Стратегічна помилка чи успішний шантаж: чим може обернутися для Росії підрив Каховської ГЕС

Треба визнати, що усі дії загарбників поза лінією фронту аж ніяк не можна назвати провальними. Досить довго їм цілком вдавалося тримати цивілізовані країни у страху застосування ядерної зброї, змушуючи затримуватись із військовою допомогою Україні. Крім того, Путін зміг зберегти свій вплив на певні країни –  як от Угорщина, завдяки чому здатен смикати Орбана за хвіст та змушувати діяти врозріз зі світом. Ба більше, жоден теракт не змусив міжнародні організації типу Червоного Хреста чи ООН відмовитися від пітримки країни-терористки, а завдяки абсолютній "всеїдності", лобі та бажанню хайпу, Росія досі вдало просуває свої наративи у міжнародній пресі. Однак при всіх цих тактичних успіхах, у стратегічному плані Москва програє з жахливою для себе швидкістю. То ж бункерний фюрер цілком міг розглядати теракт-екоцид із підривом греблі Каховської ГЕС як спосіб повернутися у гру. Якими можуть бути військово-політичні наслідки чергового воєнного злочину Росії, читайте у матеріалі 24 Каналу.

Дивіться також Росіяни підірвали Каховську ГЕС: чим це може загрожувати ЗАЕС і наступу ЗСУ

Перш за все варто відзначити, що на анексію Криму та розв'язування війни на Донбасі Путін наважився, бо побачив слабкість України після Майдану та був чітко впевненим у тому, що за подібні злочини йому нічого не буде. І він мав рацію, адже ніяких серйозних санкцій на Росію не було накладено, Німеччина продовжувала будувати далекоглядні плани, а Франція – постачати Москві товари військового призначення. Сам фюрер не став вигнанцем, а вільно подорожував світом та проводив офіційні зустрічі з іншими президентами та прем'єрами. Україна ж до 2022 року не мала економічної можливості закупити сучасну авіацію, достатню кількість танків та іншої бронетехніки й загалом останніми роками перед великою війною не тримала курс на масштабне переозброєння. То ж хіба були у бункерного диктатора хоч якісь сумніви у тому, що, задіявши кратно більше військ, аніж у 2014-му, він не досягне своїх цілей, а світ вкотре не закриє очі на чергову агресію? Навпаки, він був упевнений в успіху своєї чергової кампанії, однак коли засновані на вірі у силу власної імперії стратегічні розрахунки не справдилися, у Кремлі почали хаотично вигадувати план Б.

Путін діє як загнаний у кут скажений щур

Якщо аналізувати глобальні зміни у тактиці рашистів, можна дійти висновку, що перша суттєва зміна сталася у березні-квітні 2022 року, коли окупантам довелося відмовитися від ідеї захопити Київ. Натомість загарбники вирішили зосередитися на спробах вийти на адмінкордони Донецької та Луганської областей, а також захопити якомога більшу територію Запоріжжя, Харківщини та Херсонщини.

Провали першочергових завдань армії Росії призвели до того, що західний світ побачив для себе вікно можливостей та повірив у здатність Сил оборони України повноцінно протистояти загарбникам. Саме тоді рівень військової допомоги нашій державі почав стрімко зростати, а замість Javelin та NLAW з цивілізованих країн почали відправляти ще й бронетехніку, артилерію та HIMARS.

Україна отримала геймчейнджер-HIMARS, коли Росія зайшла у глухий кут у наступі / Фото Texty

При цьому Путін та його приспішники постійно намагалися змусити світ відмовитися від підтримки Києва. Загарбники проводили червоні лінії та обіцяли ескалацію ситуації у відповідь на постачання Україні будь-якої більш важкої зброї. Шантаж не проходив безслідно: про надання нам новітніх систем ППО навіть не йшлося, а при згадуванні слова "танки" партнери миттєво кричали, що це принципово неможливо.

Фактично такою була ситуація аж до того моменту, коли Росія не почала масовані обстріли об'єктів критичної інфраструктури. Немов намагаючись довести, що не зупиниться ні перед чим, ординське командування щотижня атакувало Україну. При цьому найбільш лютими були бомбардування перед засіданнями коаліції на базі Рамштайн.

Перед кожним засіданням у Рамштайні росіяни неодмінно посилювали свої терористичні атаки / Фото ДСНС Києва

Як це не парадоксально, але всі жорстокі терористичні прояви, націлені на злам моралі у нашому суспільстві, зіграли навпаки проти росіян.

Адже глобально на фронт ракетні обстріли не впливали, українці ж лише більше озлоблювались на ворогів, а дипломатам було значно легше переконати подекуди розслаблених західних чиновників у необхідності дати Києву можливості для закриття неба.

Саме так на озброєнні у ЗСУ з'явилися IRIS-T, NASAMS, Gepard, Crotale та інші системи ППО. Ба більше, не усвідомлюючи вкрай низької ефективності своїх вчинків, а також їх наслідків, рашисти дали представникам нашої влади купу козирів, що призвело до суцільного зламу в питанні поставок повітряним силам ЗРК Patriot. Потім, як показала практика, саме це зіграло ключову роль у цій війні.

Якби не надприродня жага Путіна до терактів, хтозна, чи Україна взагалі отримала б ЗРК Patriot / Фото Олексія Резнікова

Доки наші оборонці отримували додаткові та раніше недоступні можливості по захисту неба, сухопутні сили вдало чинили опір окупантам на фронті. Ворог був фактично повністю зупинений, а на деяких напрямках – відкинутий глибоко назад. При цьому, оскільки наші захисники звільняли вже "російську територію", а червоні лінії Путіна знову виявилися блефом, Захід всерйоз замислився про надання Україні танків. 

Так чергові поразки та суцільна недоговороспроможність бункерного фюрера щодо добровільного відступу призвели до отримання Leopard, Abrams та Challenger. Звісно, у появі танків та взагалі всього озброєння не можна недооцінювати роль наших дипломатичних представників, однак варто визнати, що з кожною порожньою погрозою відповісти на появу в Україні чогось, а також із кожним терактом російське командування само підштовхувало коаліцію до посилення допомоги. Саме так Путін загнав себе у кут та почав поводитися як щур, що відчуває кінець свого нікчемного життя.

Поява сучасних танків – ще один наслідок військової та політичної поразки Росії / Фото пресслужби Дениса Шмигаля

Patriot – цвях у труну рожевих мрій Росії

То ж зовсім не дивно, що після розгортання надсучасних протиповітряних комплексів Patriot, бункерний фюрер зовсім збожеволів та вирішив віддати геть не продуманий наказ довести всьому світу, що ЗРК не є досконалими. Мовляв, "Кинджали" та "Іскандери" з легкістю зможуть подолати всі системи ППО.

Однак вийшло у росіян як завжди – новітня "аналоговнєтна" зброя продемонструвала себе як щось незграбне, а колективний Захід побачив, що всі погрози Путіна ескалацією та ударами по Лондону є просто балачками, які рашисти фізично не зможуть виконати. 

Мер Києва Віталій Кличко на фоні "непереможних" російських ракет / Фото КМДА

Фактично з того моменту лідери цивілізованих країн змогли полегшено зітхнути та нарешті позбавитися страху перед горезвісними "червоними лініями". Ба більше, безперешкодні заходи добровольчих корпусів на територію Бєлгородщини й взагалі зруйнували спроби Кремля хоч якось надувати щоки та здаватися більш сильними, ніж вони є насправді.

Певною мірою можна стверджувати, що саме так зародилася повітряна коаліція, оскільки саме слабкість Росії дала Заходу впевненість у тому, що ніяка ескалація у їх бік просто неможлива. При чому перелам у свідомості американців та європейців відбувся буквально за якісь лічені тижні, але ключовим у цьому, безсумнівно, стала саме демонстрація нездатності рашистської зброї протистояти "Петріотам". Аби ж хоч якось довести свою спроможність від повного відчаю Герасимов та Шойгу навіть вирішили перевезти з Криму на Брянщину протикорабельні комплекси з ракетами "Онікс". Однією з таких загарбники намагалися вдарити по Києву, але ракету було перехоплено. Саме так Росія остаточно втратила чи не єдиного туза, якого тримала в рукаві.

Момент падіння частини перехопленої П-800 "Онікс" у Києві / Скриншот із відео

Неспроможність радянсько-рашистської зброї вбила ВПК Москви

Цілком зрозуміло, що всі ці терористично-показові "виступи" росіян оцінювали не лише країни Заходу, але й партнери Кремля.

Наприклад, Індія за 15 місяців повномасштабної війни вирішила відмовитися від майже усіх контрактів на купівлю рашистського озброєння, а зробили це у Делі зовсім не через небажання фінансувати країну-бензоколонку. Просто у Нарендри Моді пропало бажання віддавати мільйони доларів за переоцінені шматки заліза.

Так Росія втратила контракт на постачання винищувачів Су-30МКІ та танків Т-90. Згодом були заморожені переговори про придбання гелікоптерів Ка-226Т, а днями Індія ще й відмовилася від участі у програмі будівництва підводних човнів проєкту 677 "Лада". Зрозуміло, що на відмови від подібних угод росіяни зовсім не розраховували. Особливо це стосується хваленої рашистської ППО, яка показала себе просто неймовірно марною, та якою у Путіна вирішили не ділитися із союзниками попри заздалегідь оплачені контракти.

Ба більше, Москва ще й відверто покидала інших своїх клієнтів із виконанням обов'язків по низці домовленостей. Наприклад, Вірменія не отримала обзроєння, за яке перерахувала Кремлю свої кошти. То ж немає ніяких сумнівів, що знищення репутації росіян у світі торгівлі виробами ВПК також вплинуло на психічний стан бункерного фюрера та його оточення, адже саме на політиці непереможності російської зброї окупанти будували свій імідж впродовж багатьох десятиріч.

До теми Країна коричневих ліній: чому Росія не поверне контроль над власними кордонами

Підрив Каховської ГЕС як спроба повернутися за картковий стіл

Якщо підбити підсумки тактики поєднання Росією терористичних дій та шантажу, можна зазначити, що поразки та блеф просто нівелювали всі позиції Путіна та вибили його з гри. Напередодні контрнаступу ЗСУ окупанти опинилися у вкрай вразливій позиції як на фронті, так і відносно їх геополітичному впливу на партнерів України для стримування поставок МТД.

Цілком ймовірно, що бункерний фюрер розглядав підрив греблі ГЕС не лише як один із варіантів максимального знищення всього живого на частині території України, але і як спосіб повернутися за картковий стіл погроз ескалацією.

Росіяни підірвали Каховську ГЕС для залякування світу / Скриншот із відео

Не дарма ж водночас із вчиненням екоциду рашисти почали дуже масовану інформаційну операцію із розгоном наративів про "а чи хтось тепер скаже, що він не застосує ядерну зброю?". Паралельно з цим різноманітні диспетчери Карлоси Такери Карлсони разом із Ілонами Масками включилися у відпрацювання своїх 20$ та звинуватили Україну у руйнуванні ГЕС.

Хоча таким відвертим воєнним злочином Путін аж ніяк не зміг всерйоз вплинути на хід контрнаступальних дій ЗСУ, факт залишається фактом: Росія знову поставила цивілізований світ перед вибором – рішуче відреагувати на теракт, або ж розв'язати окупантам руки. Сюди ж можна додати й цілеспрямовані атаки на аміакопровід Тольятті – Одеса. 

Звісно, такий шантаж аж ніяк не призведе до стратегічних змін та не зупинить поставки Україні зброї, однак на тактичному рівні Москва може виграти час. Адже якщо зараз Захід обмежиться лише визнанням того, що руйнування греблі дорівнює застосуванню зброї масового ураження, це цілком може послужити для бункерного фюрера ознакою слабкості. Зрозуміло, що як ФСБшник зі стажем, він сприйме таку реакцію як заклик діяти далі та посилювати свій шантаж, скажімо, навколо Запорізької АЕС. І це може вплинути на швидкість, скажімо, отримання Україною F-16. Втім, як показала практика, путінські погрози навіть якщо й змушують країни-партнерки Києва зволікати з допомогою, повністю скасувати її не здатні.

З іншого ж боку, цивілізовані держави цілком можуть навпаки прискоритися з поставками озброєння для більш швидкого вибивання окупантів з території Неньки, про що свідчить навіть рішення Швейцарії про дозвіл на реекспорт зброї в Україну, яке було прийняте буквально наступного дня після підриву греблі. 

То ж нема ніяких сумнівів, що хоч наразі Росія й посилила тиск на весь цивілізований світ, а Путін вкотре довів, що є терористом № 1, загалом від подібних вчинків Кремль лише програє, адже загравання з безпекою ядерних об'єктів, як і руйнування гребель, впливають на наміри всього глобального Заходу якомога більш жорстко позбавити рашистів можливостей для продовження агресії.

Фактично єдине, що зіграло росіянам на руку у контексті підриву ГЕС – це знищення доказів вчинення ними воєнних злочинів на Херсонщині.

Адже вода затопила і кладовища, і місця хаотичних масових поховань, які влаштували військові країни-терористки. Втім, вчинення екоциду такого масштабу – сумнівний спосіб приховати свої попередні злочини.

Покарання неодмінно буде

Зрозуміло, що всі накази на масові вбивства, зґвалтування, ракетні атаки та знищення населених пунктів за допомогою зброї чи терористичних підривів гребель російське керівництво віддає лише з однією надією – що ніякої відповідальності за скоєне їм нести не доведеться. Звісно, Путін, Герасимов, Шойгу та інші діячі можуть розраховувати на те, що із зайвою гуманністю цього світу дожити до трибуналу вони не зможуть виключно з природних причин. Однак всі особи, які перебувають на більш низьких посадах, від керівника бригади до безпосередніх виконавців злочинів, абсолютно точно будуть покарані. Якщо виживуть у війні.

Втім, це стосується здебільшого вояк-окупантів, а от пропагандисти, "воєнкори" та всі інші рашисти, що закликали розбомбити мирні міста та підривати греблі, мають всі шанси опинитися на лавах підсудних як співучасники воєнних злочинів. Це ж стосується й "не таких росіян", які щоразу після масштабних терактів кидаються "відмивати" свою недоімперію та біжать скаржитися на хейтспіч до ООН. Так чи інакше, кожному громадянину Росії доведеться відповідати за ті злочини, які його країна скоїла під час повномасштабного вторгнення в Україну. При цьому кожен наступний теракт лише збільшує хрест, поставлений на майбутньому їхньої держави.