"Свобода" у Вінниці
Кілька днів тому інформаційні стрічки забриніли повідомленнями про штурм Вінницької облради. У протистояннях постраждали не менше десяти осіб. Що це раптом відбулося у спокійному регіоні — вотчині президента?
Як виявилось, активісти ВО "Свобода" під проводом голови вінницького осередку партії Олексія Фурмана вирішили відправити голову Облдержадміністрації Анатолія Олійника у відставку. Спровокувати конфлікт вдалося миттєво. Доблесна вінницька міліція заборонила вхід активістам, які мали право відвідати сесію. Активісти "Свободи", з яких левова доля приїхала з сусіднього Хмельницького, накинулася на міліціонерів та спробувала потрапити всередину будівлі. Картинка вийшла, більш ніж яскравою для російських ЗМІ, які згодом смакували нею у вечірніх новинах.
Немає сумнівів у штучності подій під стінами Вінницької ОДА. Свободівці розраховують повернутись у велику політику. Коли маєш своїх депутатів у Верховній раді, існує кільканадцять способів, аби вийти на діалог з президентом і переконати його вирішити кадрове питання у Вінниці, так би мовити, мирним шляхом, бо це лежить у сфері президентських повноважень. Однак свободівці вирішили продемонструвати вуличну активність, як у часи, коли "Свобода" лише починалась, як партія.
Після поразки на парламентських виборах, ображені керівники "Свободи" зрозуміли, що варто повертатись до першоджерел: до вуличних акцій та гострих пікетів, які повернуть партії повагу громадськості, а разом з тим і рейтинг.
Шкідливість подібної партійної стратегії для теперішньої української ситуації важко переоцінити. Українська громада перебуває у напруженому стані. Такі дії є цілковитою політичною безвідповідальністю. Партійні боси "Свободи" не усвідомлюють, що їх вузькопартійні інтереси є небезпечні для національної безпеки. На підтвердження цьому є сюжети російських телеканалів, у яких йшлося, що свободівці вирішили обрати народного губернатора. Хоча, насправді, мова йшла про звернення до Президента щодо призначення того ж Олексія Фурмана головою Вінницької ОДА.
Ляшко у Запоріжжі
Історія, що схожа на вінницькі події, трапилася вчора у Запоріжжі. Роль рушія заворушень у місті взяв на себе "радикальний десант" під проводом Олега Ляшка. Він вирішив допомогти місцевим активістам відправити мера Запоріжжя Олександра Сіна у відставку.
На відміну від Вінниці, радикали озброїлись сміттєвим баком, натякаючи на народну люстрацію, яка нещодавно прокотилася країною. Ляшко у притаманній йому манері, змусив Сіна та секретаря міської ради Запоріжжя, колишнього регіонала Романа Тарана привселюдно, на камери написати заяву про відставку.
Але "радикали" були свідомі, що юридично це буде неможливо зробити. Депутати міськради мають підтримати відставку та проголосувати за неї. Крім того, політичний ландшафт міськради Запоріжжя має чітко окреслене біло-блакитне тло. Понад 70 депутатів з 90 є колишніми членами Партії регіонів, власне, як і сам Сін.
Отже, ані юридично, ані політично, шансів прибрати Сіна та Тарана з посад просто не було. Головний радикал не міг про це не знати. Для Ляшка змусити будь-яку одіозну фігуру написати заяву про відставку є своєрідною фішкою та авторським піар-ходом. Подібними діями Ляшко підриває авторитет власної партії в проєвропейській парламентській коаліції та стає непередбачуваним партнером. Шкодить репутації своїм союзникам. І що найгірше, грає на своєму полі за команду-суперника, дестабілізуючи й так доволі хитку ситуацію в країні.
Центральна влада
Наразі немає речових доказів, що до подій у Вінниці та Запоріжжі мають відношення російські спецслужби. Ми маємо лише політичну заяву заступника фракції "Блоку Петра Порошенка" Віталія Ковальчука, який сказав, що події у Вінниці здійснені в інтересах іноземних держав.
Також очевидним фактом залишається, що центральна влада в Україні змінилась, а місцева влада переповнена колишніми регіоналами. Саме тому у більшість регіонів залишаються зонами нестабільності.
Ось цей люфт, що існує між центральною владою і місцевою владою потрібно швидко виправляти, зокрема проведенням позачергових місцевих виборів. І не давати можливості внутрішнім та зовнішнім гравцям реалізовувати свої інтереси.
Дмитро Бобрицький