Він не Нельсон Мандела: яким є темний бік Олексія Навального

Маша Гессен – відома російська та американська колумністка – написала у виданні New Yorker текст про еволюцію поглядів Олексія Навального на націоналізм. Це не всім відома сторінка з життя опозиціонера, але вкрай важлива.

Цікаво Росія відреагувала на нові санкції США через Навального

Проти Путіна, але за націю

З одного боку він здавався винахідливим, надзвичайно сміливим та відданим противником режиму Путіна. З іншого – об'єднався з ультранаціоналістами, висловлював думки потенційно небезпечні та надзвичайно неприємні. Маша Гессен визнає, що за роки у неї сталося кілька суперечок з Навальним.

Читайте ще Навальний все одно лякатиме Путіна: як іноЗМІ відреагували на вирок

Вона говорила з євреєм, який був його ментором та невтомним вірменином – волонтером штабу. Ця постать викликала одночасно повагу і незгоду. Історично, націоналістичні лідери грали ключову роль у побудові демократій. Але зараз Навальний у в'язниці ( і його нинішний термін у 2 роки з половиною, скоріш за все, лише початок).

Міжнародна преса, передусім соціалістичне видання Jacobin, навіть назвало його "антимігрантським націоналістом", якому не можна довіряти. Журналіст та політолог Анатоль Лівен, писавший про Східну Європу у 1980-90 роках, попереджав проти "ідеалізації" Навального.

Нарешті, професор Університету Нью-Йорку Еліот Боренштейн. Один з кращих експертів по сучасній Росії порівняв політика з Аун Сан Су Чжі, яка до військового перевороту очолювала М'янму.

Він не Нельсон Мандела– підкреслив Боренштейн.

З іншого боку, багато політиків (включаючи екслідера Польщі Леха Валенсу), академіки та політичні аналітики висунули Навального на Нобелівську Премію миру. Заклик розпочав Олександр Еткінд – емігрант, професор в Університеті Флоренції.

Журналістка та письменниця Маша Гессен / Фото YLE

Маша Гессен поговорила з кількома прихильниками активіста, які не дотримуються націоналістичних поглядів. Метою було зрозуміти, чому у них не виникає етичного конфлікту. Вона дізналася більше про особисту та політичну еволюцію, а також про роботу кремлівської пропаганди.

Далеке минуле: як зростав націоналізм

Репутація Навального як ультранаціоналіста зберігається вже більше 10 років. У 2007 році він покинув соцдемократичну партію "Яблоко", де він був заступником голови московського осередку.

Навальний записав два відео для презентації руху, які стали його дебютом на YouTube. У першому він 40 секунд каже про право на зброю. У другому – хвилину виглядає як дантист і каже, що міжетнічні конфлікти в Росїі схожі з "дірками" в зубах. Фашизму, на його думку, можна запобігти, лише вигнавши мігрантів з Росїі.

Ми маємо право бути росіянами в Росії. І ми будемо захищати це право– сказав він, закінчуючи відео. Зараз це незручно дивитись.

Тим часом, Навальний брав участь у Руському Марші, щорічній демонстрації ультра-наці (серед них були і ті, хто використовував свастику). У 2008 він, як і більшість росіян, підтримав вторгнення до Грузії (за що він пізніше вибачився).

Відома журналістка та вчена Євгенія Альбац сказала Маші Гессен, що це вона надихнула опозиціонера сходити на Марш. Вона повернулася після аспірантури в Гарварді у 2004. За попередні 4 роки, Путін знищив російську політику та контролював медіа.

Євгенія Альбац була однією з перших союзниць Навального / Фото openmedia.io

Старші, більш досвідчені політики були дезорієнтовані. Але кілька молодих активістів, які не мали партійного досвіду у "дещо функціонуючій" виборчій системі, хотіли йти далі. Альбац, яка досліджувала низову політичну організацію у Гарварді, стала збирати актив у себе вдома в Москві.

Зібрати вдалося близько 20 людей – від соцдемів до лібертаріанців. Такі зустрічі проходили один рік. Навальний, у двадцять з чимось років, був найстаршим. Але також менш вираженим та менш освіченим. Більшість закінчила престижні коледжі, тоді як Олексій був військовим з дипломом балакавра в юриспруденції з другорядного навчального закладу.

Росія та Центральна Азія В заручниках у Росії: що чекає Киргизстан після нової революції

У 2013 році Навальний балотувався на пост мера Москви, обіцяючи зупинити імміграцію з Центральної Азії. Це було центральною темою. Через рік, після анексії та окупації Криму, Навальний визнав, що півострів може повернутися в Україну лише після Путіна. А далі були сім років фактично без етнонаціоналістичних заяв.

Путін та ностальгія: як політика в Росії зникла

При відсутності політики та публічних обговорень, мало що лишилося, щоб формувати політични альянси. Володимир Путін просував ностальгію за Радянським Союзом. Майже єдиною альтернативою були саме етно-національні ідеї у широкому сенсі, але вони викликали почуття приниження.

Причому ідеї виникали і на туманному "лівому" фланзі і на нечітко окресленому "правому". Ті, активісти, які таке не підтримували, розуміли – вони мають сформувати союз з націоналістами. Наприклад, чемпіон з шахів Гаррі Каспаров, який закінчив спортивну кар'єру у 2005, щоб почати політичну. Він об'єднався з Партією націонал-більшовизму.

Тоді, сказав він Маші Гессен, бачення було таким: лише єдиним фронтом можна буде скинути Путіна. І лише після цього два табори усунуть усі свої непорозуміння. Тому Альбац та Навальний пішли разом. "На мені була величезна Зірка Давида, яку можна було побачити здалеку". Але їхні спроби загітувати подальші розмови провалилися, через три роки вони здалися.

Зверніть увагу Король тайги та мовчання Заходу: як російський олігарх створив схему на мільярд доларів

Навальний завжди казав, що бачить Руський Марш як форму законної політичної експресії. Як символ Росії, за яку він та його прибічники б'ються: вільну та демократичну. У ній ця хода стане такою самою як на честь Святого Патріка в Ірландії – щорічною святковою подією.

Навальний на марші націоналістів / Фото Spigel

"Він вірить, що якщо не говорити з тими, хто відвідує подібні марші, вони всі стануть скінхедами, – розповів по телефону Гессен Леонід Волков, який керує партійною організацією у ФБК (Фонд по боротьбі з корупцією – 24). – Але якщо поговорити, можна переконати, що реальний ворог – це Путін".

Наразі Волков живе у вигнанні у місті Вільнюс, Литва і каже, що його друг жалкує про створення відео 2007 року. Втім, воно досі на YouTube "як історичний факт". Навальний досі підтримує право на зброю. У цьому питанні два опозиціонера розходяться.

Націоналісти, економіка та Крим: основні думки Навального

П'ять років тому польский журналіст та колишній дисидент Адам Міхнік записав кілька інтерв'ю з Навальним. Потім це було зібрано у книгу.

"Моя ідея у тому, що ви маєте розмовляти з націоналістами та навчати їх. Багато з них не мають чіткої ідеології. Що в них є – відчуття загальної несправедливості. Це виливається у агресію проти людей з іншим типом шкіри чи іншої форми очей", – пояснив Навальний.