З травня 2015 року 77-річний Євген Марчук представляє Україну у підгрупі з питань безпеки Тристоронньої контактної групи на Мінських переговорах щодо ОРДЛО. Також з 2014 року він очолює Міжнародний секретаріат з безпеки та цивільної співпраці між Україною та НАТО.

Чим відомий Марчук?

Марчука зараховують до "метрів" українського політикуму, вважають знавцем інтриг і політичного закулісся.

Читайте також: Оксана Маркарова – новий міністр фінансів України: що про неї відомо

Він працював у радянських, а потім і в українських спецслужбах. З червня по листопад 1991 року обіймав посаду державного міністра УРСР з питань оборони, державної безпеки та надзвичайних ситуацій. Марчук став першим керівником СБУ (1991-1994 роки), в 1995-1996 роках обіймав посаду прем'єр-міністра України. З цього поста був знятий, як говорили злі язики, за "формування власного політичного іміджу".

Двічі обирався народним депутатом України - в 1995 і 1998 рр. У Верховній Раді II скликання керував фракцією "Соціально-ринковий вибір". У III скликання очолював фракцію СДПУ (о), потім входив до групи "Незалежні". Був членом комітету ВР з питань оборони і державної безпеки, головою комітету з питань соціальної політики та праці.

У 1999 році брав участь у президентських виборах, де у першому турі посів 5-е місце з 13.

Євген Марчук
Марчук був прем'єр-міністром України у 1995-1996 роках

Читайте також: Кучма офіційно завершив роботу у Тристоронній контактній групі по Донбасу

З листопада 1999 до червня 2003 був другим секретарем РНБО України. Після цього до вересня 2004 року Марчук обіймав посаду міністра оборони України. Формально приводом для його відставки тоді стали вибухи на артилерійських складах в Артемівську та Новобогданівці. За час перебування на цій посаді брав участь у врегулюванні конфлікту між Україною та Росією щодо острова Тузла.

Після відставки з посади глави оборонного відомства, Марчук очолив Партію Свободи, яка брала участь у парламентських виборах 2006 року в складі блоку "Євген Марчук – "Єдність", який набрав всього 0,06% голосів і зайняв 37-е місце з 45-и можливих.

19 травня 2008-го був призначений позаштатним радником президента України Віктора Ющенка, проте його наступник, Віктор Янукович, в березні 2010 року Марчука звільнив.

Читайте також: Україні пропонують відмовитися від Криму заради Донбасу, – Марчук

Дружина Євгена Марчука – головний редактор щоденної газети "День" Лариса Івшина. У політика є два сина від першого шлюбу (Тарас і Вадим) і кілька онуків.

Євген Марчук
Експерти зазначають, що Євген Марчук був одним з найкращих кандидатів на посаду

Чому його призначили на посаду?

Євген Марчук замінить на цій посаді екс-президента Леоніда Кучму, який на початку жовтня 2018 року заявив про відставку. Експерти прогнозували посаду саме Марчуку, проте зазначали, що він міг відмовитися через вік та стан здоров’я.

Що зміниться для України?

Експерти сходяться на думці, що Євген Марчук гідний представляти Україну у ТКГ, проте його призначення не змінить ситуації.

Тут кадрові рішення абсолютно не впливають на роботу, адже і Марчук, і його попередник Кучма не мають достатньо повноважень для того, щоб приймати рішення в цьому процесі. Це по суті таке дипломатичне волонтерство з їхнього боку. У процесі як все було, так і буде продовжуватися,
– пояснив політолог Роман Безсмертний.

Експерт у даній галузі Володимир Фесенко переконаний, що Євген Марчук був і є найкращою кандидатурою на роль українського представника у тристоронній контактній групі.

На мій погляд, Марчук є найкращим фахівцем з питань національної безпеки в Україні. Оскільки він був керівником СБУ, міністром оборони, секретарем РНБО України і навіть прем’єр-міністром свого часу, він знає цю сферу з різних боків. У нього досвід величезний. Також Марчук уже має досвід роботи у ТКГ у підгрупі з питань безпеки, тому може одразу адаптуватися до цих переговорів,
– зазначив Фесенко.

Ще одним важливим аргументом на користь Марчука є те, що він зараз не має офіційного державного статусу, тому не можна "зачепитися" за його участь у переговорах з представниками окупаційних адміністрацій ОРДЛО, що могли б назвати їх непрямим визнанням.