Серед найгучніших справ, які вело НАБУ та САП – справа по МАУ, ЗТМК та по "Укрзалізниці", по персоналіях: суддя Чаус, Насіров, Онищенко, врешті остання – із затриманням Мартиненка. А скільки їх ще у розробці? За словами головного спеціалізованого прокурора, антикорупціонери працюють вдень і вночі, не покладаючи рук. Поганий результат і нуль посадок – це радше не проблема бездіяльності новостворених органів, а тотальний супротив системи, яка вперто не хоче змінюватися.
Наша країна настільки занурилась у корупцію, схеми сплетені настільки віртуозно, що навіть при очевидній причетності їхніх бенефіціарів, довести це юридично детективам не завжди вистачає сил, а часом – знання банальних юридичних тонкощів. Згадаймо хоча б програш в суді по справі ЗТМК – справу відкладали й переносили через брак квитанцій про сплату судового збору. Це як?
Читайте також: Як насправді дбають про виборців депутати Дубневичі
Яскравий приклад – справа по "Укрзалізниці". Сумна, а втім – дуже показова історія. НАБУ веде її з осені минулого року і вже неодноразово заявляло – корупція із закупівлею палива зашкалює, переплати за тендерами сягають сотень мільйонів, бо ж у додаткових угодах є пункт про можливе підвищення закупівельної ціни. Але – справу вперто гальмує САП і не дає їй подальшого руху – до суду. НАБУ з цього приводу навіть робить офіційну заяву.
Стоп, це вже натяк на політичний вплив – невже САП не така вже й незалежна? Розбираємось далі – на переконання САП доказова база непереконлива. Адже відверта корупційна складова закладена саме в документах, у тій самій хитро складеній додатковій угоді. Але ж тут і починається юридична гра. Допоки угода офіційно не визнана незаконною, решта рухів від НАБУ та САП – то все марна праця. У суді така справа – безперспективна.
Читайте також: Два мільярди – за відкати "папєрєдників", або чому нас лякають зупинкою столичного метро?
Прокурора можна зрозуміти – він не самогубця. От і вертаються детективи до первинних позицій – тепер їхнім першим кроком має бути звернення до суду і скасування угоди. Як гадаєте, скільки часу ще мине? Та всі забудуть вже про сотню вкрадених на залізниці мільйонів.
Схожа ситуація по багатьох гучних справах. Багато галасу, а на виході – мильна бульбашка. Але ж ми віримо у диво. І платимо по 100, 200 тисяч антикорупційним керівникам. Бо ж вони чесні - хабарів не беруть, а жити ж якось треба. Дуже б хотілося врешті побачити злагоджену роботу державних антикорупційних органів. Час іде, і відверто – суспільство вже зачекалося на результат.