Хто приїде на парад до Китаю?
Сі Цзіньпін цим запрошенням і Володимира Путіна, і Кім Чен Ина демонструє, що Китай прихильний до допомоги Росії у її загарбницькій війні проти України. Про це заявив Віталій Портников, інформує 24 Канал.
Читайте також Справжня причина суперечливої політики США щодо війни в Україні
Китайському очільнику вдалося зібрати у Пекіні на 3 вересня справжній парад для вбивць і диктаторів. Окрім президента Росії і очільника Північної Кореї, тут будуть і президент Ірану, і диктатор М'янми, не обійдеться і без Олександра Лукашенка. Російська маріонетка постійно приїздить до Китаю, щоб Путіну не спало на думку приєднати Білорусь до Росії областями, як колись російський президент обіцяв.
З західних лідерів парад у столиці Китаю не відвідує практично ніхто, за одним єдиним виключенням. До Пекіну прибуде прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо, відомий своїми антиєвропейськими і антиукраїнськими заявами, а також пов'язаний з ультраправими силами у власній країні.
Також буде президент Сербії Олександр Вучич. Його країна хоч і не є членом Європейського Союзу, але намагається туди потрапити. Однак це, як ми бачимо, не заважатиме Вучичу, який категорично відмовляється запроваджувати санкції проти Росії, бути присутнім на параді у Сі Цзіньпіна.
Що Сі хоче показати Трампу?
Голова Китаю демонструє президенту США Дональду Трампу справжній альтернативний світ. Світ, в якому не звертають уваги на жодні санкції і погрози з боку Вашингтона. Світ, де Китай, купуючи російську чи іранську нафту, демонструє, що ці країни можуть не звертати уваги на західні санкції. Світ, де відбувається постачання зброї країні, яка вже котрий рок поспіль вбиває мирних жителів у сусідній державі.
Те, що зараз фактично існують два політичних і економічні світи, ми усвідомили давно. Усвідомили, що саме тому західні санкції не можуть спрацювати так, як колись на це розраховували у Вашингтоні чи Брюсселі. Якщо країни Глобального Півдня не бажають переривати економічних взаємин з тими державами, які порушують міжнародне право, то ці держави можуть ігнорувати західні санкції.
Іран і Північна Корея, як відомо, перебувають під західними санкціями набагато довше, ніж Росія. При цьому вони виробляють зброю і ще й допомагають Росії у війні. Іран навіть близький до створення атомної бомби, попри всі зусилля США та Ізраїлю.
Коли Путін дивився на цей приклад аятол чи північно-корейського диктатора, то усвідомлював, що і він зможе проводити власну політику, не зважаючи на США і ЄС. А все чому? А тому, що фінансові можливості для диктаторських режимів і для війни проти нашої країни забезпечує своєю закупівлею нафти Китай. Ну, не тільки Китай, ще й Індія, прем'єр-міністр якої якраз напередодні всіх цих свят зустрічатиметься і з Сі та Путіним. Це теж буде його перша зустріч з китайським лідером за довгий чай.
Звичайно, одна Індія тут би ніколи не зробила погоди. А от китайська підтримка дійсно багато чого варта. Це не тільки економічна зацікавленість, як в Індії, але й політична зацікавленість керівництва Комуністичної партії Китаю у послабленні Заходу.
На тлі цієї ситуації ми бачимо, що Китай готовий продемонструвати свою прихильність до російської агресивної політики і до стратегічного партнерства з країною, яка не бажає навіть думати про реальні мирні перемовини. Посол Китаю у Росії вже напередодні приїзду Путіна до Пекіну сказав, що це буде історичний візит, тому що він тільки підкреслить стратегічне партнерство між Москвою і Пекіном.
Впевнений, що під час перемовин у китайській столиці Сі і Путін будуть думати, як ефективно протистояти Трампу і як використати його перебування в Овальному кабінеті для того, щоб позбавити США глобального впливу і продемонструвати іншим країнам їхню ненадійність як економічного і політичного союзника.
Трамп, як ми знаємо, сам, по суті, допомагає і Пекіну, і Москві впроваджувати такі тези у свідомість очільників багатьох країн на Глобальному Півдні. Ну і, звичайно, все це в Америці робиться під соусом того, що потрібно відірвати Москву від Китаю, а заради цього можна пожертвувати, звичайно, і українськими інтересами. Але в результаті ніхто ні від кого не відривається. Навпаки, ми бачимо єдність диктаторських режимів. Ця єдність буде продемонстрована на початку вересня всім.
У результаті ми розплачуємося за безглузді ілюзії Білого дому і некомпетентність команди, яка прийшла до влади у США, життям нашим з вами громадян, продовженням війни, руїнами і російськими доходами від тієї нафти, яку Москва продовжує продавати і до Китаю, і до Індії. Диктатори ж складають плани, щоб війни і знищення міжнародного права стали нормою у непростому 21 столітті.