І, знаєте, досвідчений дипломат правий, оскільки, по-перше, потрібно якось обійти право на вето, яким, на жаль, наділили росіян у 1945-му.

Читайте також: Навіщо Стрєлкова хочуть повернути на Донбас та що з цього вийде?

По-друге, треба взагалі задатися питанням, а чи потрібна Україні ця місія та чи здатні миротворці досягнути того успіху, якого від них чекають?

Треба взяти до уваги той факт, що лізти у відкрите протистояння проти російської армії жодній з країн світу аж ніяк не хочеться. Чи скільки там збройних сил воює на Донбасі на нашому боці, окрім українських? Підписанти Будапештського меморандуму, де ви?

Навіть у Сирії до сьогодення американці не воювали напряму проти зведених військ Асада та Путіна, доки не отримували підтвердження, що "нас там немає".

Більше того, у разі появи повноцінної місії ООН країнам, що відправлять на Донбас своїх військових доведеться приймати додому труни із співгромадянами, а чи готові до цього матері бійців тих самих Штатів? Здається, вони "наїлися" ще в Іраку. При цьому той факт, що російські найманці битимуться до кінця хоча б невеликою кількістю тих, кому взагалі нема куди повертатись, не піддається сумніву – додому їх не пустять, а коли на всій території Донбасу замайорить український прапор їм дорога лише в тюрму, а деяким й взагалі до Гааги. То ж взагалі поява миротворців у нашій країні залишається під дуже великим питанням. Тим паче, що поки дуже занепокоєні дипломати прийдуть до консенсусу Росії може взагалі не бути на звичній для нас мапі світу.

Саме на це й схоже, що цивілізовані країни хочуть уникнути відкритого збройного протистояння із агресором, завдаючи точкових ударів у Сирії та розвалюючи побудовану Путіним економіку, перетворюючи гроші, які йдуть на війну, на сміття. І якщо у РФ скінчяться фінанси, ніяких «республік» не стане вже через кілька тижнів. Саме такий сценарій є найбільш верогідним.

Як здається, у Вашингтоні та Брюсселі вже зрозуміли, що Україна є надійним буфером для стримування війни у Європі, треба лише передавати нашим хлопцям трохи зброї та навчати їх використовувати її більш ефективно. А, як показує практика, доки агресор не завдасть ударів по самих європейцях чи американцях, ті взагалі вестимуть подвійну гру проти нього. Скільки там разів санкції всерйоз обвалювали біржі? Двічі. Коли Путін переходив умовні лінії, які у G8, а потім й у G7 не могли витерпіти. Окупація Криму? Заборонимо закупати вашу молочку. Збиття Боїнгу? Висловимо занепокоєння. Дітей на Донбасі росіяни вбивали сотнями. У Сирії травили тисячами, і це фактично ні до чого не призвело, аж поки у Кремлі не вирішили задіяти "Новачок" на території Великобританії. Тільки після цього у розумі а діях європейців начебто щось змінилося та вони почали реально давити на збожеволілого ворога.

Читайте також: Росіяни переходять на новий формат окупації Донбасу – як це вплине на Україну

Подивимось, чи надовго хватить таких рішучих дій, як санкції, та як буде розгортатися діалог щодо тих самих миротворців. Адже казати про їх необхідність це одне, а зовсім інше –створити реально корисну місію, а не філіал ОБСЄ, які нічого не бачать, окрім пляшки горілки та повій у донецьких готелях. І через всі ці фактори майбутнє розгортання миротворців на Донбасі уявляється якимось компромісом між росіянами на країнами Заходу. Для нас це означає лише заморожування конфлікту.

Так що нічого не залишається, окрім як забути про можливість допомоги у розв’язанні наших проблем кимось іншим, зберігати спокій та заряджати кулемет. Та нову ленту заряджай, як заспівали ультрас на мотив досить відомого націоналістичного заряду.