'єри він вирішив монетизувати свої колишні здобутки та зв'язки. Саме тут починається вже кримінальна частина цієї історії.

За версією Федеральної прокуратури Німеччини, навесні 2010-го року Ханнінг вступив у контакт зі своїм колишнім колегою – таким собі "Манфредом Д." (у Німеччині за традицією підозрюваних завжди називають за іменем і першою літерою прізвища, зазвичай це справжні дані реальної людини). Цей колега продовжував працювати у BND і Ханнінг домовився з ним про регулярну передачу внутрішніх документів відомства за гроші. До червня 2022-го року таких матеріалів могло накопичитися близько двох тисяч, і серед них були й документи, що використовувалися для підготовки регулярних розвідувальних брифінгів для найвищого керівництва країни.

Слідство підозрює, що принаймні частину цієї інформації Ханнінг використовував уже у своєму приватному "пенсіонерському" бізнесі. У одному випадку він нібито підготував аналітичний матеріал для співробітника іноземної спецслужби, а з представником ще однієї роками обмінювався внутрішньою політичною інформацією.

Втім, прокуратура не повідомляє, з представниками яких саме держав співпрацював Ханнінг, отже, наразі можна лише здогадуватися. У медіа згадуються азербайджанські спецслужби, з якими нібито співпрацював Ханнінг, проте офіційно Азербайджан свою причетність заперечує. Хоча його ніхто про це не просив.

Та проблема в тому, що саме Росія в біографії Ханнінга вже після відставки відіграла особливу роль. Він працював консультантом британської G3, де відповідав саме за Росію та держави колишнього СРСР, а пов'язані з ним компанії займалися оцінкою ринків у Китаї, Росії та інших державах.

Видання The Insider з'ясувало, що лише у 2015 – 2019 роках колишній очільник BND щонайменше сім разів відвідував Росію. Причому деякі поїздки були підозріло короткими. До прикладу, у липні 2016 року Ханнінг прилетів до Москви ввечері, а вже наступного дня вилетів до Берліна. Потім аналогічний візит відбувся у травні 2019-го. Що саме він робив під час цих поїздок, наразі невідомо (можливо, це був лише гастротур за чебуреками та посікунчиками), як і їхня причетність до справи про зраду.


Поліцейські поблизу будинку Августа Ханнінга / Фото – AP

Доволі іронічно, що викрила все це аж ніяк не контррозвідка самого BND. У вересні 2025-го року будинок Ханнінга обшукали в межах зовсім іншого розслідування – гучної справи про викрадення дітей німецької бізнесвумен Крістіни Блок.

Самого Ханнінга та ексспівробітника поліції Гамбурга підозрювали в тому, що їхня приватна охоронна компанія прийняла від Блок замовлення на викрадення її дітей у 2022-му, бо у жінки були суперечки з колишнім чоловіком щодо опіки над дітьми.

Власне, тоді слідчі випадково (!) й натрапили приблизно на дві тисячі документів німецької розвідки, яких у колишнього керівника служби просто не мало бути. Фактично, один з найбільших шпигунських скандалів сучасної Німеччини було розкрито за збігом обставин, і якраз у цьому й криється проблема, значно ширша за діяльність одного конкретного зрадника.

Найбільшого удару в цій усій історії, насправді, зазнає не стільки Август Ханнінг, скільки сама німецька розвідка. Проблема розкривається, якщо краще розглянути персону другого підозрюваного – того самого Манфреда Д. Після відставки Ханнінга він продовжив працювати у BND при наступних керівниках і залишався там аж до весни 2026 року.

Тобто, якщо версія слідства правильна, роками людина з доступом до надзвичайно чутливої інформації могла виносити її з відомства просто під носом у власної служби безпеки. Причому серед документів були не лише німецькі секрети, а й інформація, отримана від розвідок держав-партнерів.

І для BND це далеко не перший подібний скандал. Наприкінці 2022 року правоохоронці затримали високопоставленого співробітника розвідки Карстена Л., якого звинуватили у передачі секретної інформації Росії. Він мав доступ до матеріалів найвищого рівня секретності, дипломатичний паспорт і при цьому успішно багато років проходив усі необхідні перевірки, хоча раніше військова контррозвідка цікавилася ним через підозри у правому екстремізмі.

Та проблеми німецької розвідки не обмежувалися пошуком шпигунів у власних рядах. BND критикували за те, що вона недооцінила швидкість захоплення Афганістану талібами у 2021 році, а на початку російського вторгнення в Україну тодішній керівник служби Бруно Каль взагалі перебував у Києві й після перших ударів був змушений поспіхом виїжджати з країни. Через рік служба знову отримала порцію критики, коли, на відміну від деяких партнерів, завчасно не дізналася про заколот Євгена Пригожина.

Втім, проблема колишніх розвідників, які вирішують монетизувати старі зв'язки, не є суто німецькою. Один із найгучніших прикладів у США стався з колишнім керівником контррозвідки ФБР у Нью-Йорку Чарльзом Макгонігалом. Після завершення служби він почав працювати на підсанкційного російського олігарха Олега Дерипаску, хоча раніше сам займався розслідуваннями діяльності російських еліт. Зрештою, у 2023 році американський суд відправив його за ґрати на 50 місяців.


Чарльз Макгонігал біля будівлі суду в Нью-Йорку / Фото – NY Daily News

У випадку Німеччини всі ці історії складаються у доволі незручну картину. BND роками критикували за надмірну обережність і недостатні можливості, однак тепер Берлін готується розв'язати своїм спецслужбам руки. І справа Ханнінга дуже невчасно нагадала про те, що, перш ніж дозволяти спецслужбі ефективніше полювати на чужі секрети, непогано було б навчитися краще охороняти власні.

Особливого шарму ситуації додає те, що саме Август Ханнінг свого часу називав BND "вегетаріанцем серед спецслужб". Німецька розвідка традиційно мала значно менше можливостей для активних операцій, ніж, наприклад, американське ЦРУ, британська МІ-6 чи ізраїльський Моссад.

Причини такого підходу доволі зрозумілі, адже після досвіду нацистської диктатури німецька держава десятиліттями намагалася максимально жорстко обмежувати роботу власних силових структур.

Та, схоже, що часи "вегетаріанства" поступово завершуються. У серпні уряд Фрідріха Мерца схвалив найбільшу в історії ФРН реформу законодавства про спецслужби, а наприкінці вересня законопроєкт уже пройшов перше читання у Бундестазі. Уряд прямо пояснює необхідність змін постійними диверсіями, кібератаками та іншими гібридними загрозами, для захисту від яких німецькій розвідці вже просто не вистачає повноважень.


Очільник німецької розвідки Мартін Єгер / Фото – Х GermanyNATO

Якщо реформу ухвалять у нинішньому вигляді, BND зможе не лише збирати інформацію про загрози, але й у виняткових випадках активно їм протидіяти. Службі дозволять ширше використовувати сучасні технології для аналізу інформації, довше зберігати частину перехоплених даних та фактично діяти на випередження. Натомість уряд обіцяє посилити незалежний і парламентський контроль за самими спецслужбами.

Тобто Берлін намагається перевести власну розвідку з режиму спостерігача у режим активного гравця. І саме Росія стала одним із ключових каталізаторів для таких трансформацій. Євросоюз уже відкрито звинувачує російські спецслужби у багаторічних гібридних атаках. Лише у липні ЄС запровадив нові санкції проти росіян та пов'язаних із ними структур за участь у таких операціях.

Саме тому слова керівників німецьких спецслужб уже мало нагадують обережну риторику минулих років. На слуханнях у Бундестазі 5 жовтня 2026 року в BND назвали Росію найнебезпечнішим противником для Німеччини, а голова Федерального відомства із захисту конституції Сінан Зелен зауважив, що загрози, які військові прогнозують на кінець десятиліття, у "тіньовому світі" спецслужб уже сьогодні стали реальністю.

У цьому сенсі справа Ханнінга виглядає символічно. Німеччина змушена вчитися вести розвідувальну війну в умовах, коли межа між умовним миром і відкритим протистоянням стає дедалі менш помітною, а Росія на території Німеччини вдається вже навіть не до диверсій, а до дій, які б раніше точно б назвали вже "актом війни". Проте, розв'язуючи спецслужбам руки, Берліну доведеться одночасно навчитися значно краще контролювати їхню роботу, адже періодичні витоки інформації досі відбуваються прямо через центральний вхід самого відомства.