Коли свого часу Вінстон Черчилль формував бюджет Великої Британії під час Другої світової війни, військові генерали пропонували урізати бюджет на культуру, на освіту, а замість того витратити гроші на автомати, танки. На що Черчилль тоді сказав: "А за що ж ми тоді воюємо?".

Читайте також: Експерт передрікає "Газпрому" нерайдужне майбутнє після розриву контракту з "Нафтогазом"

Таке ж питання постає сьогодні. В конфлікті між Україною і Росією за газ за стокгольмським арбітражем ми вибрали найгірший варіант. Замість того, щоб урізати апетити олігархів, замість того, щоб почати економити, замість того, щоб почати вкладати в енергоефективність, ми почали закривати школи.

Тобто, замість того, щоб отримати розумне майбутнє покоління, ми взяли найгіршу альтернативу – ще більш багатих олігархів, ще більш багатих чиновників, ще більш багатих ділків, які заробляють на цих газових аферах, але не майбутнє покоління.

Google Якщо оперативні новини для вас важливі Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

Проблема насправді в тому, що керівники "Нафтогазу", які вели суд у Стокгольмі, не прорахували одну дуже важливу річ – реакцію "Газпрому".

Зрозуміло, що за два тижні до виборів Росія не буде зливати себе перед Україною і пропускати гол у свої ворота: платити нашій державі по програним боргам.

Читайте також: Росія повинна довести, що є надійним постачальником газу, – Хезер Науерт

Очевидно, що буде ігнор, що вони не будуть поставляти газ Україні. І це необхідно було прорахувати, а не надіятись на порядність Росії.

Це було, як мінімум, недосвідчено і не правильно, і дуже обмежено так думати. Коболєв гарний менеджер, хороший інвест-банкір. Але він дуже і дуже недосвідчений політик.

Він не зміг прорахувати банальні кроки "Газпрому". Це багато в чому обмежить його політичну кар’єру, дасть гарні шанси в інвестиційнійному банкінгу. Але сто відсотків обмежить його політичну діяльність.

Наразі перед Україною два виклики, дуже важливі.

Перший, не злити рішення стокгольмського суду і дотиснути "Газпром" через тактичні рішення. І найголовніше зараз – протриматись і змусити їх виконувати взяті на себе зобов’язання і контракти, і рішення суду.

Другий, знайти стратегічне рішення, що нам робити з українською ГТС, і вирішити це питання на майбутнє. Тому що будівництво "Північного потоку" зменшує багато в чому в ціні нашу газотранспортну систему, можливо навіть призводить її до помноження на нуль.

Тому сьогодні варто шукати стратегічних рішень, що робити з ГТС, залучати іноземних інвесторів, тому що поодинці Україні надзвичайно важко тримати оборону проти Росії. Тим більше, що з країною, з якою ми воюємо, надто важко буде шукати спільну мову. Газові війни, газові конфлікти нас будуть супроводжувати постійно. Тому потрібно залучити третю сторону, яка буде ідеальним медіатором, а Україна змогла б отримати додаткові надходження до бюджету.

Читайте також: "Нафтогаз" запропонує "Газпрому" розпочати переговори щодо перегляду тарифу на транзит газу