Не мир, а пастка для України: як Путін використовує Трампа і чим усе може закінчитися

Росія дедалі відвертіше демонструє, що її мета у війні проти України виходить далеко за межі захоплення територій. Удари по мирному населенню, заперечення української національної ідентичності та риторика пропагандистів свідчать про прагнення знищити українців як окрему націю. Водночас Кремль намагається використати переговори за посередництва Дональда Трампа, щоб просунути власні умови та змінити архітектуру європейської безпеки на свою користь.

Журналіст Ігор Яковенко розповів 24 Каналу, чому російська пропаганда більше не приховує справжніх цілей Кремля, як Владімір Путін намагається впливати на позицію Дональда Трампа та чого насправді варто очікувати від переговорів в Абу-Дабі. Також журналіст пояснив, чому вікно можливостей для Москви може невдовзі закритися.

Відвертий геноцид замість військових цілей

Аналізуючи поточну ситуацію, варто звернути увагу на зміну риторики російської пропаганди. На п'ятий рік повномасштабного вторгнення рупори Кремля почали відкрито визнавати те, що було очевидним вже давно: жодного військового сенсу в ударах по Україні немає.

Лінія фронту залишається статичною, а російська армія не здатна завдати військової поразки Збройним силам України. Те, що російські медіа цинічно називають стресуванням населення, насправді є спробою геноциду українського народу.

Головне і єдине завдання Путіна – зробити так, щоб на території України не залишилося людей, які вважають себе окремою нацією. Саме тому російські пропагандисти, такі як Міхалков чи Журавльов, доходять до абсурду, оголошуючи українську та навіть англійську мови проявами русофобії.

Ця печерна ксенофобія свідчить про те, що російський фашизм за рівнем ненависті вже випереджає історичні аналоги. Хвороба російського суспільства зайшла настільки далеко, що вбивство громадян іншої країни стало для багатьох росіян найважливішою справою в житті.

За словами Яковенка, вилікування від цього жаху можливе лише через зникнення російської держави в її нинішніх імперських кордонах, оскільки терапевтичними методами ця форма фашизму вже не лікується.

Трансляція кремлівських наративів через Вашингтон

Останні заяви Дональда Трампа щодо майбутнього України, зокрема про те, що вона зміниться і опиниться в іншій формі, не є його власними стратегічними розробками. Новообраний президент США наразі виступає рупором ідей, які йому нав'язує Кремль.

Показовим тестом на те, чий бік займає Трамп, стала нещодавня зустріч після гуманітарної місії в Олешках. Тоді представників української делегації до Трампа не запросили. Натомість відбулася зустріч із представником Росії Дмитрієвим.

Саме після цієї розмови американський політик почав розповідати про підготовку прекрасної угоди. Суть цієї російської пропозиції полягає у докорінній зміні ситуації: замість вирішення проблеми війни проти України пропонується створити нову конструкцію європейської безпеки, частиною якої має стати українська держава.

Фактично, це спроба вирішити українське питання за рахунок інших геополітичних проблем. Трамп радісно погодився на цю ідею, яка була підкинута йому Путіним через посередника.

Переговоробісся та очікування від зустрічі в Абу-Дабі

На тлі цих заяв світ готується до зустрічі в Абу-Дабі за участю представників України, США, Європи та Росії. Російська сторона навіть змінила своїх представників, відправивши заступників міністра закордонних справ замість традиційних пропагандистів.

Проте всі ці дипломатичні маневри є лише ілюзією процесу. Путін бере участь у зустрічах лише для того, щоб завізувати вже готовий результат. Йому не цікаво просто розмовляти, адже він не збирається закінчувати війну чи навіть припиняти вогонь.

Єдина обставина, яка може реально вплинути на ситуацію на полі бою, – це рішення самого очільника Кремля, якого наразі немає. Усі інші ідеї втопити рішення цієї війни в якійсь загальноєвропейській угоді є лише хитрощами.

Українська влада це чудово розуміє, що підтверджується твердою позицією президента Зеленського не дозволяти вирішувати проблеми України без її участі.

Тому єдиним можливим позитивним результатом сходки в Абу-Дабі може стати лише домовленість про обмін полоненими. Усе інше – це утопія, адже жодна переговорна група не здатна змінити хід подій, якщо головний ініціатор агресії не має наміру зупинятися.

Вікно можливостей для Кремля закривається

Нинішня активізація переговорних процесів є своєрідною кватиркою можливостей для Путіна і Трампа реалізувати те, що їм не вдалося раніше. Однак цей період буде недовгим.

Вже на початку січня почне діяти новий склад Конгресу США, і у Трампа з'являться зовсім інші турботи. Очікується створення численних комісій з розслідування його діяльності, спроби відправити у відставку ключових міністрів та просування імпічментів щодо його оточення.

У таких умовах фокус уваги американської адміністрації неминуче зміститься на внутрішні проблеми, і тема переговорів щодо України різко відійде на другий план.

Це означає, що спроби нав'язати Україні невигідні умови через тиск Вашингтона можуть послабшати, залишаючи Росію сам на сам із необхідністю продовжувати виснажливу війну без швидких дипломатичних перемог.

Журналіст Ігор Яковенко про вплив Путіна та Білий дім: відео