Путін не зміг приземлитися в Москві: як Україна знаходить нові слабкі місця Росії

Росія може втратити значно більше, ніж окремі нафтопереробні заводи чи військові об'єкти. Україна методично руйнує систему, яка захищає Москву, забезпечує російську армію пальним і дозволяє перекидати резерви на фронт. Водночас нові тактики ударів безпілотниками створюють для Кремля загрози навіть у глибокому тилу.

Військовий експерт та полковник запасу Роман Світан в інтерв'ю 24 Каналу пояснив, які цілі можуть стати найболючішими для Росії, як удар по одному аеродрому відкриває можливості для наступних атак і чому наслідки українських операцій можуть виявитися значно масштабнішими, ніж здається на перший погляд. Він також оцінив, чому пасивність НАТО може підштовхувати Кремль до нових провокацій.

Знищення бар'єрного захисту: роль аеродрому Сеща

Українські сили оборони реалізують комплексний підхід до руйнування логістичних та інфраструктурних спроможностей Росії. Головним вектором цієї роботи стало методичне пробивання повітряного щита навколо Москви. Як зазначає полковник запасу ЗСУ Роман Світан, атаки на об'єкти в Підмосков'ї не є хаотичними – це частина великої стратегії з нейтралізації ключових аеродромів та радіотехнічних вузлів ворога.

Першим етапом "прорубування" коридору до російської столиці стала атака на аеродром Сеща у Брянській області. Цей об'єкт виконував функцію своєрідного бар'єра протяжністю понад сотню кілометрів. На ньому базувалася армійська, тактична та легкомоторна авіація, а також транспортні літаки.

Крім того, там були розміщені локації радіотехнічних військ та повне аеродромно-технічне обладнання, яке забезпечувало протиповітряну оборону на московському напрямку. Знищення цього вузла дозволило відкрити шлях для подальших хвиль українських безпілотників. Наслідки цієї операції вже відчутні: удари по дата-центрах у Калузі та пожежа з вибухом у підмосковному Пушкіно. Все це є прямим результатом ліквідації передових рубежів російської ППО.

Підмосков'я щільно насичене військовими, логістичними та енергетичними об'єктами, які мають високу вразливість. За словами експерта, від одного влучного попадання безпілотника може вигоріти половина підприємства, особливо якщо воно залучене у виробництві вибухонебезпечних речовин або має великі трансформаторні підстанції.

Метеозонди та параліч московського неба

Окрім традиційних ударних дронів, українська армія почала застосовувати інноваційну тактику використання метеозондів. Переміщення повітряних мас з території України відбувається переважно в північному та північно-східному напрямках – безпосередньо в бік Росії та Москви.

Запуск повітряних куль, наповнених аргоном, дозволяє вирішувати одразу кілька стратегічних завдань. По-перше, вони можуть слугувати ретрансляторами для створення mesh-мережі, забезпечуючи зв'язок для дронів на великих відстанях. По-друге, такі аеростати здатні доставляти дрони-перехоплювачі та FPV-дрони глибоко в тил ворога.

Ця тактика вже призвела до серйозних логістичних проблем для вищого військово-політичного керівництва Росії. Зокрема, через загрозу з повітря Володимир Путін не зміг приземлитися в Москві після візиту до Туркменістану.

Російським спецслужбам довелося розганяти літаки в різні боки, перенаправляючи борти на Санкт-Петербург або повертаючи назад. Фактично, використання відносно дешевих засобів ураження та правильний розрахунок напрямку вітру дозволяють паралізувати авіасполучення над російською столицею.

Економічний удар: нейтралізація Ухтинського НПЗ

Паралельно з ударами по військових об'єктах триває цілеспрямоване знищення російської нафтопереробної галузі. Важливою ціллю став Ухтинський нафтопереробний завод компанії Лукойл. Хоча його потужність становить відносно невеликі 3 – 4 мільйони тонн переробки на рік, цей об'єкт мав критичне значення для забезпечення Москви та Московської області дизельним пальним.

Після того як українські дрони зупинили виробництво на Ярославському НПЗ та завдали пошкоджень Пермському заводу, саме Ухта взяла на себе основне навантаження з постачання палива зі сходу. Завод розташований на відстані майже 2000 кілометрів від українського кордону, що свідчить про високий рівень підготовки операцій та технологічну спроможність українських безпілотників долати надвеликі відстані.

Знищення російської нафтопереробки має прямий вплив на ситуацію на полі бою. Кожен втрачений Росією долар від продажу нафтопродуктів – це зменшення кількості закуплених патронів та снарядів, які летять в українських військових. Саме тому будь-які розмови про так зване енергетичне перемир'я є вкрай небезпечними. Зупинка ударів по російських НПЗ та портах дозволить Кремлю відновити фінансові потоки та продовжити фінансування війни.

Бєлгород та Луганськ як головні військові хаби ворога

На оперативному рівні критично важливим залишається перерізання логістичних маршрутів ворога у прикордонних та тимчасово окупованих територіях. Бєлгород, розташований за 70 кілометрів від кордону, росіяни перетворили на ключовий військовий хаб для забезпечення угруповань на Харківському напрямку.

Через це місто йдуть потоки техніки на Вовчанськ, Липці, Великий Бурлук та Куп'янськ. Цивільні підприємства Бєлгорода переобладнані під транзитні склади та бази відновлення розбитої техніки. Накопичення стратегічних резервів Росії у цьому регіоні вимагає постійного вогневого впливу з боку ЗСУ для зупинки логістичного ланцюжка.

Схожа ситуація спостерігається і в тимчасово окупованому Луганську. За 12 років окупації місто перетворилося на потужну базу для старту стратегічних резервів, яка живить Слов'янський, Лиманський та Костянтинівський напрямки. Колишні підприємства гірничо-металургійного комплексу перекваліфіковані на бази ремонту та крупновузлової збірки засобів ураження, включно з дронами.

Однак ураження цілей у Луганську ускладнюється географічними особливостями – Донецький кряж із перевищенням 300 – 350 метрів над рівнем моря дозволив росіянам вибудувати щільну систему бар'єрної ППО. Для ефективного знищення об'єктів у цьому регіоні українській армії необхідні балістичні ракети типу Вільха або ATACMS, оскільки дронам долати такий захист вкрай складно.

Геополітична гра: роль Китаю та пасивність НАТО

Окрім суто військових аспектів, війна в Україні залишається майданчиком для глобального геополітичного протистояння. Росія, перебуваючи у повній залежності від Китаю, змушена виконувати роль інструменту для тестування реакції Заходу. Пекін підштовхує Москву до провокацій проти країн НАТО, щоб вивчити алгоритми протидії Альянсу.

Ця інформація, ймовірно, критично необхідна Китаю для планування власних операцій у Тихоокеанському регіоні, зокрема щодо Тайваню. Російське керівництво усвідомлює самогубність прямого конфлікту з НАТО, оскільки Альянс володіє достатньою міццю, щоб повністю знищити залишки російського військового потенціалу.

Тому Кремль обмежується гібридними провокаціями та дроновими атаками, намагаючись знайти межу терпіння Заходу. Водночас реакція самого Північноатлантичного альянсу залишається недостатньо жорсткою. Створене для захисту Європи від загрози зі Сходу, НАТО досі не включилося на повну потужність. Відсутність рішучої відповіді на російські провокації лише заохочує агресора та його східних кураторів до подальшої ескалації.

Роман Світан про нові загрози для Кремля: відео