Архів
Курси валют
Погода
      youtube @24
      Loading...
      google @24
      RSS СТРІЧКА
      Загальний RSS

      Топ новини

      Відео новини

      Конфлікт між Іраном та США: на чий бік стали найвпливовіші країни світу

      Демонстрація біля Білого Дому у Вашингтоні проти війни з Іраном / GettyImages

      Може здатися, що конфлікт на Близькому Сході відбувається лише між США та Іраном на території Іраку та суміжних держав. Але ставки роблять у всьому світі, бо спокій багатого на нафту регіону важливий усім великим гравцям. Хтось відправляє додому дипломатів, хтось виводить частину військ. Хто на якому боці у бійці між американцями та персами, розбирався 24 канал.

      Розпочнемо з позиції Євросоюзу та НАТО щодо Близького Сходу. У ЄС традиційно закликають до стриманості, щоб дати простір для дипломатії. Звичайно, дії Ірану за межами країни та все-таки змусили неповоротку бюрократичну машину реагувати. 8-го січня буде проведено спеціальне засідання Єврокомісії під проводом її очільниці, Урсули фон дер Ляєн. Відповідно, Рада ЄС з закордонних справ збереться, за останньою інформацією, 10-січня. Нею буде керувати головни дипломат ЄС Жозеп Боррель.

      Урсула фон дер Ляєн наголосила, що “потрібно зупинити новий цикл насильства” на Близькому Сході. 

      Окремо, Європа стурбована тим, що Іран відмовився від усіх 5-ти технічних обмежень по ядерній угоді. Тепер, Тегеран там лише політично, а угоза вже давно на “штучному диханні”. Все це було підсумовано у спільній заяві від ФРГ, Франції та Британії. Наразі, різні країни вдалися до різних дій через події в Ірані та в Іраку. Від зупинки місій до часткового виводу військ. Нижче про це детальніше.

       
       
      Рада співпраці між ЄС та Іраком, засідання у Брюселі / photo: Getty Images 
       
      Варіант один: призупинка діяльності

      Після вбивства Касема Сулеймані, місія НАТО та армії США до Іраку, яка мала тренувати місцеву армію та боротися з тероризмом, була зупинена. Ірак звинуватив США у порушенні власного суверенітету та задіянні армії без дозволу та за межами мандату. Сполучені Штати у відповідь вирішили зробити паузу у боротьбі проти ІДІЛ через постійні атаки іранських проксі “Катаїб Хезболла”. У той же час, Дональд Трамп планує просити НАТО про навпаки, ще більше залучення на Близькому Сході.

      Основа присутності НАТО у регіоні – тренувальні місії. І більша частина з приблизно 500 солдат тренувальних місій – канадці. У свою чергу, Канада теж оголосила про тимчасову призупинку своєї активності. Про це заявив міністр оборони країни Харджит Сарджан, додавши, що головні завдання – стабільний Ірак та неможливість відродження "Ісламської держави". Наразі, канадці забезпечують безпеку місії та цивільного населення Іраку.

      Це важливо: Ірак просить США піти геть з країни, Білий дім закликав "подумати ще раз"

      На подібний крок пішли й Нідерланди, згідно з заявою Міноборони. Вони працюють у Курдистані, де навчають бійців місцевих сил Пешмерга і у Багдаді, де нідерландці організовують командні курси. У Ербілі служать також і фінські сили. Міністр оборони країни Антті Кайкконен заявив, що його країна спільно з коаліцією перегляне подальшу участь солдатів Суомі у боротьбі проти ІДІЛ, але планів по виводу військ наразі немає.

      Варіант два: частковий вивід військ

      Хто вирішив зменшити свою присутність у Іраку Іспанія, Хорватія, Словенія, Словакія, Данія, Латвія, Канада та Німеччина вже планують виводити частину контингенту з Іраку. Головною базою має стати Кувейт. Туди, зокрема, переїдуть німці (30 зі 120 солдатів), іспанці, латвійці, датчани, хорвати. Країна, що приймає словенців поки не відома, семеро солдат Хорватії поїдуть додому. Ті з німців, які залишаються, переїдуть у більш спокійний північний регіон Іраку. Щодо часткового виводу контингенту задумуються і наші сусіди поляки, про це повідомив міністр закордонних справ Яцек Чапутович. Окрім цього, Польща планує закликати союзників обмежити військову активність у регіоні.

      Щодо дипломатичних місій, то поки що Ірак залишила послиня Польщі, але посольство, розташоване у британській амбасаді, продовжує працювати. Евакуацію дипломатів ЄС поки не розглядає. Речник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Петер Стано заявив: "У нас є делегація...у нас є цивільна місія. Ми не збираємось виходити. Ми налаштовані на подальше залучення". Він додав, що усі співробітники дипломатичних місій знаходяться у безпеці.

      Читайте ще: Парламент Ірану визнав Пентагон терористичною організацією: що відомо

      Росія та Китай

      Кремль на Близькому Сході Росія намагається ствердити себе як одного з активних гравців на теренах Близького Сходу. Кілька днів тому, Кремль знову запропонував Іраку придбати у них ракетні системи S-400, які раніше купувала Туреччина. Окрім цього, як відомо, Росія є важливими партнером та союзником Ірану у війні в Сирії, де Москва і Тегеран допомагають президенту Башару Асаду утримувати владу. Якщо США все ж вийдуть з Іраку, їх може легко замінити Росія по сценарію, який був опрацьований у Сирії. З Іраком же у Росії в основному військово-технічна співпраця. Чи придбає Ірак ці системи, поки неясно. У Раді Безпеки ООН, Росія та Китай заблокували пропозицію США прийняти резолюцію з засудженням атаки на американське посольство з боку підконтрольних Ірану підрозділів "Караїм Хезболли". 

      МЗС Росії випустило заяву, де сказало,що "авантюрний крок Вашингтона [вбивство Сулеймані] загрожує серйозними наслідками. Ми вважаємо його згубним для пошуку вирішення складних проблем Близького Сходу та, швидше, сприяючим ескалації насильства". Росія пізніше додала, що "Сулеймані віддано служив інтересам Ірану".

      Російська розвідка вважала генерала здібним діячем та стратегом. Як відомо, Сулеймані принаймні чотири рази зустрічався у Москві із Путіним та вважається, що навів достатні аргументи, щоб РФ втрутилась у сирійський конфлікт. З ним же російська армія "вирішувала питання на місцях". Без Сулеймані, вважають у Росії, буде складніше домовлятися у Сирії, тому Росія має зайняти "більш активну позицію" та стати посередником.

      Китайці ж зацікавлені у першу чергу в економічній співпраці. У Іраку працюють громадяни КНР від імені Китайського національного нафтового корпусу(CNPC). Коли ситуація стала напруженою, персонал звідти частково вивезли. CNPC інвестувала у розробку нафтових родовищ країни. Ірак – другий після Саудівської Аравії виробник нафти на Близькому Сході, він виробляє 4,6 млн барелів на день. Нинішня ситуація створює багато ризиків для іноземних компаній. Загальні інвестиції з боку Китаю у Близький Схід становлять 123 мільярди доларів. Втім, КНР хоче розвивати відносини з усіма силами: Саудами, Еміратами, Катаром. Постійний ревізіонізм та агресія щодо своїх сусідів трохи відштовхує КНР від занадто близького зближення з Тегераном. Наприклад, з Саудами китайський флот теж провів морські навчання.

      Політично, Пекін поступово стає однією з найбільш важливих сил на Близькому Сході, зважаючи на все більш глибоку співпрацю з Пекіном майже всіх держав регіону. Іран зараз має гарні відносини з Пекіном.

      Міністр закордонних справ Ірану Мохаммад Джавад Заріф лише минулого року чотири рази відвідував Піднебесну, навіть 31-го грудня завітав з Москви / photo: Getty Images 

      Зустрічі відбувалися у рамках тристоронніх військово-морських навчань КНР, РФ та Ірану у Оманській затоці та на півночі Індійського океану. Іран назвав ці навчання "створенням нового трикутника на морі", але китайці були набагато менш помпезними і зазначили, що співпраця не виходила за рамки норми. Ірану Китай потрібен набагато більше, ніж навпаки.

      Голова МЗС Китаю Ван Ї між тим наголосив, що "військова операція США порушує основні норми міжнародних відносин та посилює регіональну напруженість". Вбивство Сулеймані Китай назвав "необачним та імпульсивним".

      КНР дуже занепокоєна політикою США на Близькому Сході на фоні непростих перемовин про деескалацію торговельної війни між двома світовими силами. На короткий термін, вважають у Пекіні, настане невизначеність, у якій може відбуватися активна боротьба за владу та переділ сфер впливу у регіоні. Це вже провокує Пекін на більш активне військове залучення, а не лише політичне та економічне.

      Китаю, що більш за все цінить стабільність для розвитку бізнесу, такий поворот подій, звісно, не вигідний. І тут знову все зводиться до нафти: Китай є найбільшим світовим імпортером, Перська затока – найбільшим експортером "чорного золота" для КНР. Атака на нафтову інфраструктуру Саудівської Аравії та ліквідація Сулеймані сколихнули світ, який залежить від безперебійних поставок нафти через Ормузську протоку та газогони. Все, що порушує поставки, шкодить бізнесу Китаю та легітимності Комуністичної партії, вважають у Пекіні.

      Туреччина

      Заплутані відносини Іран насправді ніколи не був другом Туреччини, незважаючи на доволі успішні спроби Анкари та Тегерану довести зворотнє. І це йде від вікового протистояння персів та османів. Можна сказати, що країни ведуть таємну холодну війну одна проти одної, а Росія схиляється до співпраці з обома сторонами. У 2017 році саме ці три країни започаткували процес у тоді ще Астані (зараз Нур-Султан, Казахстан), щоб спробувати вирішити конфлікт у Сирії. У перспективі, Туреччина має стояти поряд з Вашингтоном як союзник по НАТО, який теж вважає Сулеймані терористом. Але відносини США та Анкари зараз далекі від того, щоб товаришувати. З іншого боку, підтримувати Іран теж важливо, хай він, як і Росія, підтримує Башара Асада.

      Новини по темі: США відправлять додаткові 3 тисячі військових на Близький Схід: що про це відомо

      Туреччина проводить і свої геополітичні ігри: нещодавно вона провела операцію проти курдів у Сирії біля свого кордону, яку засудив світ та відправила війська до Лівії на допомогу визнаному ООН уряду у Тріполі. Вони мають допомогти у боротьбі з генералом Халіфою Хафтаром. От тільки проблема: Росія, Іран, ОАЕ підтримують саме східний уряд Хафтара, знову розділення. З генералом прагнуть розвивати відносини навіть європейські країни.

      Можна сказати, що Ердоган бажає ствердити Туреччину як силу на цьому геополітичному театрі та бодай трохи відродити велич Османської імперії. Виходить, якщо чесно поглянути, поки не дуже. Турецькі колумністи жартують, що такі складні союзницькі дилеми можна розв'язати лише за допомогою підкидання монетки. 

      На дипломатичному та економічному фронті, Анкара була і є голосним голосом проти іранських санкій. Обидві країни допомагають політично ізольованому серед арабських монархій Катару, який вже каже, що "ніколи цього не забуде". З Дохою на полях ісламського саміту у столиці Малайзії Куала-Лумпурі, обговорювалася торгівля золотом у форматі бартеру. З Іраном, Туреччина бажає збільшити товарообіг з $9,5 до $30 млрд. До того ж, якщо Туреччина забажає колись отримати ядерну зброю, то буде дивитися у сторону Росії або Ірану. Менш вірогідно, що звернеться до КНДР, але все можливо.  8-го січня, до Ердогана з Дамаску прилетів президент Росії Володимир Путін. Лідери розмовляли про Близький Схід, Лівію та відкрили "Турецький потік". 

      Президенти Путін та Ердоган на церемонії відкриття "Турецького потоку" / Фото: Getty Images 

      Президент Туреччини, Реджеп Ердоган, заявив під час телевізійної розмови, що його країна "проти іноземного втручання і ми розглядаємо вбивство Касема Сулеймані відповідно". За його словами, Туреччина докладає багато зусиль, щоб знизити напругу на Близькому Сході. Як ми бачимо, цей регіон залишається "діжкою з порохом", який може вибухнути у будь-який момент. Інтереси та погляди різних гравців можуть бути діаметрально протилежними по одним питанням, але сходитись у інших. Це ускладнює аналіз та прогнозування навіть на короткострокову перспективу. 

      powered by lun.ua
      Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
      Коментарі
      Більше новин

      Читай новини навіть без інтернету

      Завантажити

      Читай новини навіть без інтернету

      Залиште відгук