Поки США здобувають перемогу за перемогою у війні з Іраном, але чомусь вже просять про допомогу в союзників, трохи східніше відбувається не менш кривава війна. Це конфлікт між Афганістаном і Пакистаном.

Оскільки нині увага світу прикута до Ірану та Ормузької протоки, ця війна перебуває на периферії, а дарма. Бо Пакистан – ядерна держава, а таліби – перемогли свого часу США у важкій та виснажливій війні.

Що стало причиною нового конфлікту, як розгортаються події, які цілі переслідують суперники та чи мають до цього стосунок "великі держави" – розповідає 24 Канал. У цьому нам допоміг розібратися сходознавець, ​​заступник директора українського Think Tank "Центр близькосхідних досліджень" Сергій Данилов.

Читайте також У Кабулі палають пожежі: Пакистан масовано бомбить Афганістан

Про сутички на кордоні Афганістану та Пакистану відомо давно – там завжди неспокійно. Але наприкінці лютого 2026 їхня інтенсивність суттєво зросла, а ввечері 26 лютого міністр оборони Пакистану заявив, що країна починає велику "відкриту війну" проти Афганістану. При цьому оголошено її було в американській соцмережі Х.

Наше терпіння вичерпалося. Тепер ми розпочинаємо відкриту війну з вами,
– міністр оборони Пакистану Хаваджа Мухаммад Асіф оголосив талібам війну 26 лютого 2026 року.

І дійсно, доволі швидко на афганські міста полетіли ракети та бомби. Все швидко перетворилося на жорстоку війну, яка за нинішньою традицією не називається війною, а ховається за евфемізмом "Операція "Праведна лють".


Кордон між Пакистаном та Індією / Інфографіка The Economist

Але оскільки 28 лютого США та Ізраїль напали на Іран, всі інші війни відійшли на другий план. Лише зрідка в загальний потік новин вривалися повідомлення з Центральної та Південної Азії.

Афганістан та Пакистан не є частиною Близького Сходу, але інколи науковці все ж вносять ці країни до умовного "Великого Близького Сходу".

Але для цього потрібно, щоб сталося щось зовсім "дике". Наприклад, бомбардування лікарні та смерть сотень людей. Афганська влада стверджує, що саме це сталося 16 березня в Кабулі, коли пакистанська ракета нібито влучила в місцевий медзаклад (нібито – центр реабілітації наркозалежних) та начебто вбила 400 людей.

До теми Загинули щонайменше 400 людей: Афганістан звинувачує Пакистан в авіаударі по лікарні

"Нібито", бо цю інформацію важко перевірити, адже джерелом її є Талібан – екстремістський рух релігійних фанатиків, які захопили владу в Афганістані у 2021 році та встановили там порядки часів середньовіччя. Це те саме, що вірити зведенням про жертви від ХАМАС або Росії.

Цим фактом активно користується Пакистан, який нині нещадно бомбить сусідів, а на всі закиди в негуманності відповідає в дусі "не було такого", запевняє, що "атакує лише цивільні об'єкти". І вочевидь не збирається зупинятися.

Талібан – це дуже специфічна структура. Фактично це терористи, в яких вийшло перемогти й на яких, на відміну від ІДІЛ, світ махнув рукою, дозволивши створити свою державу. США просто втекли з Афганістану у 2021, лишивши талібам зброї на мільярди доларів і зрадивши всіх, хто їм довірився.

Решта воліє не будити лиха, обмежуючись занепокоєнням щодо репресій талібів проти жінок та заборони шахів і музичних інструментів.

Завдяки такому собі статусу кво таліби – "поважні та шановані партнери" Росії та Китаю. Ці держави охоче приймають офіційні делегації терористів, укладають угоди та надають допомогу.


Через власну ізоляцію Росія була змушена підтримувати дипломатичні зв'язки навіть з талібами / Фото МЗС Росії

При цьому лише Росія наразі визнала державу талібів офіційно, Китай натомість дії більш виважено і так не підставляється.

У всіх інших є до талібів питання. Чимало їх і в Пакистану, який має з Афганістаном понад 2600 кілометрів спільного кордону. Це так звана лінія Дюрана. Вона була встановлена англійцями у 1893 році буквально на око і не враховує етнічні нюанси, що й заклало основу для майбутніх конфліктів.


Спадок колоніальних часів – лінія Дюрана визначає ситуацію у 21 столітті / Інфографіка Вікіпедія

Афганістан (різні уряди) офіційно не визнає лінію Дюрана за офіційний кордон, справедливо вказуючи, що вона розділила народ пуштунів. Це найбільша етнічна спільнота в Афганістані й саме в пуштунських районах на півдні Афганістану та в пакистанських медресе по той бік кордон на початку 1990-их виник рух Талібан.

Через пуштунську проблему Афганістан в 1949 році єдиний голосував проти вступу Пакистану до ООН. Згодом країни мали, на їхні думки, більш важливі проблеми. Пакистан воював з Індією, а Афганістан – з усіма. Фактично там з 1978 року не припиняється громадянська війна та інтервенції іноземних держав, але щоразу тема спірного кордону виникала.

Так, наприклад, було з біженцями – нині в Пакистані мешкають кілька мільйонів втікачів з Афганістану. Така кількість вже стає загрозою для самого Пакистану, в якого чимало своїх проблем. З 2010 року Ісламабад будує стіну на кордоні, щоб зупинити хвилі нелегалів, й нині цей проєкт, вартістю в понад пів мільярда доларів, вже на фінальному етапі. Але ці паркани були створені, щоб не пустити біженців, натомість, коли ті озброєні, ситуація геть інша.


Прикордонний пункт Торхам на кордоні між Афганістаном і Пакистаном, 28 лютого 2026 року / Фото Sami Jan / Getty Images

Свого часу Пакистан сам "дружив" із талібами (коли ті були "опозицією", деякі дослідники вважають, що саме Ісламабад цей рух і створив), але робив це здебільшого обережно та виважено.

За словами Сергія Данилова, талібів використовували навіть для терору проти Індії та її громадян. При цьому нині вже Пакистан звинувачує Індію у фінансування талібів.

Сергій Данилов

заступник директора Центру близькосхідних досліджень

Пакистан колись використовував талібів в штаті Джамму та Кашмір проти індусів. Та багато чого було (теракти, етнічні чистки, – 24 Канал).

Талібан не є однорідним рухом, а поділений на фракції, деякі з них нині мають свої бази на території Пакистану. Контролювати їх важко, тому ситуативна співпраця і вийшла боком.

Нині найбільша талібська сила на фронтирі – Техрік-е-Талібан Пакистан (ТТП). Вона виникла у 2007 році, зараз на її чолі стоїть Нур Валі Мехсуд, який проголосив себе еміром. Він офіційно визнаний США та на рівні ООН терористом, як і вся його організація.

Як і ІДІЛ, ТТП сповідує тактику терактів і досяг у цьому великих успіхів. Ціллю ТТП були ринки, мечеті, аеропорти, військові бази, поліційні дільниці, також таліби захоплювали території – здебільшого вздовж кордону з Афганістаном. Саме бойовики ТТП стояли за нападом на тодішню школярку Малалу Юсуфзай – лавреатку Нобелівської премії миру 2014 року.

До теми Малала Юсуфзай — наймолодший лауреат Нобелівської премії миру

Пакистан спробував встановити контроль над талібами за давнім римським принципом "розділяй і володарюй", використавши той факт, що ті мають незавершені конфлікти з колегами по той бік кордону.

Треба розуміти, що мова йде фактично про племена, в яких свої доволі архаїчні уявлення про правила та велика повага до своїх традицій. Кривавих і жорстоких.

Пакистан сподівався, що перетворить "своїх талібів" на охоронців довжелезного кордону від зазіхань "афганських талібів", але був змушений відмовитись від цих планів, коли ті "пред'явили" пакистанцям за нібито "спотворення ісламу" й занадто "західний" спосіб життя. А головне – заходилися силою встановлювати свої порядки.

В Ісламабаді цих претензій не зрозуміли та почали репресії, які переросли в повноцінну військову операцію у 2014 – 2016 роках. Пакистанські таліби відповіли терактами та втечами до Афганістану. Там їх радо зустріли та дозволили створити хаби на кордоні для подальшого ведення партизанської війни проти Пакистану.

Після невеликої перерви у 2021-му, коли таліби захопили владу в Афганістані, а Пакистан намагався з ними домовитись, все поновилося. Таліби знову почали захоплювати села та навіть невеликі міста й встановлювати там свої порядки. А оскільки це віддалені гірські райони – так звана "зона племен", яку центральний уряд Пакистану не сильно контролює, то досягли в цьому певних успіхів.

Це тривало кілька останніх років і нині призвело до конфлікту вже не на фронтирі, а між Ісламобадом і Кабулом.

У районі лінії Дюрана є ще одна сила – ІДІЛ, точніше його філіал "Вілаят Хорасан" (це ті хлопці, які організували теракт у підмосковному "Крокусі" та показали повну імпотенцію російських силовиків).

ІДІЛівці воюють проти всіх, але більше проти Пакистану. Їхня головна зброя – також теракти. На початку лютого вони здійснили декілька. Найбільш резонансний стався 6 лютого в одній із шиїтських мечетей в столиці Пакистану місті Ісламабаді. Тоді внаслідок вибуху, який влаштував смертник, загинули 32 людини.

Відповідальність за теракт взяв на себе ІДІЛ, але Пакистан відмовив цим терористам у суб'єктності та звинуватив талібів ("Техрік-е-Талібан Пакистан"), підкресливши бездіяльність Кабула та потурання терористам.

Тобто фактично атака ІДІЛ була використана Пакистаном як привід для вторгнення до Афганістану. Скажемо прямо, casus belli такий собі, але хто там буде розбиратися. Це ж далека периферія. Тим більше, що увага всього світу нині точно прикута не до Афганістану.

Сергій Данилов закликає не шукати в конфлікті якихось підводних геополітичних течій та пропонує залишити це конспірологам. Натомість пояснення на поверхні – це активізація пакистанського Талібану – "Техрік-е-Талібан Пакиста" (ТТП) та критична втома від цього Ісламабаду.

Сергій Данилов

заступник директора Центру близькосхідних досліджень

Талібан зараз активізувався, вони реально почали контролювати частину провінцій на північному заході Пакистану (Хайбер-Пахтунхва та Белуджистан, – 24 Канал), блокпости свої встановлювати, розв’язали терор. Там фактично життя стало неможливим… І це вже дійшло до краю і зараз повторюється війна 2014 року, коли Пакистан туди направляв тисячі солдатів. І там була повноцінна військова операція (пакистанська назва – Zarb-e-Azb, тобто "Вбивчий удар"). Тільки тоді вони не могли по Афганістану бити, а зараз можуть. Ось і вся різниця.

21 лютого 2026 року пакистанські ВПС завдали ракетних ударів по території Афганістана, полюючи на бази ІДІЛ та Техрік-е-Талібан Пакистан, але внаслідок цих ударів загинули цивільні (принаймні, так кажуть в Афганістані та називають 18 жертв, схоже, під удар потрапив табір саме талібів). Потім була відповідь талібів (атака на блокпост на кордоні), потім відповідь на відповідь. І так далі. У березні вже дійшло до повноцінних бомбардувань Кабула та нових жертв.

Нині лік йде на сотні вбитих, можливо, перевалив за тисячу. Експерти називають нове загострення найжорстокішим за останні роки.

Останню до цього хвиля восени 2025 року вдалося загасити спільними зусиллями Туреччини, Катара та Саудівської Аравії, але нині їм точно не до цього. Як і Китаю, який взагалі-то має дружні стосунки з обома країнами.

Як і у випадку з Іраном, без операції на суходолі ворога не перемогти, а влазити повноцінно – не рейдами, а великим військом на землі, об які зламали зуби СРСР і США – дуже дорого коштуватиме.

Бо це гори, партизани, логістичне пекло, загроза ударів по тилах і теракти. І якщо раніше все було лінійно та більш-менш прогнозовано, то нині з появою дронів шанси великої армії (Пакистан) проти маленької (Афганістан) вже не такі прогнозовані.

Втім, Пакистан готовий ризикнути.

Сергій Данилов каже, що наземна операція буде, ба більше – вона вже почалася, але це не "Кабул за три дні", а наступ, метою якого є вибити талібів з Пакистану та унеможливити їхнє повернення.

Сергій Данилов

заступник директора Центру близькосхідних досліджень

Звичайно, Пакистан це планує. Вони це практично відкритим текстом говорять, що будуть створювати буферну зону, яку афганці-пуштуни хотіли захопити. Пакистан це вже робить і навіть частково просунувся від 10 до 20 кілометрів на різних територіях.

У цій ситуації Пакистану нічого не залишається, як бомбардувати далі та заганяти Афганістан ще глибше в Середньовіччя. З іншого боку, хіба не за це воювали таліби?

Сергій Данилов

заступник директора Центру близькосхідних досліджень

У Пакистані вважають, якщо перетворять кордон на закриту стіну, то це позбавить пакистанський Талібан можливості відпочинку та поповнення, а головне – змоги відійти в разі загрози. Такі маневри таліби вже здійснювали – приходили в Афганістан і потім знову з іншої гори заходили в Пакистан.

Наскільки реально створити повноцінну буферну зону по лінії Дюрана – Данилов не береться прогнозувати, як не береться сказати, чи допоможе вона в запобіганні терактам, але констатує, що нині Пакистан налаштований доволі рішуче. Про це свідчить і сам характер воєнної операції та попередні приготування. Створення довжелезного паркану в понад 2600 кілометрів, а також масові депортації біженців (сотень тисяч людей), як свого часу втекли до Пакистану, рятуючись від талібів.

Також експерт вказує на спроби Ісламабаду порозумітися з окремими племенами пуштунів, деякі з яких "втомилися" від постійної війни та хочуть мирного життя. Але наразі до цього ще дуже далеко.

Тому після перерви на закінчення Рамадана та свято Ід аль-Фітр, про яку 18 березня оголосили обидві сторони, все розпочнеться знову.