Про перебування у в’язницях бойовиків у коментарі виданню "Обозреватель" розповів Василь Жемелінський. Потрапив він у полон у лютому 2018 року. Відомо, що сталося це уночі. Більше подробиць колишній військовополонений не розповів, пояснюючи це рекомендаціями з боку СБУ.

Радимо ознайомитися! Великий обмін полоненими між Україною та бойовиками: усе, що відомо – фото, відео

Поки мене вели у підвал, я встиг попрощатися з життям, все похололо всередині. Вони всю дорогу погрожували, що зараз мене різатимуть. Я не знаю, хто ці люди, вони були без розпізнавальних знаків, сепаратисти. У підвалі я був сам серед них. Мене били, один раз встигли крутнути на тапіку – це коли до пальців прив'язують дроти та пускають струм. Слава Богу, я залишився живим,
– зазначив Василь Жемелінський.

За його словами, потім з’явився їхній командир, щоправда він поводився лояльніше.

"Мене допитували, а вранці відвезли до Донецька. Коли під'їздили до міста, то мені на голову одягли пакет, і я весь день був у ньому, щоб нікого не зміг бачити. Допитували весь день, серед сепаратистів був якийсь їхній "начальник", імен вони не називали, але зверталися до нього з повагою", – додає він.

Потім українця бойовики вивели в іншу кімнату, там пакет зняли і він спілкувався з так званим "представником народної міліції" Безсоновим. Останній ще потім кілька разів приїздив.

"Вони знімали свої агітаційні відео, давали аркуші з текстом, який я мусив вивчити й розповісти. Я відмовлявся, але вони дали мені зрозуміти, що якщо не виконаю, то мені буде погано. Довелося погодитися. На тих відео треба було говорити усіляку маячню. Як ми служимо, як із нами погано поводяться в ЗСУ. Ці відео є в інтернеті", – продовжує Василь.

Зверніть увагу! Обмін полоненими: що відомо про 76 українців, які повернулися в Київ – список

Після допиту його відвели на так звану гауптвахту. Розміщується вона у будівлі, де колись був офіс "Батьківщини" Юлії Тимошенко.

"У мене було повністю відбито ногу, я встати на неї не міг. Увечері привели цивільну медсестру, вона подивилася і сказала, що нічого страшного, заживе. Тоді мене вперше погодували. На цій "гауптвахті" я просидів три місяці до 28 травня. Там теж допитували. Я їм відразу сказав, що жодною секретною інформацією не володію. Їм це не подобалося, вони відразу починали бити. Тоді я почав брехати, перекручувати інформацію. Їх це влаштувало", – зауважив чоловік.

Він тривалий час перебував у камері сам, але потім до нього підселили хлопця на ім’я Ярослав Мацура.

"Він місяць тому повернувся з термінової служби, сам жив у Маріуполі. На поминальні дні приїхав сюди до бабусі, і його відразу схопили. До хлопця приходили бабуся й мама, приносили йому передачки. Що з ним потім трапилося, я не знаю", – додає Василь Жемелінський.

До теми! Бойовики погрозами змушували полоненого журналіста Асєєва дати інтерв'ю для РосЗМІ

Колишній полонений наголошує, що бойовики хапають цивільних просто так, без розбору, й роблять із ними страшні речі.

"До прикладу, катують струмом, надягають дроти на пальці й пускають струм. Або у них є такі тортури, називається "дельфінчик": людину повністю роздягають і примотують харчовою плівкою до столу. На обличчя кладуть мокру ганчірку та поливають водою, людина захлинається. Інші хлопці розповідали, що при них дві-три людини не витримали тортур і побоїв і померли. Розповідали, як б'ють – заходять у камеру, ставлять на коліна біля стінки, надягають на голову пакет і так б'ють",
– повідомив він.

У підсумку суд бойовиків дав Василеві 18 років у колонії суворого режиму нібито за повалення влади. Насправді ж окупанти і 20, і 30 років можуть дати. А 10 років – це найменший можливий термін. "У них там взагалі – свої "закони".

"Після вироку мене вивезли у 32 колонію в Макіївку, там я був уже до обміну. Якщо в СІЗО нас називали "укропами", то в колонії – "німцями". Чому так, не знаю. Ми сиділи в окремому ізольованому бараку, там були військові й цивільні. Кримінальники були окремо від нас. Підйом – о 6-й ранку, зарядка, о 9-й годині – перша перевірка. Лягати не можна, кожні дві години перевіряють. Там нас уже не били", – повідомив він.

За час полону Василеві Жемелінському вдалося зв’язатися з рідними лише одного разу. Про обмін він дізнався з телевізору на одному з українських телеканалів, які також показували у бараку. А 26 грудня до них прийшли та сказали написати заяви на помилування. Тоді зрозуміли, що їх обміняють.

Читайте також: Можна і вбивство Леніна на себе взяти, – звільнений з полону Алоян розповів про тортури бойовиків

"Але двох, хто був зі мною у СІЗО, залишили там. Вони – теж військові, але чомусь їх не підтверджують. Це Станіслав Панченко та Ігор Мирончук. Панченку вже дали 20 років, а хлопцеві самому – лише 20 років", – підсумував колишній полонений.

У межах обміну полоненими між Україною та бойовиками з полону повернулися 76 українців, зокрема 12 військових.