24 канал публікує першу частину ексклюзивного інтерв'ю, де адвокат описує причини активізації справи Шеремета та розповідає про статистику, яка ілюструє стан правосуддя й істотну розбіжність у громадських запитах у ставленні до судочинства в Україні та в Росії.
Чи є подібність між політично вмотивованими справами в Росії та справою Шеремета?
Зазвичай адвокат не повинен коментувати юридичні питання у справах, у яких напряму не бере участь. Найкраще в першу чергу працювати з документами. Але прокоментую, як спостерігач з досвідом і юридичним бекграундом, оскільки справа Шеремета стараннями слідчих органів перейшла з області юридичного спору в сферу публічної дискусії завдяки брифінгу, прес-конференціям та виступам по телевізору очільників МВС.
Фото з камер відеоспостереження, прослуховування, результати експертиз – як основні докази – не виглядають переконливими. Прослуховування телефонів дає певне уявлення про особистості людей, яких прослуховують, але не дає жодного підтвердження їх причетності до скоєного злочину. Можна припустити, що справа Шеремета "шита" за російськими лекалами. Не в сенсі "методичок", а з точки зору кострубатості виконання. Відтак вона нагадує мені російську справу – суд щодо вбивства адвоката Станіслава Маркелова.
Станіслав Маркелов Російський адвокат, правозахисник, президент Інституту верховенства права, лівий активіст і антифашист. Став жертвою гучного вбивства в центрі Москви разом із журналісткою Анастасією Бабуровою 19 січня 2009 року. Був адвокатом родини Ельзи Кунгаєвої в рамках резонансної справи полковника Юрія Буданова, який під час Другої російсько-чеченської війни катував 18-ти річну чеченську дівчину Ельзу.
Олексій Барановський / Фото: Сергій Терещенко
Справи дуже схожі: теж акцент на фото з відеокамер спостереження і прослуховування телефонів, які не доводять нічого, окрім того, що люди мають певні націоналістичні погляди. В обох справах обвинувачені – націоналісти. Лише тут українські націоналісти Андрій Антоненко, Юлія Кузьменко та Яна Дугарь, а там російські – Микита Тихонов та Євгенія Хасіс. Але є і суттєві відмінності.
Які?
Голова МВС заявив, що слідство опирається на експертизу, до якої долучили іноземного "королівського", за словами Авакова, експерта Бірча. Це дає додаткові підстави громадськості повірити в результати. Цікаво, як це представлять процесуально і чи потрапить його експертиза у судовий розгляд. Сама ідея залучення незалежних іноземних експертів – цікавий хід, що може підвищити довіру до слідства. Порівняймо з Росією: ФСБ розслідує справи, і свої ж ФСБ-шні експерти роблять експертизи. Цього року функцією експертизи наділили і Слідчий комітет РФ, який веде основну масу кримінальних справ. Про яку можна говорити змагальність сторін в Росії, якщо слідчий орган сам робить експертизу, а далі вона лягає в основу вироку?
Олексію, підозра Антоненку ґрунтується на експертизі, у якій написано, що це суб'єктивна думка експерта. У наукових роботах самого експерта неодноразово зазначено, що така експертиза не може бути прямим доказом в суді, а методика є недосконалою. Ще одне дослідження відео з місця вбивства, яке зробив той же іноземний експерт, взагалі ставить під сумнів результати розслідування правоохоронців. У висновку експерта ми побачили, що всі дії з підготовки та вибуху могла робити одна жінка. Поліція ж заарештувала двох. Адвокати ставлять під сумнів цю експертизу.
Це важливі нюанси для подальшого судового розгляду, проте я не можу оцінювати ходи адвокатів. Але я про інше: у цілому залучення іноземних експертів в Україні говорить про те, що це більш правова держава, ніж Росія, оскільки не побоюється залучення незалежних сторонніх експертів.
І загибель журналіста Павла Шеремета, і вбивство адвоката Станілава Маркелова – це великі трагедії. Проте я сповідую давню адвокатську мудрість: краще виправдати 10 винуватих, ніж осудити одного невинуватого. Недарма і мати Шеремета зробила заяву, що дуже важливо не допустити, аби засудили невинних. Упевнений, що у названій справі російського адвоката засудили невинуватих. Хоча дивлюсь тут з позиції захисту бо я був фактично помічником адвоката в тій справі. Але представлені громадськості "докази" ані в тому російському, ані в цьому українському випадку нікого не переконали. До того ж презумпцію невинуватості промовисто публічно порушили. І в цьому також є подібність цих справ.
Яка перспектива справи в ЄСПЛ? На пострадянському просторі майже в кожної справи хороші перспективи. До речі, у справі Тихонова-Хасіс уже очікуємо на рішення Страсбургу. РФ у стадії комунікації уже відповіла на всі питання суду.
Олексій Барановський / Фото: Сергій Терещенко
Гучні арешти, сумнівна доказова база, непереконливі мотиви, прогнозовані рішення суду... Чи доречно провести паралелі між справою Шеремета і політично вмотивованими справами в Росії проти незаконно засуджених українців?
Нещодавно у Санкт-Петербурзі була справа, коли історик-доцент вбив і розчленив студентку, з якою в нього були інтимні стосунки. Його витягли з річки з відрізаними кінцівками. У цьому випадку мені складно сказати, що впіймали невинуватого. А в усіх інших справах, особливо політично вмотивованих, можна інтерпретувати мотив і докази в той чи інший бік.
Мотив у справі Шеремета шкутильгає. Ледь не кожному патріоту України можна інкримінувати "захоплення ультранаціоналістичними ідеями, культивування величі арійської раси". Ось це – чисто російський шаблон.
Фото: Катерина Петренко, 24 канал
Натомість в РФ є й кілька інших шаблонів, за якими "шиють справи". Найчисельніші групи - це переслідування кримських татар за звинуваченнями в участі в "Хізб ут-Тахрір" та так звані шпигунські справи. У світі немає консенсусу, чи заборонена ця ісламська організація, триває міжнародна дискусія. Деякі учасники "справи Хізб ут-Тахрір" може й проголошують радикальну ідеологію, але не вчиняють жодних насильницьких дій. Проте це не грає ролі, кримських татар в Росії масово переслідують і саджають на цьому релігійно-політичному підґрунті.
Чи можна говорити про абсурдність мотивів у справі Шеремета і у сфабрикованих проти українців справах у Росії? Наприклад, у Антоненка є татуювання на кистях рук, а на фото з камер відеоспостереження помітно, що у причетного до вбивства чоловіка немає татуювань. Подібно до цього, докази у справі засуджених в РФ українців суперечать здоровому глузду. До прикладу, звинувачений у зберіганні та передачі вибухівки та боєприпасів кримський татарин Едем Бекіров через інвалідність та ампутацію ноги фізично не міг на собі пронести стільки вибухівки...
Є таке. Наприклад, нещодавно звільненому політв'язню Миколі Карпюку, адвокатом якого я був, інкримінували воєнний злочин в Чечні. Але він ніколи не був у Чечні! Проте це не завадило російському суду засудити його до 20 з чимось років за, буцімто, участь у Чеченській війні...
Олексій Барановський та Микола Карпюк / архів Олексія Барановського
Як і у справі Шеремета, медсестра Яна Дугарь, яка, за версією слідства, "проводила розвідку" навколо місця злочину, була в зоні бойових дій на час вбивства Шеремета. У будь-якому випадку, так стверджує захист. Сподіваюсь, йому вдасться це довести в суді.
Значна частина громадськості вважає судові засідання у справі підозрюваних військового, кардіохірурга і медсестри "показовими судилищами", коли судді за вказівкою виконавчої влади приймають політичні рішення. Чи є між цим подібність з Росією?
В Україні і Росії різні процесуальні кодекси, тому нюанси є. Але важливо інше. Коли у Росії відбуваються подібні процеси, завжди знаходяться люди репресивного складу мислення, які щиро вважають, що всіх треба покарати і посадити. В Україні зовсім інший громадський запит. Реакція українських ЗМІ і правозахисної спільноти говорить про те, що в Україні суспільний запит на справедливість. Люди хочуть не "покарання невинних, нагородження непричетних", а справедливості. Слідство піддається серйозній громадській ревізії, ніхто фактично не пристає на обвинувальну позицію. Існує сильна розбіжність у громадських запитах у ставленні до правосуддя в Україні і в Росії.
Є цікава статистика, яка ілюструє стан правосуддя і змагальності сторін у Росії. Там більш ніж в 90% випадків якщо у суд вийшли з арештом, то підозрюваний буде арештованим, якою б не була позиція адвокатів. В Україні статистика не настільки страшна, судами активно застосовується застава і взяття на поруки як запобіжний захід. Це показує, яка країна є більш демократичною.
Так, в Україні також є суди і судді із специфічною репутацією, але це не настільки тотально, як в Росії. У Росії 0,1–0,2% виправдальних вироків. Тобто є гра в одні ворота, і єдиний шанс там – це суд присяжних. У них трапляється до 15-20 % виправдань. Повертаючись до справи вбитого адвоката Маркелова в Росії, обвинувачених націоналістів тоді судили присяжні. Спочатку вони винесли виправдальний вердикт. Але далі, ймовірно, якісь події відбувались в присяжній кімнаті... І вердикт став обвинувальним із закресленням відповідей, які не влаштовували сторону обвинувачення в опитувальному листі. У будь-якому випадку, було очевидно, що присяжних обвинувачення не переконало і обвинувачувальний вердикт "дотискався" …
Олексій Барановський / Фото: Сергій Терещенко
В Україні суду присяжних в класичному сенсі немає. Адвокати вважають, що вже час ввести його повноцінно. Але наразі Верховна Рада України працює в турборежимі, а це не та реформа, яку можна отак прийняти. Її мають добре підготувати професіонали-правники. На мою думку, у гучних справах, таких як вбивство Шеремета, суд присяжних – інститут, який максимально пасує, та міг би розглядати такі справи з огляду на недовіру громадськості до професійного суду.
Пригадаймо, що брифінг та гучні арешти у справі Шеремета відбулись незадовго після зустрічі Путіна і Зеленського на саміті у Нормандському форматі. На вашу думку, які реальні причини активізації справи?
На це я також звернув увагу. Фактично відразу після зустрічі в Парижі Путін зробив заяву з Москви, що не дуже розуміє, хто керує в Україні: Зеленський чи націоналісти. І відразу слідувала ця гучна справа, де обвинувачуються націоналісти. Хочеться пригадати жарт: співпадіння? Не думаю. Саме тому ці арешти викликають сумніви і громадськість прагне справедливого суду. Смерть людей – трагедія для їх родичів, але це не значить, що треба множити трагедії. Бо засудження невинуватого – трагедія, мало чим гірша за смерть.