Російський державний тероризм перейшов на новий рівень: чому підрив Татарського – лише початок

Те, як закінчив своє життя 40-річний "воєнкор", не може нікого здивувати. Усім завжди було зрозуміло, що поїздка донецьких маргіналів на соціальному ліфті призводить до вибухових подій. Інша справа, що ліквідували Татарського не на окупованій території під час однієї з його "подорожей" на фронт, а безпосередньо у кафе його шефа та власника групи "Вагнера". Чому підрив Татарського – це лише початок великих чисток у Росії розповідаємо у матеріалі 24 Каналу.

Дивіться також Не був мішенню, гідною особливої уваги у Києві: в ISW припустили причини вбивства Татарського

Судячи з усього, організатори теракту на Університетській набережній у Санкт-Петербурзі, дуже хотіли, аби акція стала насправді гучною. Інакше б Фоміна тихенько пристрелили десь у підворітті, або ж підірвали його машину з РПГ десь неподалік від лінії зіткнення.

Показова ФСБшна розправа

Аби конспірологія про ліквідацію терориста була схожа на реальність, варто взагалі оцінити саму постать помноженого на нуль колаборанта. Зрозуміло, що від смерті Татарського абсолютно однозначно виграв увесь цивілізований світ, включаючи Україну. Хоча б тому, що на одну людину, яка закликала знищувати жінок із дітьми, стало менше. Втім, хоч Фомін і був одним із топ-5 російських "воєнкорів", він аж ніяк не міг всерйоз впливати на стан справ на війні.

Момент вибуху у Санкт-Петербурзі: дивіться відео

Результатом праці Татарського можна назвати лише популяризацію війни проти України, вклад до якої він зробив чималий. Останніми ж місяцями "воєнкор" вірно служив Пригожину, за що, скоріш за все, і був ліквідований, бо дуже сильно критикував російських генералів за їх провали.

Загалом Фомін просто повторив долю "Мотороли", якого так само прибрали на хвилі популярності та у моменти, коли вже почав заважати російському керівництву. Єдина різниця між цими двома смертями полягає у тому, що ліквідація Татарського сталася у Санкт-Петербурзі. Тобто відверто кримінальні розбірки перемістилися на територію Росії.

При цьому вірити у те, що за загибеллю пропагандиста можуть стояти українські спецслужби, аж ніяк не варто. Як і у справі з Дугіною, витрачати на настільки дрібну фігуру стільки зусиль аж ніяк не вигідно Україні, бо є безліч інших цілей, чия смерть насправді б підривала спроможності Росії вести війну. Наприклад, могли б ліквідувати когось зі спеціалістів, що займаються виготовленням "Кинджалів". Таких фахівців на болотах насправді одиниці, а замінити подібну втрату у Путіна б банально не змогли. То ж вірити у те, що українські спецслужби ганяються за російськими недобитками, а не за тими, хто дійсно являється серйозними цілями, майже неможливо. Особливо на фоні того, що всі ці відомі пропагандисти так чи інакше стають жертвами розбірок між своїми.

За великим рахунком, майже всі розпіарені учасники війни проти України загинули зовсім не на полі бою, а внаслідок міжусобних конфліктів.

Наприклад група "Вагнера" виникла у 2014-му завдяки необхідності підчищати за росіянами та ліквідовувати ідейних борців за "новоросію". Зі всієї плеяди терористів, що стояли у витоків так званої "русской весны", наразі вижили лише ті обрані, що зуміли вчасно домовитися з кураторами та ніколи не влізали у велику боротьбу між різними вежами Кремля. То ж Фоміна можна певною мірою вважати щасливчиком, бо він зміг дожити аж до 2023 року. Щоправда, великої цінності для Москви до повномасштабного вторгнення пропагандист собою не являв. Але й при цьому зумів здобути певну популярність та навіть набити собі аудиторію. Втім, як це завжди й буває, Татарського згубила жадібність. Розуміючи, що всі його "колеги" отримують величезні гроші, він дуже хотів попрацювати на когось серйозного, тож його підібрав Пригожин. Хоча й інших варіантів у Фоміна не було, бо пропозицій щодо роботи у складі загонів інформаційних військ від міноборони Росії він не отримував через свою судимість – на той момент в армію країни-агресорки зеків не брали. Натомість із власником приватного терористичного угруповання Татарський одразу знайшов спільну мову. Все ж таки злочинцям між собою порозумітися значно легше.

Займався пропагандист цілком відповідною роботою: піарив Пригожина, критикував генералів та вимагав, аби Україну знищували у максимально жорсткий спосіб. Зрозуміло, що за останнє покарати Татарського у Росії не могли, а от пробачати макіївському вискочці занадто різкі вислови ніхто ніколи не збирався. Звісно, вбили Фоміна зовсім не через довгий язик. Його підсмажили скоріш для того, аби передати привіт самому Пригожину. Мовляв, дивись, як красиво рознесло твою улюблену мавпу у твоєму ж приміщенні. ФСБшники іноді вміють зробити щось якісно – втім, стосується це лише організації терактів. Адже в усьому, що було після вибуху, російські спецслужбісти відверто провалилися.

Могли помститися за Мангушева

Крім того, загибель Татарського варто розглядати ще й у контексті загального конфлікту між Пригожиним та його найманцями, ФСБшниками та кланами міністерства оборони Росії. Не секрет, що власник групи "Вагнера" поліз у відверте протистояння як із російськими спецслужбами, так і з Шойгу та його підлеглими. 

Зверніть увагу "Була проти війни": що відомо про Трепову, яку звинувачують у підриві пропагандиста Татарського

Обзивання Герасимова, намагання протидіяти губернатору Санкт-Петербурга, який є представником ФСБшної лінії влади – все це стало причиною великого конфлікту через поразки у війні в Україні. На фоні відвертих військових провалів та ослаблення вертикалі правління Путіна, певні угруповання веж Кремля почали виходити з-під контролю та вже почали влаштовувати криваві теракти.

Якщо раніше майже всі ліквідації тих, хто заважав тому чи іншому угрупованню, траплялися виключно десь на Донбасі, то тепер поле битви перейшло на Росію. При чому дуже показово. Адже Пригожин раніше відправив своїх людей пристрелити заведеного в його оточення ФСБшного "стукача" Ігоря Мангушева зовсім не у Росію. Ба більше, навіть коли у власника групи "Вагнера" з'явилася ідея організувати вже відкриту війнушку у Санкт-Петербурзі, він від неї чомусь швидко відмовився. Однак тепер ситуація вийшла з-під контролю. Чи то у російських спецслужбістів терпець урвався, чи у верхівці Москви зовсім з'їхали з глузду та дали всім команду "фас". Так чи інакше, вбивство Татарського свідчить про те, що всередині країни-агресорки починається справжня герилья.

Погналися за двома зайцями

Ще коли всі ворожі "ЗМІ" наперебій писали про "хлопок" у кафе, де Татарський зустрічався з фанатами, було зрозуміло, що росіяни в усьому намагатимуться звинуватити Україну. З одного боку, у такий спосіб Москва може якось мобілізовувати своє суспільство та більш простим шляхом залучати "гарматне м'ясо" для війни. Втім, з іншого, подібні звинувачення дорівнюють визнанню того, що українські диверсанти можуть безперешкодно ліквідувати будь-кого у Санкт-Петербурзі чи Москві.

До речі Підрив Татарського стався за 1,5 кілометра від квартири Путіна, – ЗМІ

Судячи з усього, саме тому у російському інформпросторі після ліквідації Татарського довгі часи не лунало жодних пояснень скоєному. Пропагандисти просто писали про вибух, однак ніяк не натякали на можливу участь Києва у цьому. Здавалося б, кому в такий спосіб передали послання, той і так зрозуміє, можна було б просто списати інцидент на побутовий конфлікт Фоміна з жінкою та й не розписуватися у своїх провалах. Однак у цьому російські спецслужбісти вкотре показали себе профанами. Вони вирішили створити якусь геть нереальну історію, в якій наліпили і Навального, і всіх псевдолібералів, і тих, хто буцімто виступає проти війни з Україною.

Мовляв, кожен "не такой русский" може бути агентом українських спецслужб та потенційним терористом, але самі ФСБшники при цьому здатні прошляпити підготовку до скоєння вибухів у будь-якому російському місті.

З усім тим, організатори підривної акції, судячи з усього, заморочувались здебільшого на безпосередньо організації ліквідації Татарського, а не на тому, як будуть виглядати результати розслідування. Тому й вирішили погнатися за двома зайцями: ударити і по Пригожину, і по "навальнятам". Ідеологічно подібне виглядає цілком логічно, але ж якби за терактом так явно не стирчали вуха ФСБшників.

Хто наступний?

Стежити за "творчістю" російських пропагандистів – справа вкрай небезпечна для психіки. Однак дивитися за їх поведінкою у день ліквідації Татарського було навіть дуже приємно. На сумних обличчях "воєнкорів" можна було прочитати питання, яке вони ніколи не поставлять вголос: "А якщо мене наступним?"

Раніше Пригожин не вірить, що Татарського вбив "київський режим": кого звинуватив терорист із "Вагнера"

Адміністратори деяких із розпіарених спільнот у телеграмі вже зрозуміли натяк та заявили про згортання діяльності. Інші ж будуть вимушені продовжувати свою роботу на Москву, але вже з чітким усвідомленням, що саме вони можуть стати першими ліквідованими внаслідок конфлікту їх власників із іншими російськими структурами. Напевно, у цьому контексті найвеселішою подією буде поховання Фоміна, де в одному місці мають зібратися всі "воєнкори". Про що вони думатимуть, коли біля могили Татарського розповідатимуть про "не забудем, не простим", питання риторичне. Але ніякі подарунки на пам'ять про "друга" ніхто з поминок додому не повезе.

Насправді ж смерть Фоміна не призведе ні до чого серйозного. За нього не будуть мститися, через нього не утворяться величезні черги у російських військкоматів. Звичайного маргінального фаната СРСР та розбійника, який зміг проїхатися у соціальному ліфті завдяки попиту на персонажів без честі та совісті, вкрай швидко забудуть.

Особливо на фоні смертей більш впливових осіб, які точно найближчим часом ставатимуться, бо у Росії почався новий етап державного тероризму.