Автором документу виступила Сюзан Девіс, яка навела досить повну картину втручання Росії в процеси народного волевиявлення в державах-членах Альянсу впродовж останніх декількох років.

Читайте також: Меркель на вихід, Макрон на вхід: чому європейські лідери зачастили до Путіна?

Як пише голова парламентської делегації України в Парламентській асамблеї НАТО Ірина Фріз, шляхом такого втручання Росія переслідує декілька цілей:

загострення вже існуючої у суспільствах цих країн соціальної напруги;
підрив довіри громадян до ліберальних демократичних інститутів;
просування особистостей і політичних груп, які розглядаються нею як доступні для російського впливу, і дискредитація тих, хто сприймається як налаштований вороже;
створення атмосфери хаосу і непевності в західних країнах.

Втручання аналізується на конкретних випадках в державах-членах НАТО: США (президентські вибори 2016 року), Сполученому Королівстві (референдум про Brexit 2016 року та загальні вибори 2017 року), Франції (президентські вибори 2017 року), Німеччині (парламентські вибори 2017 року), Іспанії (конституційна криза, спричинена сецесійними процесами в Каталонії в 2017 році).

Читайте також: Представник України в НАТО окреслила загрозу, що несуть російські ПВК

"При цьому, як наголошується, використовується одна типова схема: несанкціоноване втручання в мережі політичних партій і урядових структур; злам особистої й професійної пошти, викрадення персональних даних; системні викиди викраденої інформації з подальшим масовим поширенням в соціальних медіа, тиражуванням ботами, тролями та іншими засобами; передача інформації в публічний простір пресою, яка перебуває під традиційним впливом; формування контрольованими російським урядом органами неправдивої і брехливої інформації, яка підживлює полеміку і конспіративні теми; як результат, створення атмосфери непевності, хаосу і скандалів в суспільствах, які були мішенню таких дій", – зазначила Ірина Фріз.

Як можливі міри реагування доповідач пропонує:

у галузі виборчої інфраструктури (системи реєстрації виборців, машини для голосування, сервери для підрахунку і оприлюднення результатів): передвиборні тестування, сертифікація систем для голосування, запровадження операцій контролю і звірки результатів, відмова від машин електронного голосування;

у галузі інформаційних систем: утворення в зацікавлених структурах інформаційної служби системного характеру, яка могла б надавати необхідну допомогу всьому персоналу; вироблення чітких процедур оперативного реагування на випадки втручання; як приклади на міжнародному рівні наводяться прийняття ЄС у 2016 році Директиви про інформаційні мережі і системи, якою він зобов'язав держави-члени утворити центри реагування на інциденти та національні органи, відповідальні за інформаційну безпеку; прийняття усіма державами-членами НАТО стратегії щодо кібербезпеки; створення у липні 2014 року в Ризі НАТО Центру стратегічних комунікацій, одним із завдань якого є проведення досліджень з питань інформаційної війни; функціонування у Таллінні Об’єднаного центру передових технологій з кібероборони (2008); утворення Європейського центру протидії гібридним загрозам (2017 р.), в діяльності якого беруть участь НАТО і ЄС;

у галузі засобів масової інформації і соціальних медіа: посилення відповідальності підприємств засобів масової інформації і технологій (вжиття додаткових заходів для протидії зловживанню зловмисниками їхніми сайтами; (так, Твіттер анулював 3814 облікових записів, пов’язаних з російськими операціями втручання), з одного боку, та органів влади (обов’язок інформувати громадськість про ризики втручання, недопущення/усунення передумов для успіху зовнішньої підривної діяльності), з іншого.