Адже ремонтувати школи, згідно із законом, мають їх комунальні власники, тобто, громада у вигляді місцевої влади.

“В одній із областей я був, де школа потребує капітального ремонту, можна сказати розвалюється, але поруч - церква, збудована громадою, величезна, помпезна! На школу грошей нема. Вони кажуть - вони чекають, щоб держава побудувала”, - каже Володимир Волков (департамент загальної середньої та дошкільної освіти Міносвіти).

Тим часом в уряді звітують - п'ята частина поточних ремонтів і третина капітальних - ще не закінчені. Відстають найбільше у трьох областях - серед них і Київська.

У самій столиці ремонти шкіл роблять у кредит - міська влада пообіцяла тільки у вересні повністю розрахуватися. Попри все - київські школи, здебільшого, оновлюються за рахунок учнів.

“В нас існує благодійний фонд - батьки, коли поступають до ліцею, вони пишуть заяву, яку суму вони можуть сплачувати, тому що директор благодійного фонду - це батько двох наших учнів, які вже давно закінчили школу, і він нам дуже допомагає і саме в цьому питанні і батьки, звичайно, бачать куди ідуть кошти, що вони ідуть на матеріально-технічну базу”, - сказала директор технічного ліцею Шевченківського району Києва Олена Іллюшина.

За 100 кілометрів від Києва основне джерело фінансування також батьки. Місцева влада знайшла кілька десятків мільйонів гривень на зведення нової школи, решта 38 шкіл - шукають грошей деінде по всій Васильківщині.

“Доводиться залучати кошти з додаткових джерел, в тому числі випускники небайдужі, підприємці, просто небайдужі люди, батьки в певній мірі - за власним бажанням, в певній мірі - враховуючи, що дитина навчається в даній класній кімнаті, наприклад, протягом 3-4-5 років - теж не байдужі, не стоять осторонь цього”, - зауважив заступник голови Васильківської РДА Костянтин Лупич.

“У місті у великій школі утримання одного учня обходиться державі у 4 тисячі гривень, але у малокомплектній сільській школі, де у класі, розрахованому на 20 учнів, навчається 8, таке утримання коштує втричі дорожче - 12 тисяч гривень”, - підрахувала журналіст Ольга Кучер.

У школі села Здорівка Васильківського району, що на Київщині, навчається трохи більше півсотні учнів, хоча школа розрахована на вдвічі більшу кількість.

“Ніхто не може закрити школи, скажімо так - ні Міністерство освіти, ні райдержадміністрація, ні начальник відділу освіти, якщо на це не буде згоди територіальної громади, а територіальна громада на це не іде, хоча і пояснюємо, що у великій школі - це буде якісна освіта, все ж таки хотіли би вчитися у своїй школі”, - сказала начальник відділу освіти Васильківської РДА Ірина Гейко.

Відтак, аби зекономити, урядовці знайшли вихід - в одній будівлі розташовують і школярів, і вихованців місцевого дитячого садка. Такі заклади називають навчально-виховними комплексами. Їх по Україні вже кілька тисяч. Кажуть, так “вполювали двох зайців” - і школу оновили, і малечу є де виховувати.

Ступінь гарантованої Конституцією безоплатності освіти залежить від регіону і популярності закладу.

Тетяна Назаренко 44 роки тому була однієї з перших учениць Здорівської школи. Нині тут у третьому класі навчається її онук. Шкодує, що "садок-школу" не переробили раніше, коли малого мусили виховувати вдома.

“Він у школу біжить перший, бо це його рідна школа, він дуже любить цей колектив, йому школа - це усе, тому що тут тепло, затишно, діти знаходяться під захистом”, - каже Тетяна Назаренко.

“Від 0 до 5 років більше 80 дітей у селі, а тут у нас у селі не було дитячого садка. І зараз, якщо ця проблема вирішиться, буде дуже добре, уже давно батьки чекають на відкриття дитячого садка”, - каже директор школи с. Здоровка, Київська обл. Григорій Петрик.

Більше досвіду використання навчально-виховних комплексів - у селі Світильня Броварського району такий працює вже другий рік. Разом із майже сотнею учнів, у приміщенні, передбаченому для 360 дітей, виховують 40 малюків.

“У нас у четвертому класі 5 учнів,у третьому класі - теж 5 учнів, тобто - це найменші класи у школі. В цьому році у нас піде 8 учнів у перший клас. Адже кількість дітей, які народжуються в останні роки, збільшується”,- зауважив директор навчально-виховного комплексу с. Світильня, Київська обл. Олександр Кругляк.

Село свого часу мало окремий дитячий садок, але нині він закритий. Тепер чимала споруда стоїть пусткою.

“Дитячий садок у нас працював, гарний був і все. Закрили його у 95-му році. Знаходиться він на балансі держмайна у Києві. І як розпалася наша "Зоря", то його туди передали, і він розрахований на 160 чоловік, але там було 100 дітей”, - зазначила в.о. сільського голови Світильні, Київської обл. Світлана Книш.

У Броварьскому районі радіють, цього року їм надали для ремонту шкіл рекордну суму - 12 мільйонів гривень. Та попри це, спонсорів і батьків, коштів все одно недостатньо.

“Це, напевно, такий показник - фінансування - яким задоволені освітяни ніколи не будуть. Але, якщо збережуться такі темпи, то буде нормально - можна буде, щоб школи працювали не просто у режимі такому стабільному, а й можна думати про режим розвитку”, - сказав начальник відділу освіти Броварської РДА Сергій Лукашевич.

Поєднувати два дитячих заклади в одному чиновникам також сподобалося. Психологи теж вбачають у цьому позитив, але застерігають - поєднувати треба дуже обережно. Представників держави це не лякає. Дуже вже економно.

“Так само потрібна корекція певної виховної роботи в школі, щоб старші діти розуміли, що вони несуть певну відповідальність. Але одночасно це може негативно позначитися на самій школі, на самих школярах, тому що ми знаємо про дитячу жорстокість, ми знаємо про те, що діти не завжди відчувають межу болю”, - наголошує психолог Володимир Банцер.

“Дитина краще виховується в колективі, ніж вдома, і розвивається краще. Тому винайшли такий вихід як навчально-виховний комплекс - дитячий садок-школа. І діти в одному приміщенні, виділяється приміщення для дітей дошкільників, вони разом існують як навчально-виховний комплекс. І часто робиться окремий вхід, але в одному приміщенні і виходить - один керівник. Не два керівника - директор школи - за рахунок цього іде економія коштів”, - каже Володимир Волков (департамент загальної середньої та дошкільної освіти Міносвіти).

Поки в дитячих освітніх закладах країни триває знайоме з радянських часів "ущільнення" заради економії на ремонті та утриманні, чиновники не забувають і про власні кабінети. У будівлі Кабінету Міністрів України також щойно завершився ремонт. Він коштував бюджету чи не вдвічі дорожче, ніж ремонт всіх шкіл та садочків Броварського району - 22 млн. грн. Лише на стільці - 400 тис. грн., тоді як на одну броварську школу в середньому - 315 тис.

Нагадаємо, згідно з указом Президента Віктора Януковича, 2011 рік - є роком освіти в Україні.