Про РНБО, Венедіктову та скандали зі "слугами": інтерв'ю з Русланом Рябошапкою

Таку думку він озвучив в другій частині інтерв'ю програмі "Перші особи" з Оленою Трибушною на 24 каналі. Також розповів, як оцінює ситуацію в Офісі генпрокурора під керівництвом Ірини Венедіктової.

Читайте першу частину Воювати із Зеленським не будуть, – інтерв'ю Руслана Рябошапки про порятунок судової реформи

Про санкції РНБО

Як вам історія із санкційною політикою Ради нацбезпеки й оборони? Якби ви були, наприклад, членом РНБО і ця історія почалась при вас, ви б голосували за ті рішення?

За деякі з них – так.

Наприклад?

Я вважаю, що рішення щодо 3 телеканалів ухвалили абсолютно обґрунтовано.

Мовиться про Віктора Медведчука?

Так. Санкції щодо Медведчука, Козака (Тараса – 24 канал) і кількох інших осіб. Це фактично колаборанство із країною, яка веде війну проти України. Цю колаборацію в той спосіб, який це зробила РНБО, потрібно було припинити, покарати. Це я підтримую.

Однак є рішення, які закон не дозволяє РНБО ухвалювати. Наприклад, щодо контрабандистів, "злодіїв в законі". Закон про санкції стосується тільки того, що пов'язане з війною.

Якщо юридичні чи фізичні особи причетні до розв'язання війни чи до підтримки війни проти України, тоді можна застосувати санкції від РНБО. Оскільки це все-таки екстраординарний спосіб боротьби за виживання країни в ситуації, коли відбувається війна.

Щодо боротьби з контрабандою чи іншими економічними злочинами – це абсолютно неприпустимо.

Президент зробив помилку. Його переконують в тому, що це рішення колегіальне, а якщо колегіальне, то він не нестиме за це відповідальності. Це його розслабляє, але насправді підпис під рішенням про введення рішення РНБО стоїть президента.

Лише воля президента – ввести це рішення в дію чи ні. Відповідно відповідальність персонально лежить на главі держави, він повинен про це пам'ятати.

Нещодавно ми відпочивали в Грибівці, під Одесою. Я запитував людей, чи змінилось щось після того, коли до контрабандистів застосували санкції і у який спосіб відбувається розмитнення в Одесі, в Чорноморську.

Читайте також Готуються нові санкції: Зеленський скликає РНБО на 17 вересня, – ЗМІ

Люди кажуть, що ситуація така – ти хочеш щось розмитнити, ідеш до людини, яку називає президент "королем контрабанди", яка є в санкційному списку контрабандистів.

Ці люди розв'язують всі проблеми із розмитненням товару в Одесі. Це красиво для людей звучить – президент намагається боротися з негідниками. Але ті, кого він називає негідниками, насправді продовжують цей бізнес, як завжди. Це жодним чином не вплинуло на проблему контрабанди.

Як я розумію, він вирішив скористатися цим інструментом, а не йти через суди чи Антимонопольний комітет, тому що хотів швидкого результату.

Він дійсно хоче показати швидкі зміни. Але він не з того боку підходить до розв'язання проблем. Треба подзвонити до Івана Геннадійовича (Баканова – 24 канал) і сказати: "Твої чорти "кришують" контрабанду, тому в тебе є 3 дні, щоб ти їх прибрав і проблема контрабанди зникла".

Це швидке рішення. Нехай воно теж на межі закону, але всім відомо, що основною проблемою в контрабанді є наша спеціальна контррозвідувальна служба, яка повинна займатися трішки іншим, а не супроводжувати контрабанду.

Це президенту прекрасно відомо, тому що ще в ті часи, коли ми працювали і в ОП, і в прокуратурі – в нього ця інформація була, її доповідали. Президент прекрасно знає (в довідках була інформація), хто міг бути причетним, зокрема із представників спецслужб, до супроводження чи "кришування" контрабанди.

Інша проблема в тому, що далеко не всі люди, які причетні до суттєвих потоків контрабанди, опинились в санкційних списках. Замість того, щоб там бути – вони перебувають в кабінеті президента. Президент тут не щирий.

Якщо ти хочеш розв'язати проблему контрабанди, то подзвони, принаймні, двом людям і можеш розв'язати цю проблему на 90% за декілька тижнів. Однак вирішили піти медійним шляхом – написати сценарій, хоча й короткий, але ефектний.

Та сама історія з деолігархізацією. Це ж не розв'язання проблеми. Це просто серіал "Боротьба з олігархами". "Слуга народу" та президент борються з олігархами. Олігархів призначили головними негідниками, і люди згодні з цим.

Про олігархів

Тобто ви скептично ставитеся до ідеї поборотися з олігархічною моделлю економіки цим законом про статус олігарха?

Абсолютно. Я б назвав це юридичним трешем. Наразі не потрібно жодних законів, щоб змінити чи прибрати олігархічний вплив з економіки або з політики.

Якщо говорити про монопольний вплив на певні ринки чи економіку – у президента є всі інструменти.

Керівник Антимонопольного комітету – це людина, яку він особисто призначив керівником. Саме цей орган відповідає за те, щоб не було монопольних зловживань у країні.

В тебе є цей інструмент – бери і розв'язуй. Однак він каже: "Я не винуватий, я не можу нічого зробити, додатковий закон". Вибачте, а для чого тоді цілий монопольний комітет?

Я думаю, що їхнім контраргументом вам було б те, що всі рішення Антимонопольного комітету, як правило, оскаржують у продажних судах.

Судова реформа – 1,5 року президент тягнув із тим, щоб подати цей законопроєкт. 1,5 року парламент його розглядав, блокував, поки нарешті громадськість і наші партнери не притиснули цю реформу.

Якби тоді, у 2019 – 2020 роках, президент не відпустив би цю ситуацію і дотиснули б судову реформу, вже зараз ми б мали зовсім іншу судову систему.

Минув би вже рік, ВРП була б вже інша, і судді вже б оглядались на Вищу раду правосуддя. Вони б знали, що цей орган є чесним судом для суддів, а не керується судовими планами чи керівниками якихось судів, чи ОП. Вони б боялись ухвалювати ті рішення, які зараз дуже часто ухвалюють.

Можливо, проблема була в тому, що вони не могли тоді провести це через парламент?

Я в це не вірю. Як вони не могли це провести через парламент? Маючи монобільшість, можна отримати будь-який закон, який президент хоче ухвалити.

Про блокування законопроєкту

Є думка, що за заявою Людмили Денісової стоять олігархи, які долучили її, щоб цей законопроєкт знищити чи відтермінувати. Зараз його відправили на розгляд Венеційської комісії. Чи це заблокує законопроєкт?

Я не коментуватиму Денісову та хто просив чи не просив це її робити. Якщо влада переконана в тому, що вона робить правильно, тоді вона не повинна боятись висновку Венеційської комісії.

До слова Є втручання в особисте життя, – Денісова розкритикувала законопроєкт про олігархів

Оскільки це найавторитетніший орган у сфері конституційного права, вони можуть дати свої поради. Влада може врахувати або не врахувати їх. Якщо врахує, це може зробити закон кращим. Можливо, Венеційська комісія порадить, як зробити боротьбу з олігархами ефективнішою.

Влада апріорі виключає цей варіант і чомусь вирішила, що Венеційська комісія надасть розгромний висновок і це заблокує розгляд законопроєкту в парламенті.

Влада розуміє, що закон, м'яко кажучи, не зовсім досконалий і боїться висновку Венеційської комісії. Та зараз нічого не стримує владу, щоб ухвалити законопроєкт у другому читанні, але наслідки можуть бути відповідними.

Ще раз кажу, закон не розв'язує проблеми боротьби з олігархами. Ми вже говорили про монопольне становище в економіці. Сьогодні є всі інструменти, щоб розв'язати цю проблему.

Проблему впливу на прокурорів можна усунути. Проблему впливу олігархів на суддів так само можна усунути. Для того, щоб зупинити вплив олігархів на парламент можна ухвалити закон.

Є правоохоронні органи, які можуть зафіксувати вплив і дати по руках тим, хто підкуповує депутатів чи розносить їм щомісячні конверти. Проте це знову ж таки не зробили.

Ба більше, закон не забороняє бути олігархом.

Він не забороняє олігархам зловживати своїм становищем на політику чи економіку. Закон ж про це нічого не говорить. Він просто дає додаткові інструменти президентові для того, щоб визнати олігархом. Потім же на нього впливати.

У такий спосіб президент ніби перекидає відповідальність із себе, хоча мав би боротись з олігархічним устроєм, який сьогодні наявний у нас у країні. До того ж визначає класового ворога. Переправляє народний гнів на класового ворога і отримує додаткову підтримку.

Про "вагнерівців"

Голова Тимчасової слідчої комісії Мар'яна Безугла у розслідуванні справи про "вагнерівців" вийшла і озвучила версію влади. Те, що ви почули, прозвучало переконливо?

В цій ситуації влада виглядає непереконливо. Ми бачили декілька версій влади, які суперечать одна одній. То глава Офісу Президента сказав, що ця ситуація повністю видумана. Потім президент України сказав, що операція не видумана, вона була, але робили її не ми.

Безугла сказала, що операція була, її робили ми.

Досить дивний має вигляд. Така плутанина у версіях означає, що операція була і в її зриві винні ті, хто плутаються у версіях.

Було зовсім неправильно головою ТСК призначити людину, яка пов'язана із владою. Не може влада сама себе розслідувати і встановлювати істину.

Зрозуміло, що це конфлікт інтересів і влада тут заангажована. Можна було знайти у парламенті народних депутатів, які мають абсолютну довіру, авторитет, в яких ми б з вами повірили.

Умовно кажучи, той самий Сергій Рахманін, який був журналістом, а сьогодні представляє "Голос". Наразі він абсолютно незаангажований, до нього немає претензій і сумнівів достовірності його висновків.

Йому я б довіряв. Довіряли б і звичайні сторонні люди. Представнику влади у ТСК не повертатимуть апріорі. Ті версії, які озвучила Мар'яна, суперечать попереднім версіям влади. Це означає, що істини ми тут не побачимо і не дізнаємось.

Однак, як показувала практика попередніх 30 років нашого парламентаризму, Тимчасові слідчі комісії створюються не для того, щоб цю правду представити суспільству, а для того, щоб цю правду поховати.

Водночас, я вважаю, що нехай сьогодні правоохоронна система не є незалежною, але через декілька років ситуація може змінитися, влада зміниться. Наступна може вже захотіти дізнатися цю правду і зробить це. Цю правду неможливо заховати.

Є багато людей, які брали участь, багато процесуальних документів, які нікуди не зникли, вони залишаються. Є судові рішення. Тобто цю правду вже не заховати.

Про Венедіктову і Офіс генпрокурора

Що ви знаєте про те, що відбувається зараз в Офісі генпрокурора? Вже нібито перестали говорити про те, що Венедіктову можуть відправити у відставку. Однак кажуть, що після того, як ви пішли звідти, туди повернулось багато людей, яких ви фактично вигнали.

Відбулася профанація реформи, вона фактично була згорнута. Було змінено підхід до атестації. Атестація, яку проводила наша команда, полягала в тому, що сама комісія складалась на 50% з незалежних експертів, а на 50% із прокурорів. В цій комісії прокурори не мали вирішального голосу.

Якщо міжнародні експерти, а це буди представники адвокатури, незалежні юристи чи представники громадськості, говорили: "Ні, цей прокурор є недоброчесним", то ми не могли у жодний спосіб вплинути на цей процес.

Це прибирало будь-які сумніви у незаангажованості і доброчесності процесу. І результати були достатньо феноменальними – 55%.

Понад 50% недоброчесних суддів та прокурорів звільнилось внаслідок переатестації. Частина також пішла сама з суддівських чи прокурорських органів, розуміючи, що там нема шансів залишитись.

Зараз це все змінено, конкурсні чи атестаційні комісії лояльні до генерального прокурора – відповідно рівень чи кількість звільнених людей у прокуратурі були значно меншими.

Дивіться відео інтерв'ю з Русланом Рябошапкою на 24 каналі:

Це ж не означає, що в Києві люди значно доброчесніші, ніж в Одесі, Львові чи Житомирі. Рівень доброчесності чи професійності прокурорів приблизно однаковий по всій Україні. Це означає, що підходи були змінені.

На ключових посадах зараз в Офісі генпрокурора працюють люди, які є лояльними до керівника прокуратури, які не проходили ні атестації, ні якихось конкурсних процедур.