Посол США в Німеччині Річард Гренель, коли вступив у травні на цю посаду, поставив перед собою дві мети: вичавити європейські концерни з Ірану та відвернути будівництво газогону "Північний потік-2". Першої мети він досяг, до другої – наблизився.
популярні відео
В берлінській урядовій коаліції щезає підтримка цього проекту, який має доправити більше російського газу до Європи. Гренель усвідомлює це з задоволенням.
В Німеччині та в цілій Європі зростає спротив "Північному потокові-2",
– каже він в інтерв'ю Handelsblatt.
Федеральний уряд Німеччини захищається від цього спротиву: "Північний потік-2" може додати безпеки постачанню Європи", – підкреслює МЗС. А міністерство економіки пояснює: обмеження постачання російського газу до Європи – це "безглузда політика". Але коаліція все більше збурюється.
Читайте також: Конфлікт в Азовському морі вигідний Росії, – Frankfurter Allgemeine Zeitung
Принаймні, технічно "Північний потік-2" просувається, як це демонструє "Pioneering Spirit", морське чудовисько, сталевий монстр. Прокладне судно, яке працює в світовому океані з серпня 2016 року, належить зі своєю довжиною в 382 метри та шириною в 123 метри до найбільших суден світу.
Кілька днів тому це судно через Данію дісталося Балтійського моря; цього тижня "Pioneering Spirit" розпочне прокладати труби для "Північного потоку-2" поблизу фінського берега.
Цей проект вартістю 9,5 мільярда євро має подвоїти потужність запущеного в 2011 році газогону "Північний потік" й доправляти через Балтійське море на відстань в 1200 кілометрів, ще більше російського газу аж до Грайфсвальда. Вже наступного року це будівництво, яке ведуть, в основному, Росія та Німеччина, може бути завершено.
Але, чим ближче кінець роботи – тим сильнішим стає опір. Щойно Європарламент зажадав, аби будівництво було зупинене. До супротивників належить також Єврокомісія. Східні європейці так чи інакше обурюються цим проектом вже багато років поспіль. І вони знайшли могутнього союзника – США.
Критики переймаються залежністю Європи
Критики "Північного потоку-2" є єдиними в своїх побоюваннях, що цей газогін посилить європейську енергетичну залежність від Росії.
Чому ми маємо давати Путіну більше влади над Європою?
Німеччина зі своєю незламною вірністю новому газогонові залишилася на самоті. Особливо з того моменту, як російська "політика канонерок" в Азовському морі знову продемонструвала світові, наскільки безсоромно Кремль використовує проти своїх сусідів "право сильного".
Читайте також: Зовнішньополітичний провал Німеччини
Але, попри все обурення Москвою, федеральний уряд підкреслює, що енергетичні зв'язки є стабілізуючим елементом у стосунках з Росією. Й що Німеччина вже хоча б з економічних підстав має великий інтерес, аби проект "Північний потік-2" вдався.
Росія зробила велику помилку, напавши на обидва кораблі в Азовському морі та захопивши в полон їх команди
Незважаючи на це, він не бажає так просто задовольняти вимоги США, України й навіть власної партії про зупинення "Північного потоку-2".
Питання полягає лише в тому, як довго ще можна витримувати цю лінію? "Північний потік-2" перетворився на об'єкт геополітичної гри за корисні копалини та сфери впливу.
Ми маємо побоювання, що Росія отримає нагороду за свої дії в Криму та Азовському морі, за протиправний арешт українських військових та за кібератаки по всьому світові – нагороду в вигляді нових газових угод
Вже в прийдешньому році американці можуть підкріпити свої слова санкціями, побоюються німецькі дипломати. Інтереси США можна легко прослідкувати: Америка бажає доправляти до Європи свій власний газ та перехопити в Росії ринкові сектори. Але було б невірно, розглядати цей конфлікт лише через призму політики "America first". В питанні газогону не Америка, а саме Німеччина ізолює себе.
Все більше німецьких політиків починають це розуміти:
Ми не можемо відмовлятися від можливості запровадження нових санкцій й маємо при цьому тематизувати питання газопостачання. З огляду на політичну ситуацію, інвестори "Північного потоку-2" мають запитати себе, чи добре вони вклали свої гроші – й чи не слід їм було б ліпше вийти з проекту?
АКК відсторонюється від проекту
Нова голова ХДС Аннеґрет Крамп-Карренбауер також дистанціюється від "Північного потоку-2". Скасувати цей проект, щоправда, за її словами, є "надто радикально", але можна встановити, "скільки газу має бути доправлено через цей газогін". Навіть соціал-демократи, які вважають себе "спадкоємцями східної політики", починають висловлювати сумніви.
Ми надто запізно почали реагувати на політичну критику
Ця критика спрямована проти самоусвідомлення Німеччини, як мультилатерально налаштованої серединної сили: ФРН, як кажуть супротивники газогону, залюбки вимагає солідарності від інших, але в основних зовнішньополітичних питаннях просуває свої власні інтереси, не зважаючи на сусідів та партнерів. "Північний потік-2" – це те ж саме, що "Germany first".
Власне, Євросоюз волів би здолати цей "ресурсний егоїзм": в якості реакції на російську агресію проти України, європейці ще в 2015 році порозумілися між собою на спільній енергетичній політиці. Основною їх ідеєю було – зменшити залежність від російського газу. "Північний потік-2" не вписується в цю ідею.
Читайте також: Міжнародна космічна станція: три чисниці до смерті?
Конфлікт зайшов у тупик. Також під час зустрічі міністрів енергетики ЄС у середу, за словами європейських дипломатів, не було досягнуто жодного прогресу. Країни-члени Євросоюзу вже цілий рік поспіль дискутують про те, чи мають газогони з-за кордонів ЄС – такі, як "Північний потік-2" – підкорятися європейським правилам. Східноєвропейські держави виступають за це, вони вбачають в цьому можливість зупинити "Північний потік-2". Уряд ФРН – проти. Багато країн, такі, як Франція, ще не визначилися.
Роками поспіль німецький уряд стверджував, що цей газогін є комерційним проектом – і уникав будь-яких політичних дебатів. Так само й сьогодні МЗС підкреслює:
"Північний потік-2" – це комерційний проект компаній-учасниць.
Серйозна помилка, – критикує політик ХДС Хардт. – Серйозне сприйняття побоювань наших сусідів має завжди бути рисою німецької зовнішньої політики.
Страх ізоляції в Східній Європі
В Польщі та в країнах Балтики поглиблення німецько-російського енергетичного партнерства збудило страх ізоляції. Ще конкретнішими є побоювання в Україні. Державні фінанси вирішальною мірою залежать від транзитних надходжень, які країна отримує за транзит російського газу до Європи. Тепер транзитним надходженням загрожує "Північний потік-2".
Німеччина, звичайно, може ігнорувати скарги східних європейців – але не може це робити з погрозами санкцій з боку американців. Минулого року Конгрес США ухвалив "закон про протидію ворогам Америки". Всі підприємства, які беруть участь в будівництві російського експортного газогону, мають тепер побоюватися покарань.
В Берліні це викликало розлючену реакцію.
Я не хочу, щоб європейська енергетична політика визначалася Вашингтоном
Енергетичне забезпечення – це "грунтовний інтерес". Рішення про "Північний потік-2" – це питання суверенітету.
Керівництво "Північного потоку-2" все ще намагається виглядати спокійним та проводить "політику довершених фактів" на морському дні. Вже було прокладено близько 300 кілометрів труб. Повідомляється, що таким чином "план повністю виконується". Будується "Північний потік-2" європейськими енергетичними підприємствами Uniper, Wintershall, OMV, Engie та Shell, а також російським державним концерном "Газпром".
Газогін розколює також коаліцію
Принаймні, в одному пункті уряд ФРН пішов назустріч своїм критикам.
Ми послідовно виступаємо за те, щоб транзит газу через Україну мав майбутнє й після 2019 року
Альтмайєр навесні цього року пропонував, щоб Росія, Україна та Єврокомісія розпочали переговори про майбутнє газового транзиту.
В липні, за запрошенням Альтмайєра, відбулися тристоронні переговори про те, які обсяги газу мають піти через Україну після введення до дії "Північного потоку-2". Ніяких конкретних результатів досі нема. Тим не менш, Бернд Вестфаль, спікер фракції СДПН в Бундестагу з питань економічної політики, схвалює ці зусилля. Для нього зрозуміло:
"Північний потік-2" є корисним проектом для підвищення європейської безпеки постачання.
Газогін, як бачимо, розколює не лише Європу, а ще й правлячу коаліцію. Зовнішньополітичні діячі, загалом, проти, економічні – за.
Читайте також: Перша та найкривавіша: недооцінена війна
Також і захисники "Північного потоку-2" мають вагомі аргументи, починаючи з потреби в імпорті. Газове забезпечення Німеччини складається, насамперед, з трьох джерел: найважливішим постачальником є Росія, потім – Норвегія та Голландія.
Але Голландія до кінця нинішнього десятиліття повністю відпадає, як постачальник, позаяк тамтешній уряд ухвалив, до 2022 року скоротити видобування газу на третину, а до 2030 року – повністю його завершити. Також і норвезькі обсяги в майбутньому скорочуватимуться.
Ключова технологія – LNG
Тому Німеччина має великий інтерес в отриманні довгострокового доступу до російських джерел. Принаймні, таким чином можна досягти мети виходу з видобутку вуглю. Бо це стане можливим лише в тому випадку, якщо ввести в дію більше газових електростанцій. Щорічна потужність "Північного потоку-2" складає 55 мільярдів кубометрів. Це майже точно відповідає обсягові щорічного видобутку голландського газу.
Звинувачення в тому, що газогін підвищує залежність від Росії, критики висловлюють надто легковажно. Вони забувають: у випадку серйозної необхідності, постачання може підтримуватись і без Росії. В ЄС є близько двох десятків терміналів для прийому скрапленого газу ("liquefied natural gas", скорочено LNG).
Енергетична безпека не визначається тим, в кого купуєш, а тим, яку маєш можливість змінити джерело. При цьому LNG відіграє ключову роль,
LNG слід розглядати, як "страховий поліс". Європейські термінали LNG мають річну потужність в 220 мільярдів кубометрів, але навантажені менш, ніж на 30 відсотків. Тому що LNG – особливо американський – не може конкурувати за ціною з газом із газогонів.
Залишається питання: якщо так багато говорить за газогін – чому Німеччині в цьому випадку не вдалося вчасно розвіяти побоювання своїх сусідів? Тепер урядові доводиться з великими труднощами надолужувати ці промахи.
Читайте також: Не бачать загрози: у Німеччині не змінять планів щодо "Північного потоку-2" попри агресію РФ
Що таке "Північний потік-2"? Це проект магістрального газопроводу з Росії в Німеччину, який хочуть прокласти через Балтійське море в обхід України. Німеччина, Фінляндія та Швеція видали усі дозволи на будівництво та експлуатацію газопроводу "Північний потік-2". Проти будівництва газопроводу виступили Польща, країни Балтії, Україна, Молдова, Словаччина, США та Данія. Поява цього газопроводу збільшить залежність ЄС від російського "Газпрому", який вже постачає близько третини обсягів газу в ЄС. Україна після запуску "Північного потоку-2" втратить не лише дохід від транзиту блакитного палива, але й геополітичний важіль впливу.
Автори: Клаус Стратманн, Моріц Кох, Єва Фішер
Джерело: Der Handelsblatt
Переклад: Борис Немировський
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.
Як стати автором? Якщо ви профі у своїй справі і хочете, щоб ваша колонка зʼявилася на нашому сайті - напишіть нам на скриньку a.treus@24tv.com.uaПовʼязані теми:
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter