"Я вам (не) покажу": чи здатні війська Лукашенка захопити Захід і перерізати постачання допомоги

Розмови про ймовірні спроби Лукашенка відправити своє військо на забій заради божевільної ідеї врятувати свого бункерного колегу Путіна тривають з 24 лютого 2022. Однак Лукашенко впевнено лавірує поміж краплинами, уникаючи безпосереднього вступу Білорусі у війну проти України. Скільки ще самопроголошений президент зможе сидіти на шпагаті, спрогнозувати, напевно, не зможе ніхто.

Дивіться також Загроза нового наступу з Білорусі зростає: Генштаб назвав напрямок

З одного боку, підготовка до відкриття другого фронту проти Києва поблизу наших кордонів триває вже 8 місяців, і колись вона має досягти логічного завершення. З іншого – після початку наступу у Лукашенка буде менше часу зібратися та втекти до Ростова, ніж у Януковича. Бо буде боляче.

Операція – ескалація

Звісно, відмитися від перетворення власної країни на полігон для росіян, від запусків ракет та іранських дронів, ані Олександру Лукашенку, ані білорусам ніколи не вдасться. І якби не ображалися представники команди Тихановської та пересічні співучасники військових злочинів Росії, єдині представники Мінська, з якими спілкуватиметься світ, будуть бійці полків "Погоня" та імені Кастуся Каліновського.

Наразі саме вони є тими, хто здатен робити хоч щось реальне для звільнення своєї держави. Не ганьбитися розповідями про те, що Київ врятували білоруські партизани, та не намагатися нав'язати українській владі свою дружбу, розмірковуючи про те, що "Путін міг би стати героєм Біларусі".

Втім, попри чітке усвідомлення невідворотного покарання за скоєне, Лукашенку геть не хочеться по вуха залізати у поліські болота, життя його до такого не готувало. Все ж таки між саджанням опозиціонерів і гамселенням айтішників та спробами напасти на одну з найсильніших армій Європи є суттєва різниця.

А проте сам факт спроб росіян наступати на Київ багатокілометровими колонами демонструє, що Москва оцінює ситуацію геть неадекватно. І не можна стверджувати на 100%, що якось більш реалістично на карти дивляться у генштабі Білорусі. То ж із впевненістю стверджувати, що Лукашенко точно не рухатиме своє військо на Київщину, Житомирщину чи на Захід України, неможливо. Така вірогідність залишатиметься або до останнього дня війни Росії проти України, або ж до віддання безпосереднього наказу строковикам у мокрих штанях сідати по танках та рухатися у бік дуже злих ТРОшників, нацгвардійців та ще більш лютих десантників. А вони, треба сказати, вже зачекалися. І хоча сподіваються, що ніхто не нападатиме, цілком готові до розв'язки цієї сумної історії.

Крім того, треба враховувати той факт, що з 24 лютого, виключно для затягування всіх процесів, Олександр Лукашенко займається імітацією бурхливої діяльності. То боєготовність військ перевіряє, то охорону кордонів посилює. І постійно при цьому протирічить собі. Мовляв, на Україну ніколи не нападе. Потім – збирається якісь превентивні дії вчиняти, а то й взагалі вбачає спроби Польщі та Литви наступати на Росію та хоче прикривати терористичним військам спину.

Тож проведення прихованої мобілізації до війська, розгортання спільних з росіянами угруповань можуть бути звичайною політичною ескалацією, яка цілком вкладається у загальну ситуацію. Ба більше, не вигідно задіювати поневолений народ у наступі й росіянам. Оскільки зараз загарбники неймовірно безпечно почуваються на всіх білоруських військових об'єктах біля кордонів з Україною, а в інакшому випадку ця ситуація зміниться докорінно. Водночас орда – це не про логіку.

Детальніше У Білорусі під виглядом навчальних зборів тривають заходи прихованої мобілізації

Чи можуть білоруси відгризти українські землі?

Якщо ж спробувати хоча б трохи проаналізувати наслідки відкриття другого фронту з боку Білорусі, то тут є декілька чинників.

• По-перше, без повномасштабної мобілізації підлеглим самопроголошеного президента не вдасться зібрати велике військо.
• По-друге, оце все військо треба оснастити та навчити.
• І навіть після цього сподіватися на здобуття якихось перемог Лукашенку не доведеться, бо зібрати понад 20 – 30 БТГр диктатору буде дуже складно. Зауважимо, що до прикладу саме такою кількістю груп росіяни півтора місяця брали один лише Сєвєродонецьк.

З іншого ж боку, цілком логічним є використання росіян як наступального кулака та підсилення їх білорусами. Це значно підсилює шанси російського та білоруського диктаторів хоч на якісь військові здобутки на новому фронті. Однак формування подібного війська не може залишатися непомітним для України, а підготовка до зустрічі ворогів вже триває дуже багато часу та не зупиняється ані на хвилину. Повторення ситуації, коли загарбники за кілька годин та неочікувано для влади проходять 70 кілометрів від кордону наразі не є можливим.

Варто розуміти, що так чи інакше бойові дії на Заході чи на Півночі не можуть бути швидкоплинними, а якщо навіть росіяни вже відчувають снарядний голод, то білорусам із цим буде набагато важче. Звісно, після кожних великих навчань російська армія залишала на полігонах своїх васалів, техніку і боєприпаси, але ж у разі активних боїв добові витрати БК вимірюються тисячами. І це є достатньо суттєвим аргументом, до якого варто додати факти вивезення снарядів та техніки з Білорусі до Росії. Наскільки Путін оголив армію свого нерозлучного друга, невідомо, але кілька місяців на вимогу Гітлера сучасності логісти ганяли цілі ешелони.

Чим все може закінчитися для Лукашенка

Не слід забувати також і про ризики перед якими постане Олександр Лукашенко у випадку перетину кордону хоча б одним білоруським військовим. Звісно, йдеться не про серйозні та нещадні бунти серед народу, хоча й вони можуть статися. Набагато більш руйнівним для Лукашенка є той факт, що ракети одразу зможуть полетіти у всі аеродроми, НПЗ та інші об'єкти. 

Тим часом ЗСУ можуть звільнити Херсон і відвоювати міста на Донбасі упродовж 6 тижнів, – NYT

Немає жодних сумнівів у тому, що Білорусь спільно з Росією опиниться в одному санкційному списку країн ЄС та США та стане ізольованою від всього цивілізованого світу. Зокрема, нещодавно Євросоюз домовився про нові санкції проти Росії й Білорусі за лічені хвилини.

Окрім того, після розгрому загарбницького війська бойові дії можуть тривати вже на території Білорусі. Ймовірно, що хлопці з полків імені Кастуся Каліновського та "Погоні" геть не проти, аби вусатий реально спробував щось подібне. Адже тоді вони отримають неймовірний шанс деокупувати свою країну.

Своєю чергою у Збройних Силах України закликали білорусів не вступати у війну Росії проти нашої країни. ЗСУ звернулися до білоруського народу з проханням не виконувати злочинні накази, які готується віддати самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко. 

Україна не збирається нападати на Білорусь, попри заяви Лукашенка, який говорить про буцімто загрозу з боку України. Водночас наші воїни попередили, що у випадку агресії з боку Білорусі Україна буде відповідати зі всією жорсткістю, як "відповідає усім окупантам". ЗСУ попереджають, що відповідатимуть з усім військовим арсеналом і завдаватимуть ударів по військових об'єктах Білорусі.

То ж з раціональної точки зору Лукашенку набагато більш вигідно просто стояти та не провокувати. Дозволяти росіянам вчиняти обстріли України з власної території, пропускати на наші землі численні ДРГ, але не долучатися повноцінно до конфлікту, який неможливо виграти. Тим паче, що ані захопити території, ані перебити лінії постачання західної допомоги ні російські, ні білоруські війська не зможуть. Хіба що – стерти з лиця землі прикордонні села нищівним вогнем зі всіх знарядь. Однак відповідь на подібне буде симетричною.