Насамперед, кампанія "За безпечні дороги", яка розпочалася символічно під час Всеукраїнського тижня безпеки дорожнього руху, передбачає роботу зі зниження швидкості для водіїв та користування пасками безпеки. Бо, окрім іншого, зазначають експерти, саме ці фактори спричиняють найбільше проблем на українських дорогах. Зокрема, на думку співголови Ради Реанімаційного Пакету Реформ, директора Центру демократії та верховенства права Тараса Шевченка, швидкісний режим в населених пунктах варто знизити до європейської відмітки – 50 км/год, а також зменшити правило "+20 кілометрів". Тобто, якщо дозволена швидкість 60 км за годину – в місті, розганяючись, навіть до 80 км/год, можна відбутися лише попередженням.

Користуватися пасками та кріслами і заборона на телефони

Фактично смертність, яку ми маємо на дорогах, говорить Шевченко, можна порівняти з літаком, який впав та має велику кількість жертв. Якби розбивалися літаки – увага суспільства, чиновників і політиків, наголошує експерт, була б в сотню разів більшою. А в той час, коли на дорогах гинуть тисячі людей, держава практично жодних заходів не вживає. Відтак виникає потреба реалізовувати "безпеку на дорогах" силами громадських активістів, поліцією та зацікавленими в цьому народними депутатами. Бо саме в руках останніх – імплементація "дорожніх" ініціатив на законодавчому рівні.

Аби зменшити смертність та травматизм на дорогах, зазначає Шевченко, по-перше, обов’язковим є запровадження автоматизованого контролю швидкості, по-друге, збільшення штрафів за перевищення цієї ж швидкості. По-третє, варто підвищити штрафи і за "ігнорування" пасків безпеки, бо штраф в 51 гривню не зупиняє українців, які вперто не хочуть ними користуватись.

В топ-5 факторів, які призводять до фатальних аварій на дорогах, крім відмови від пасків безпеки та високої швидкості, входять сучасні блага цивілізації – мобільні телефони, котрими водії останнім часом не нехтують взагалі, а також відсутність дитячих крісел, коли вони потрібні.

Дві важливі цілі

Безпека на дорогах – проблема, що хвилює не лише українців, а й весь світ. Зокрема, це питання міститься в глобальному плані дій до 2020 року, мета якого – зниження смертності та травм в дорожньо-транспортних пригодах на 50%, коментує Наталія Король, керівник відділу боротьби з неінфекційними захворюваннями Бюро ВООЗ в Україні.

Крім того, підтримка органів законодавчої влади, як вже згадувалося, є вкрай важливою. Бо якщо амбітні цілі у боротьбі зі зменшенням кількостей ДТП залишаться лише на словах (далі справа за законодавцями), ефективних результатів ми не побачимо. Як відзначив народний депутат України, голова підкомітету з питань безпеки автодорожнього руху Комітету ВРУ з питань транспорту Ігор Діденко, уже створено Міжвідомчу раду з безпеки дорожнього руху під головуванням міністра інфраструктури. Водночас, вважає Діденко, нічого вигадувати не треба, все уже є. Куди важливіша, наголошує він, координація дій. Єдиним, хто здатен контролювати якість роботи держави в питанні безпеки дорожнього руху, є громадськість. Разом з тим, наголошує він, безпека – це відповідальність на місцях, тобто делегування повноважень містам. Наразі в Україні подібна політика відсутня, додає Діденко, як і державна стратегія у боротьбі з аварійності на дорогах.

Статистика неповна

Уже понад рік в Україні представники громадської організації "Vision Zero" просувають думку, що смертність на дорогах слід знижувати до нуля. Експерт Реанімаційного Пакету Реформ, засновник ГО "Vision Zero" Віктор Загреба констатує: якщо поліція України надає хоч якісь дані з перевищення швидкості, що спричиняє близько 30% усіх ДТП, то інформації про те, скільки людей користуються пасками безпеки та скільки загинуло через їх невикористання – немає. Так само як і відсутня статистика кількості водіїв, котрі під час керування автомобілем користуються мобільними телефонами.

Як показали окремі дослідження проведені в декількох містах західної України, розповідає Загреба, лише від 7 до 15% водіїв пристебнуті пасками безпеки, а понад 50% водіїв на одному з проспектів Івано-Франківська їхали, перевищуючи позначку 80 км/год.

Використання дорожнього простору – всіма

Звісно, водії не єдині учасники дорожнього руху – є ще пішоходи та велосипедисти. І вони найменш захищені, відзначає Вадим Денисенко, координатор з національної роботи Асоціації велосипедистів Києва. Безпеку дорожнього руху цих учасників, пояснює експерт, гарантують два підходи: рознесення потоків (як приклад, коли пішоходи переходять дорогу в підземних переходах або велосипедисти їдуть поза проїжджою частиною) та більш сучасний метод – спільне користування дорожнім простором. Однак, каже Денисенко, поки в Україні він не прижився, проте саме таке використання дорожнього полотна є ефективним способом заспокоєння руху, особливо у великих містах.

Водночас на думку екс-журналіста, народного депутата та члена комітету ВРУ з питань європейської інтеграції Мустафи Найєма, зараз виглядає так, що хтось когось змушує виконувати закон, користуватись пасками безпеки, не пити за кермом, не порушувати швидкість. І це виглядає, начебто в країні є якийсь батько і є діти, які хочуть свободи, а їм її не дають. Тобто, перш за все, зазначає Найєм, сідаючи за кермо машини, свідомими та відповідальними за своє життя та інших мають бути самі громадяни. Окрім того, нардеп пропонує за пияцтво ввести кримінальну відповідальність. Якщо людина свідомо сідає за кермо у нетверезому стані, говорить Найєм, нехай буде готова отримати штамп про судимість.

Підсумовуючи, можна говорити: пропозиції експертів не нові, всі водії про них чули та знають. Однак, не завжди ці абсолютно нескладні правила застосовують. І поки конкретної державної стратегічної програми у цьому напрямку не вироблено, громадські активісти усіма можливими способами вкотре звертають увагу – звичайне дотримання правил дорожнього руху водіями, велосипедистами та пішоходами спроможне справді вберегти не одне життя.

Читайте також: Забудьте про різке гальмування: як безпечно керувати авто в ожеледицю