15 травня у Туреччині мають відновитись перемовини між Україною та Росію щодо завершення війни. Тим часом Дональд Трамп не виключає, що може зустрітися з Путіним у Туреччині, якщо той туди прибуде. Глава Білого дому каже, що його щільний графік не завадить йому зустрітися з главою Кремля, "аби врятувати життя".

Але чи приїде Путін на зустріч із Зеленським? Нагадаємо, що він побоявся прибути до Стамбула навіть тоді, коли там не було Зеленського. Бо Туреччина, хоч і не підписала Римський статут і не має зобов’язань заарештувати Путіна як воєнного злочинця, все ж член НАТО. Через це російський диктатор відмовлявся від запрошень Ердогана і навіть анонсованих візитів у серпні 2023 і в лютому 2024.

24 Канал розповідає про стратегії сторін, сумнівається у перспективах і пояснює, для чого – точніше, для кого – все це шоу.

Читайте також Зеленський всебічно готовий: Буданов підтримав прямі переговори з Путіним

Сучасний світ – дуже швидкий, це підтверджують хоча б події навколо мирних переговорів про припинення російської агресії проти України. Новий президент США Дональд Трамп додав до цього ще й хаос, який руйнує давно встановлені уявлення, давні союзи та загалом зрозумілий і логічний баланс сил.

Він відмовився спершу бути гарантом безпеки України, а згодом і союзником, вигадавши собі роль посередника у переговорах з Путіним. У міру того як спецпредставник Трампа Стів Віткофф освоювався в Москві, літаючи туди як на роботу, стало складатися враження, що США взагалі грають на боці Росії та планують досягти мира виключно коштом тиску на Україну.

Десь посередині цих спроб залицяння Трампа до Путіна коштом України свою суб’єктність і власну небезпеку нарешті усвідомила Європа. Європейські лідери розпочали свою гру з перетягуванням каната, де канатом стала прихильність Трампа. Після розмов у Ватикані та укладання угоди про корисні копалини президента США вдалося стабілізувати та повернути до певної норми.


Зустріч Зеленського і Трампа у Ватикані / Фото ОП

А гра в "перетягування каната" переродилася в знайому з часів березневих переговорів у Джидді гру в "перекидання м'яча".

Далі був несподіваний, але дійсно потужний візит французького президента Макрона, британського прем’єра Стармера, його польського колеги Туска та нового канцлера Німеччини Мерца до Києва, де вони разом з президентом Зеленським висунули Путіну та Росії ультиматум про безумовну 30-денну зупинку бойових дій. Тобто все, як хотів Трамп, з яким тримали зв'язок телефоном.


Стармер, Зеленський, Макрон, Туск і Мерц / Фото ОП

У відповідь у Кремлі запанувала "тривожна мовчанка", яку лише опівночі перервав Путін дивною заявою, суть якої полягала в тому, що "ми готові на безумовне перемир’я, але маємо умови. І взагалі – спершу потрібно розпочати переговори, а лише потім буде перемир'я. І розпочати потрібно з того, на чому зупинилися в Стамбулі у квітні 2022 року, але з урахуванням "реалій на землі"".

Новий раунд росіяни призначили на четвер, 15 травня.

"Київська п'ятірка" вочевидь розраховувала, що Трамп не "купиться" на примітивну маніпуляцію росіян і проявить твердість, а значить – нарешті покаже свою силу та лють. Але цього не сталося (як не сталося із хуситами та в торговій війні з Китаєм) і Трамп, проігнорувавши навіть думку свого власного спецпредставника Кіта Келлога, розцінив слова Путіна не як спробу ухилитися, а як великий крок до миру, тому знову почав тиснути, але не на Москву, а на Київ, закликавши Зеленського негайно відгукнутися на запрошення до переговорів. При цьому Трамп зауважив, що український лідер, на його переконання, не погодиться.

Цим Трамп фактично перекреслив усі грізні заяви європейських лідерів, які наполягали на початку перемир’я з 12 травня. Рятувати ситуацію взявся Володимир Зеленський. Він майже миттєво погодився на пропозицію Трампа і заявив, що неодмінно помчить до Стамбула та буде готовий до переговорів з Путіним, нагадавши культову фразу 2019-го "Стадіон, так стадіон".

М'яч знову опинився на боці Росії, де вочевидь злякалися зустрічі Путіна із Зеленським, який тепер не просто хоче подивитися диктатору в очі, але й "сказати кілька теплих слів". Так гра в "перекидання м'яча" отримала потенціал перетворитись взагалі на "капітанський конкурс" із КВН, де ніхто не слухатиме лекцію про печенігів, бо формат геть інший і правила диктує не Москва.

У Кремлі вкотре запанувала "тривожна мовчанка". Росіяни панічно стали шукати вихід, а також причини для відмови. Увімкнувся й Трамп, який "випадково" опинився неподалік: нині він здійснює своє перше закордонне турне, для якого обрав Близький Схід, точніше його арабську частину, за повного ігнорування Ізраїлю. Президент США знову продемонстрував неабияке завзяття і навіть припустив, що може прилетіти до Туреччини, якщо туди прибуде Путін.

Прибуття Трампа в Саудівську Аравію: дивіться відео

Але річ у тім, що Путіна, схоже, там не буде. Як би не старався і не просив бразильський друг росіян президент Інасіо Лула. Нині Путін петляє як може, а його оточення продукує все нові й нові версії. Після потужного брейншторму було відкинуто варіант необхідності дотримання українських законів і рішень РНБО та обрано варіант, що Путіну треба бути в цей час у ресторані "Тєрємок", а тому, вибачайте, "кіна не буде".

Замість нього ж до Туреччини нібито полетять міністр закордонних справ Сергій Лавров і радник диктатора з питань зовнішньої політики Юрій Ушаков. Такий склад російської делегації заздалегідь робить її неповноважною, а сам візит – формальним.

Ані Лавров, ані Ушаков – нічого не вирішують, а в останні роки навіть не можуть похвалитися особливим впливом на Путіна. Сенсу зустрічатися з "челяддю" Путіна, яка буде просто "торгувати обличчям", для Зеленського немає.

Тоді для чого це все? Відповідь тут одна: це шоу має одного єдиного актора – Дональда Трампа, якому треба розжувати та показати, що Путін не хоче миру, натомість миру прагнуть Україна та її європейські союзники. І при цьому роблять все, як він хоче і каже. І навіть не сильно вередують, коли Трамп змінює правила гри, щоб не злити Путіна.

Після провалу переговорів у Стамбулі, а він – неминучий, позлити "Владіміра", схоже, доведеться. Потрібно буде згадати нарешті про "мир через силу", санкції й далі за списком Ліндсі Грема. Можливо, навіть додати Україні зброї – звісно, не як подарунок, а виключно як внесок до спільного Американсько-українського фонду відбудови, всі необхідні процедури для запуску якого Україна вже зробила.

До теми Як Україна уклала "угоду століття" зі США та коли вона запрацює

Нині всі фігури розставлені, ролі визначені, чекають лише, власне, 15 травня. Що ще потрібно зробити, щоб показати та довести Трампу взагалі-то очевидні речі, незрозуміло. Бо вже навіть Джей Ді Венс прямо каже, що Росія геть знавісніла і просить непомірні речі.

На жаль, Дональд Трамп вже не один раз доводив, що він не підвладний людській логіці. Це означає, що він неодмінно продовжить відчайдушно чіплятися за вигадану ним реальність, в якій Путін – раціональний гравець і прагне peace deal.

З огляду на це вже ніхто не здивується, що після чергової демонстрації Росією відвертої зневаги до мирного процесу й Трампа особисто той знову почне тиснути на Україну та може вигадати якісь інші вимоги, за якими підуть нові.

Що в цій ситуації робити Україні? Зберігати сили, спокій, внутрішню єдність та відчуття власної гідності, маневрувати, поглиблювати відносини з Європою та, за цілком успішним прикладом сирійського лідера, обіцяти побудувати Trump Tower в Макіївці чи навіть Ялті.

А головне – чекати, коли Росія буде сама доведена до необхідності ведення реальних мирних переговорів, тобто ще більше виснажиться і стане слабшою. На жаль, для цього лише самого факту падіння цін на нафту та збільшення дірки в бюджеті буде замало.

Вочевидь влітку 2025 року Путін спробує провести великий наступ проти України з мрією "дотиснути". Це буде велике й страшне випробування для українців, але не менш страшним цей ва-банк буде і для росіян. Історичні паралелі про червневий наступ Керенського 1917 року і "весняний наступ" німців 1918 року дуже живучі. Якщо Україна все зробить правильно – інших варіантів для росіян просто не залишиться.