До них відносять і реалізацію "формули Штайнмаєра" – відведення українських військ від лінії розмежування і надання особливого статусу для Донбасу.
Вас також може цікавити: Розведення військ на Донбасі: у "сіру зону" увійдуть підконтрольні Україні населені пункти
"Ця осінь буде гарячою," – пообіцяв Зеленському один зі спікерів мітингу. Схоже, ці слова можуть стати пророчими для президента, і вже в найближчі дні йому доведеться в терміновому порядку виправляти комунікаційні помилки своєї команди і готуватися прийняти перший по-справжньому серйозний бій проти своїх поки що розрізнених опонентів, які почали "всеукраїнську мобілізацію" і обіцяють вийти на вулицю наступного понеділка, 14 жовтня.
"Очевидно, що протестні акції будуть набирати обертів. Втім, вони не будуть схожі ні на помаранчевий Майдан, ні на революцію Гідності. Це – горизонтально-мережеві протестні акції проти ілюзії хорошого і безпроблемного життя, яке нав'язується по кіношним лекалам", – коментує 24 каналу ситуацію екснардеп і "польовий командир" Майдану 2004 року Тарас Стецьків. На його думку, якщо протестними настроями захочуть скористатися політики, що знаходилися зовсім недавно біля владного керма, приміром, Порошенко, то з цього нічогісінько не вийде.
Я думаю,"вчорашні" неодмінно захочуть повсякчас підігрівати ситуацію, але шансів у них немає ніяких, а сам по собі процес розгортатиметься по абсолютно іншій траєкторії, контури якої на сьогодні не може окреслити ніхто, і я в тому числі,
– говорить Стецьків.
"Сьогодні я відчуваю те, чого не було кілька місяців тому – люди стали більше мовчати. Ні, це не страх, мабуть, просто зріє розчарування... В інтелігентному середовищі вкрай незадоволені тим, що влада не інформує про важливі кроки, або інформує постфактум", – бідкається колишній політв'язень, дисидент Семен Глузман. Коментуючи протест, що відбувся минулими вихідними, він констатує: "Є люди, які вийшли за ідею, тому що щиро схвильовані, є ті, хто прийшов, тому що їм сказали, а є і частина тих, хто прийшов за гроші".
Як свідчать оприлюднені днями групою "Рейтинг" соціологічні опитування, понад 60% українців абсолютно не розуміють, що власне собою являє так звана "формула Штайнмаєра", проти якої націоналісти – "Свобода", "Правий сектор", "Нацкорпус" та деякі парламентські політсили ("Голос", "Європейська солідарність") виводять людей на вулиці.
Тут доцільно провести показову паралель. На Майдані-2014 націоналісти з'явилися пізніше, фактично просто цементуючи акції, які й без них наростали. Основу мітингів тоді становив менш ідеологізований елемент, який бачив осередок зла на той момент навіть не в Росії, а власне в Януковичі.
До теми: Росія хоче посадити Київ на прямі переговори з "ватажками" окупованих територій, – експерт
Наразі ж націоналісти складають основну масу учасників протесту. І, судячи з усього, тенденція тільки зміцниться 14 жовтня, коли радикали традиційно проводять свої марші. Цього разу він буде повністю присвячений "протистоянню капітуляції". Показово, що на акції на минулих вихідних на сцені "Майдану жовтих пов'язок" так і не з'явився п'ятий президент Петро Порошенко. Він взагалі побував на заході тільки під її кінець, зробивши кілька селфі у натовпі. Не є великим секретом, що Петро Олексійович вельми полюбляє виступати у якості топ-оратора на масових заходах.
Петро Порошенко на віче "проти капітуляції"
Але цього разу він відійшов на другий, якщо не на п'ятий план. Чому? Ситуація насправді виглядає досить цікавою. За чутками, дрібні націоналістичні структури, коли вели з п'ятим президентом перемовини про участь в "анти-Штайнмаєр" акції, поставили умову: Порошенко не має виходити на сцену, оскільки є токсичним для великої кількості населення.
Відверто кажучи, ніхто з наших взагалі не хотів зв'язуватися з Порошенком, але зрештою ми пішли на зустріч, аби не радикалізувати ситуацію в опозиційному таборі,
– розповідає "off record" представник "Правого сектору".
Перемовини, подейкують, були емоційними і складними, але, судячи з усього, перемогли праворадикали, адже від "Європейської солідарності" на акції виступили лише кілька рядових нардепів, які не здатні "запалити" натовп. Тобто, з одного боку, картина склалася парадоксальна: фактично маргінальні праворадикальні політсили (які в основному куруються чинним очільником МВС Арсеном Аваковим, виключення – "Свобода") диктували свої умови повноцінній парламентській партзбірній на чолі з колишнім гарантом Конституції.
З іншого боку, все закономірно. По-перше, у націоналістів є "ядерний" електорат, який, на відміну від порошенківського, готовий і в спеку, і в мороз стояти на вулиці хоч цілодобово. Переважна більшість цього електорального сегмента, скажімо так, не сприймає позитивно Петра Олексійовича.
По-друге, у націоналістів є джокер у вигляді, м'яко кажучи, лояльного до них міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. А якою є вага силовиків при будь-яких вуличних акціях – загальновідомо.
По-третє, праворадикали, на відміну від колишнього президента, можуть активно та ефективно розігрувати карту війни. Власне, цим вони вже займаються, ходячи, відверто кажучи, по тонкій кризі. Наразі є всі підстави вважати, що частину акцій проти мирного врегулювання перенесуть на лінію розмежування. На Майдані вже звучали заяви айдарівців, що на покинуті позиції ВСУ одразу ж заступлять добровольці. Таку ж думку озвучив і лідер "Нацкорпусу" Андрій Білецький, який сьогодні, 9 жовня, був одним з організаторів акції у Золотому.
Тобто на 14 жовтня Україна цілком може підійти з офіційно зірваним розведенням сил і скасованою зустріччю в нормандському форматі. Якщо, звісно, націоналісти не піаряться методом хайпу.
Що ж стосується Петра Порошенка, то очевидно, що йому безпосередньо та "Європейській солідарності" загалом, час замислитися над новою повісткою дня. Якщо вони, звісно хочуть залишати бодай якийсь вплив на політичні процеси в країні, оскільки конкуренція в опозиційному таборі ще та. І далі загострення пристрастей, вочевидь, буде тільки наростати, а актив "ЄС" залишає бажати кращого.
У Порошенка уже не має жодних важелів впливу, аби постійно повторювати мантру про армію, мову і віру, проголошувати нереалістичні обіцянки щось змінити у цих сферах, а 27 депутатів від "Європейської солідарності" у Раді – хіба що безправні статисти на більш як динамічній законодавчій "фабриці". Тому станом на сьогодні в силу вище перерахованих причин навіть позапарламентські націоналісти виглядають позиційно сильнішими за партію п'ятого президента, якому не слід забувати про те, що партійний ребрендинг – це не тільки і не стільки зміна назви політичної сили.
До теми: Чи підтримує ОБСЄ підписання формули Штайнмаєра: заява голови асамблеї