Про все це в інтерв'ю для 24 Каналу говорив радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк з нашою Катериною Соляр. Першу частину інтерв'ю читайте на нашому сайті – за посиланням.
Також цікаво Про службу в добровольцях, вагітність на війні та хейт: інтерв'ю зі снайперкою Євгенією Емеральд
Бездіяльність МАГАТЕ на ЗАЕС
Рафаель Гроссі вдруге приїхав з перевірками, а також з інспекцією на ЗАЕС. МАГАТЕ ніби тут, але питання в іншому. Приїхав Рафаель Гроссі, каже, що нічого не змінилось, ЗАЕС досі під обстрілами, ситуація небезпечна.
Супер, людина розв'язала усі питання. МАГАТЕ пів року розв'язує питання, контролює ситуацію, абсолютно нормально пояснило "Росатому", до яких наслідків призведе саме для "Росатома" оце незаконне утримання ЗАЕС під своїм контролем і так далі.
Довела до якогось логічного фіналу пропозицію зробити зону демілітаризації, повернути юрисдикцію України, повернути туди професійний персонал, який опікується безпекою ЗАЕС. Безумовно, все це зробила.
Це підкреслює якість цих міжнародних інституцій і впливи на ці інституції Росії. Вони суттєві. На жаль, це тільки голослівні твердження, які не мають ніякого бажання бути реалізованими у якомусь конкретному логічному плані. Тобто приїхали, щось заявили, виконали свою місію.
"Дивіться, ми зафіксували, що все без змін, щось стріляє. Тут є тяжке озброєння Росії, під арештом перебувають представники українського персоналу, над ними знущаються". Це всім подобається – МАГАТЕ саме для цього тут було, щоб зафіксувати недієздатність як таку.
Безумовно, це сарказм. Це свідчить про ефективність і компетентність цих міжнародних інститутів. Ми починали з ООН, так само й МАГАТЕ.
Крім європейських спільнот, Європарламент, ПАРЄ, які достатньо жорстко та чітко фіксують і природу війни, і наслідки війни, що таке Росія, чому Україна має дійти у цій війні до логічного та правильного фіналу. Це сьогодні фіксують наші європейські партнери.
Щодо глобальних майданчиків є, наприклад, міжпарламентський глобальний форум. Туди входять парламенти Росії, багато парламентів нейтральних країн, які займають зовсім іншу позицію, ніж європейський парламент. Вони вважають, що Росія, напевно, має право прийти на будь-яку іншу територію.
Країни говорять: "А займемо посередницьку функцію, посадимо за стіл переговорів, хай поговорять, може, домовляться". Я завжди думаю: "Який компроміс? До вас додому прийшли, на жаль, прийшли до України".
Хотілося б, щоб до цих нейтральних країн прийшла якась потужна ядерна держава, знищила 20% території, масово поґвалтувала дітей, дружин, матерів і так далі.
А потім представники цих країн сказали б: "Ні, ми готові на компроміс, залишити ці 20% знищеної території, пробачити масові вбивства та геноцид, ґвалтування дітей, дружин, матерів і так далі". Це ж компроміс.
Яка логіка має бути в людей? Чи вони не свідомі, що це ж може бути у будь-якому регіоні світу, коли міжнародне право не працює. Будь-де, будь-хто більш сильний може зайти тепер куди завгодно і сказати: "Якщо ми демонстративно будемо вбивати, то нам за це нічого не буде?"
Чому ці країни не думають, що до них колись хтось може прийти й убити? Навіщо вони пропонують оці компроміси в межах тих чи інших моделей управління.
Зараз ми говоримо про МАГАТЕ. Навіщо ви пропонуєте нам зробити вигляд, що нема ядерного шантажу через контроль на ЗАЕС, який незаконно встановила Росія? Навіщо вдавати, що все нормально та під контролем? "Не будемо атакувати". Хай вийдуть звідти, тоді ніхто не буде атакувати.
Взагалі, коли хтось говорить слово "мир" чи "врегулювання", то є ж конкретна та дуже проста формула. Хай Росія залишить територію суверенної держави України. Все дуже просто. Вийшли з території України і після цього можна про щось говорити.
Інтерв'ю з Михайлом Подоляком: дивіться відео
Росія "бортанула" Угорщину
Ми згадали про країни, які не хочуть думати. Тут ще одна новина про те, що Росія внесла Угорщину до списку "недружніх країн". Про це повідомив посол Росії в Будапешті Євгєній Станіславов. А що це сталося?
Росія хоче, щоб країни стояли на колінах та виконували буквально усі її забаганки. Уряд пана Орбана, безумовно, веде себе дуже дивно щодо єдиної європейської концепції оцінки війни та підтримки України.
Але, як я зрозумів, Росія вважає, що уряд Орбана не дуже якісно стоїть на колінах перед Росією. Було б бажано, щоб він трошки нижче нагнувся. Росія демонструє своє "барство".
Я не розумію цих країн. Невже ви не бачите, що таке Росія? Росія постійно демонструє таке зверхнє ставлення до будь-кого, навіть до своїх формальних союзників. Подивіться, як вони ставляться до Білорусі.
Білорусь як суверенна держава – це для них відсутній суб'єкт. Що хочуть – те і роблять: використовують інфраструктуру, силові вертикалі, інформаціний простір, б'ють там людей, ні в що не ставлять Лукашенка.
Так само вони ставляться до інших країн, у тому числі – до Угорщини. Щодо Сербії теж іноді дозволяють собі негативні висловлювання, щодо Грузії також. Я хочу, щоб ці країни розуміли просту істину: Росія – це не рівний партнер, не союзник.
Це "пахан", який хоче, щоб перед ним стояли на колінах. Навіщо країни продовжують сьогодні це робити після року війни в Україні? Україна показує, що можна поставити на коліна саму Росію.
Це дуже важливо для міжнародних спільнот, тому що ми нарешті повернемось до того, в чому ми жили нормально – у міжнародних правилах, які Росія постійно ламає. Якщо всі будуть згуртовані, то набагато швидше це зробимо: поставити Росію на те місце, на яке вона заслуговує – маленької нікчемної держави.
Росія не є технологічною, вона бідна та не займає те місце у світовому порядку, на яке сама себе намалювала. Ми маємо повернути її на місце.
Треба буде не звертати на неї уваги. Вона має бути за залізною завісою, жити в таборах, поступово знищуючи один одного. Вони мають розпастись на якісь внутрішні анклавчики, які між собою воюють. Оце має бути майбутнє Росії.
Це країна, яка продає сировину. Вона грабує інші країни, скоює терористичні акти, фінансує політичну нестабільність у різних регіонах, війни, приходить в центральну Африку та захоплює там ці можливості корисних копалин, які використовують на свою користь.
Росія – це ніщо. Вона не має історичної перспективи. Чому всі бояться це визнати? Зараз ми говоримо про Угорщину. Немає сенсу підтримувати державу.
На мою думку, якщо у вас і були якісь відносини чи ви боїтесь якогось компромату з боку Росії, якщо про щось домовлялись і Росія це оприлюднить, то оприлюдніть самі. Скажіть: "Помилялися, підтримували Росію тоді".
Але історично сьогодні можна зробити дуже важливу річ. Як мінімум, бути нейтральним. Тобто не робити нічого для підтримки Росії. А як максимум, можна переформатувати свою історичну місію та свою репутацію. Це ж важливо.
Угорщина могла б сьогодні мати зовсім інакший вигляд. Мені видається, що це дуже гарно, коли Росія отак "відстьогує" своїх ж партнерів.
А як думаєте, як далі усе розвиватиметься? Орбан побачить, що раптом він став недружнім. Чи зміниться його риторика відносно України та позиція в Європейському Союзі? Адже щойно ми починаємо говорити про рух України до ЄС або НАТО, відразу виходить Орбан і каже: "Угорщина проти".
- Перше: нічого не зміниться. Орбан буде виходити й продовжити казати: "Угорщина проти".
- Друге: уряд країни стане перед Росією ще нижче навколішки, трошки ще зігнеться, напевно там ще прозір на 2 – 3 сантиметри.
- Третє: для Європейського Союзу, для антиросійської чи проукраїнської коаліції та України це немає жодних сенсів, тому що не Угорщині вирішувати як, куди й чому буде рухатись Україна, і яку позицію буде займати Європейський Союз.
- Четверте: це буде дуже сильно деморалізувати всі ті країни, які прямо чи опосередковано підтримують Росію.
Тому більше й ще раз більше таких заяв від Росії! З мого боку це сарказм, треба фіксувати, тому що люди не завжди розуміють сарказм і кажуть: "Подоляк підтримав Росію".
Давайте так: я з великою симпатією підтримую будь-які ідіотські ініціативи Росії. Це дуже круто, тому що Росія обнуляє свої впливи на глобальних ринках. Це дуже важливо для нас. Росія до початку війни мала величезні впливи.
Сьогодні завдяки і вашій, і нашій роботі, і роботі в цілому державних інституцій, і роботі наших партнерів має набагато гірші позиції та набагато менші впливи. Але це треба продовжувати робити, і треба такі речі, які Росія робить проти, наприклад, тієї ж Угорщини, підсвічувати додатково.
Варте уваги Послом України в Угорщині може стати молодший сержант 101 бригади, відомий "професор з окопів"
Вірменія "бортанула" Росію
Є ще інший приклад – Вірменія. Там сказали, що якщо Путін раптом приїде в до них, вони готові його заарештувати за ордером МКС. Хоча Римський статут по факту у Вірменії не ратифікований.
Цікаво, що на території Вірменії є російська база, і Пашинян є секретарем ОДКБ. Це вже максимальне відділення від Росії? І що далі робитиме Путін? Росіяни ж лякають і кажуть: "Ви взагалі уявляєте, що собі дозволили?"
Це дуже важлива конкретика, яка показує, що Росія, ще раз підкреслюю, суттєво втрачає свої впливи, навіть у межах СНД чи ОДКБ. Такі країни, як Вірменія, дійсно були залежні від російського угруповання й російської економіки.
Ключова проблема післярадянського світу як такого, що Росія скуповувала великі бізнеси в різних країнах, зокрема в Україні, зокрема у Вірменії. Росія має там певні економічні впливи, але все це буде суттєво й швидко зменшуватись.
Щобільше, вірмени показують абсолютно правильний приклад. Вони трошки раніше ніж інші, наприклад, грузинський уряд, зрозуміли, що Росія не виграє цю війну, і стратегічно вкрай невигідно сьогодні так чи інакше підтримувати Росію, чи бути близько до неї, чи мати союзні відносини, чи відносини в межах ОДКБ як військового чи економічного союзу.
Це дуже важливі параметри. Сьогодні вірмени – набагато раніше, ніж багато інших країн, які були залежні від Росії в тому чи іншому галузевому напрямку – показують важливу річ: треба якомога швидше дистанціюватися від Росії, бо це історично, репутаційно та економічно невигідно.
Крім того, Росія у війні проти України довела, що в неї немає потужної армії, яку можна порівняти з іншими. Це не те що не "друга армія світу". Це армія, яка кількісно, безумовно, велика, але якісно – не входить у десятку з точки зору вміння воювати.
Ще раз підкреслюю: це не означає, що ми не втрачаємо своїх людей, що не дуже тяжкі бої йдуть. Ні. Йдуть дуже тяжкі бої. Кількісно Росія має величезний ресурс, який вже дефіцитний, бо вже не початок війни – навіть Росія не порахувала, скільки в неї є ресурсів. Але кількісно вона, безумовно, величезна армія. Якісно – нікчемна.
Позиція Вірменії ще раз це підкреслює: це дуже важливо для інших країн. Подивіться на маленьку країну, яка точно усвідомила: будь-які внутрішні війни, зокрема між Азербайджаном та Вірменією, провокувалися також Росією, щоб контролювати регіон і мати слабкі держави й державні інституції в інших країнах.
Це ж концепція Росії – опосередкованого експансіонізму, коли ти шляхом створення штучних конфліктів – економічних, військових, територіальних – контролюєш регіон. Так вона робила в Білорусі, так вона робила на північному Кавказі, так вона робила у Грузії, так вона робила у Вірменії. І так вона намагалася робити на території України.
Це дивно, але сьогодні періодично росіяни пишуть: "Ви восємь лєт бамбілі Данбас". У мене просте питання: "А що ви там 8 років робили взагалі? Чи бомбили Донбас до 2014 року, поки ви туди не прийшли зі своїми пропитими обличчями?" Ні. Це була сповна нормальна територія, яка розвивалась.
Ви пам'ятаєте Донецьк 2012 року, який приймав футбольний чемпіонат "Євро-2012". Як виглядало місто, як виглядав донецький аеропорт і так далі. Якщо там немає росіян, це все виглядає привабливо.
Це концепція: де немає руских – це виглядає дуже-дуже ефектно й привабливо. Як тільки кудись приходить Росія – усе занепадає і виглядає дійсно як страшний морок.
Оце треба зрозуміти: "рускій мір" – це морок. Це знищена інфраструктура, це кримінальні анклави. І вірмени сьогодні це теж розуміють. Вони вважають, що Росія програє.
Якби вони думали, що Росія виграє цю війну, вони б себе трішки обережніше поводили. Але сьогодні всі розуміють, що Росія точно не виграє.
Треба просто додати військової допомоги Україні, щоб пришвидшити дуже й дуже важливий для історичного моменту кульмінаційний період програшу Росії. І вірмени просто це підкреслили. Це дуже й дуже крута позиція, на мій погляд.
Абсолютно різні позиції Вірменії та Угорщини: дивіться відео
Прогнози Пєскова щодо тривалості війни
Прессекретар Кремля Дмітрій Пєсков у грудні щось святкував у квартирі якогось високопоставленого російського чиновника. Звідти пішла теза буцімто він їх попереджає про те, що все стане важче.
Питання риторичне: або так сталося випадково, що ці записи стали всім доступні, і всі почули, що насправді думають всередині кремлівської верхівки, або ж це спеціальний витік і попередження на кшталт: "Готуйтесь до того, що все буде тривати довго, все буде ще гірше. Тому давайте якось напружимося і ще більше скинемося на армію, щоб вона була не другою, а третьою з кінця".
Це все буде тривати довго й з дуже тяжкими наслідками, але все це буде виключно в Росії. Пєсков не попередив, де буде довго, тяжко й страшно. Він забув, сказати: "Ми настільки круті, що зайдемо на "триденну війну", після чого розпадеться Росія". Він просто про це не попередив.
Тому ми дійсно пришвидшимо фіналізацію щодо України, і ми для цього разом з партнерами все робимо. Як тільки це станеться, стартує другий етап війни Росії, але вже проти Росії – внутрішньої війни.
Багато людей ображених, багато людей зі зброю, багато людей з кримінальними нахилами, які були звільнені з тюрем, розпад державної силової вертикалі, страх російської еліти, яка буде йти в тінь – і почнуться внутрішні величезні бунти, заворушення й конфлікти з використанням стрілецької зброї. Супер!
Просто Пєсков про це не попередив. У міру того, як ми будемо йти до фіналу війни, цих одкровень буде все більше й більше. З'ясується, хто яку позицію займав; хто про що думав і так далі. Але про цю розмову Пєскова трохи інакше.
Гляньте на це обличчя. Як він виглядає. Така істота так "вальяжно" сиділа… Та що там "ето, вотето. Довго їх будєм мародьоріть, вони просто на калєнях будуть повзать…" Ви розумієте, чому треба дістати цю людину.
Треба, щоб оці всі "вальяжні" персонажі, які ображають ще досі Україну, дуже жорстко відповідали. Вони мають побачити реальний світ. Оця вся "вальяжність" зникне моментально. Ми маємо побачити, які вони насправді. "Труслівиє, боющеяся, ходячіє пад сєбя субєкти, от страху умірающіє".
Ми це маємо побачити. Але ще раз підкреслюю – для України війна модерована в максимально стислі терміни. І ми зараз з партнерами все це проговорюємо на різних рівнях, різних майданчиках і щодо зброї, щодо інших видів підтримки. А щодо Росії. То вона дійсно в смутні часи заходить через величезну кількість внутрішніх конфліктів з величезною кількістю смертей.
Їм це потрібно усвідомити. І ніхто в це втручатися не буде. Окрім, можливо, Китаю. Але тільки як глобальний господар території Росії.
Поки вони там "вальяжно" розповідали, Путін каже, що дійсно санкції впливають на економіку Росії. Дійсно, визнав. То не впливають, то допомагають. А тепер каже, що є трохи негативного впливу на економіку Росії.
Та безумовно є. Санкції дуже потужно впливають. Росія є вигнанцем з глобальних економічних ринків. Росія сьогодні демпінгує по цінах на сировину.
Росія втрачає суттєві прибутки і для особистих кишень, і для державного бюджету. З врахуванням того, скільки вони витрачають на війну, це вже суттєво б'є по соціальних зобов'язаннях Росії перед своїм населенням.
Вони й так там жили "впроголодь" в багатьох регіонах. А зараз вони в принципі перейдуть на траву, як у КНДР. Тобто "північна кореїзація" Росії очевидна. Я маю на увазі з точки зору економіки.
Безумовно широкими мазками говорю про це, бо треба детальніше, якщо аналізувати структуру економіки Росії і економічні та фінансові втрати Росії від війни як такої чи опосередковані втрати у зв'язку з війною. Це було б, можливо, набагато коректніше й зрозуміліше.
Але образ такий. Росія суттєво просіла в економічному сенсі. Вона й так була з дуже маленькою, мізерною долею в глобальній економіці. Сьогодні Росії немає як суб'єкта.
Вплив війни на економіку України
Пане Михайле, але я відчуваю, як зараз спитають, що там сказали, що в Україну також повертаються податки. Бензин здорожчає, все здорожчає. Ми ж теж. А що ви про Росію.
А ми про себе і говоримо, що тяжко. Ми ж у війні. Структура економіки наша сильно постраждала. Особливо експортні галузі. Особливо сільське господарство, металургія, хімія. Ключові експортні потенціали України. Втрата 2 – 3 мільярдів доларів щомісяця.
Є затрати безпосередньо на фінансування війни. На мій погляд, пан Марченко досить чітко зафіксував, що 130 мільярдів щомісяця витрачаємо безпосередньо на війну. Це й купівля зброї, фінансування армії, виплати по втратах і так далі. Величезний бюджет.
Ми сьогодні витрачаємо все, що маємо, на війну. Бо хочемо виграти. І безумовно, нам складно. І безумовно, маємо певні фінансові відносини з нашими партнерами, які це теж розуміють. І дають нам певне фінансування, підтримують економіку.
Але ми розуміємо, що це буде під час війни. А для Росії це буде й після війни в тому числі. Розумієте різницю. Ми сьогодні затягнули паски. Я розумію, наскільки тяжко. Рівень доходів в населення впав. Ціни поступово збільшуються. Зрозуміло. Є певні дефіцити на ринках.
Чи треба збирати податки з урахуванням того, що держава має фінансувати свою армію. Так, треба. Це тяжко все. Безумовно ми не перебуваємо в стані буму інвестиційного. Всі не йдуть сюди з грошима. Чому? Бо тут війна.
Але підкреслюю. Це сьогодні так виглядає. І у війні завжди тяжко. Але якщо ти виграєш такого типу війну, то тоді з точки зору символізму ти стаєш дуже привабливим, щоб сюди прийшли гроші. Бо людям, які виграють війни, гроші просто треба давати. Бо вони заплатили величезну ціну. І це буде бум для України. Економічний бум.
Якщо ми внесемо корективи з точки зору якості державної модерації певних процесів. Але про це окремо будемо говорити, коли будемо підходити до фіналу війни. Бо сьогодні важливо сконцентруватися на фіналі, на зброї, на фінансуванні армії, на фінансуванні закупівель снарядів і так далі.
Але щодо Росії. Там інша ситуація. Так, у них був накопичений фонд "благосостоянія". Вони мали величезну купу сировинних грошей. Сьогодні в них немає цієї подушки. Вони не мають грошей і не мають перспективи. Бо держава, яка є агресором і яка програє війну, вона навпаки має бути знецінена й історично, і фінансово, й економічно, і репутаційно.
І це буде відбуватися з Росією. Але люди там. Вони сьогодні не мають достатньо ефективного державного сервісу, достатньо ефективної соціальної програми стимулювання цих людей, то вони вийдуть на вулицю.
У них дуже багато ображених людей через війну; дуже багато людей, які звикли вбивати; дуже багато людей, які мають конкретні образи на місцевому рівні на владу. Вони прийдуть компенсувати всі свої образи.
Оце буде з Росією. Економіки немає, грошей немає, сировина демпінгова, Китай чи інші країни домінують. Може там буде Індія, ще якісь країни. І Росії як держави, на яку треба звертати увагу, немає. І це – феноменальний результат цієї війни буде. Нарешті історично Росія зникне як імперія, яку треба боятися.
Але головне, щоб ми потім не вели себе так, як вели після 1991 року після розпаду СРСР. Зробили вигляд, що Росію вже не треба боятися. Ні, Росію треба просто тримати завжди за залізною завісою з величезною кількістю обмежень. І не давати їм просуватися пропагандистсько, інформаційно, культурно на інші території.
Контрнаступ від Резнікова
Про нашу перемогу. Ганна Маляр певний час просила не говорити про контрнаступ. І в цей момент пан Резніков дає інтерв'ю та каже, що контрнаступ буде в квітні-травні. Зараз дочекаємося гарної погоди, дочекаємося, поки прийдуть "Леопарди" і чекайте нас. А ми такі – а що, вже можна?
Давайте поясню позицію. Ганна Василівна абсолютно права. Вона сказала наступне. Перше – не треба проговорювати конкретні сценарні дії – на якому напрямку, коли саме. 24 квітня, наприклад. Будемо йти там, робити те, буде така кількість танків. Ось це точно проговорювати не треба. Сценарно це тільки ЗСУ відпрацьовує.
Друге. Вона сказала, що взагалі про контрнаступ можуть говорити Верхновний головнокомандувач, Головнокомандувач – пан Зеленський, пан Залужний – і міністр оборони пан Резніков.
Якраз таки все в межах того, що вона сказала. Перше – не говоримо сценарно. Резніков про це не говорить. Друге – говорять ключові спікери, до яких належить Резніков.
Третє. Ще раз кажу: ми з вами можемо говорити про контрнаступ як про необхідність політичного розвитку подальших подій. Це важливо. Можемо обговорювати, що для нас важливо весною піти у певні контрнаступальні дії, щоб деокупувати територію. Тому що війна не може бути замороженою.
Ми знову-таки політичну складову можемо з вами обговорювати. І робимо постійно. Ми можемо аналізувати, що вже сталося, зокрема, на полі бою. Обережно. Без конкретики, але можемо.
Але не можемо проговорювати в прямих ефірах конкретні операції, які напрацьовують у Ставці Верховного головнокомандувача або в Генштабі. Про це йдеться.
Не треба говорити, куди і в якій кількості ми будемо заходити. Дочекаймося – проговоримо. Але це не відміняє потреби говорити, що для України вкрай важливо для виживання державності йти в контрнаступ і звільняти, деблокувати території.
Перше – нова лінія розмежування – категорично ні. Друге – окуповані території Росією – категорично ні. Третє – якщо Росія не програє, то там не буде трансформації політичної еліти.
Там буде накопичуватися реваншизм, і ми отримаємо дуже скоро теракти на території України, політичні вбивства на території України, підриви техніки на території України. І новий етап гарячого протистояння. Вже третій етап війни Росії проти України.
Олексій Резніков заговорив про контрнаступ: дивіться відео
Соловйов вже казав, що контрнаступ – це дуже серйозно. Бачите, він теж читав інтерв'ю пана Резнікова.
Безумовно. Вони все читають. Вони сьогодні перестали поводити себе, що "ми там сєйчас". Вони дуже й дуже з великим страхом чекають наслідків безпосередньо для них фіналу цієї війни. Ще один важливий параметр, чому треба правильно закінчити.
Бо ці "театральні актори" – Соловйов, Сімоньян, Корчєвніков, Скабєєва, Попов і так далі. Вони мають сісти в межах спеціального трибуналу й провести театральну постанову "Російська пропаганда в дії" та показати, що за це буде.
Ви говорили про статтю, в якій МЗС Росії каже визнати кордони, окуповані землі. Я згадую історію, що вони, як фашисти, почали вивозити чорнозем на територію Росії. Ну окей, якщо ви цей приклад вирішили взяти для себе, то тоді питання залишається риторичним – де саме закінчуються кордони України? Оскільки ви вивезли наш чорнозем трохи далі за наші кордони.
Ми з вами ж цілком цивілізовані. Ми – демократична європейська країна, яка дотримується чітко міжнародного права. Для нас принципово кордони 1991 року. Не розумію, чому виокремлюють. Включно з Кримом і Донбасом. Крапка.
Що буде відбуватися на території Росії. І без України воно виглядатиме дуже привабливо для наступних поколінь, які будуть вивчати історію розпаду такої держави як Російська Федерація.
Нам не доведеться нічого робити. Вони настільки будуть один на одного ображені з урахуванням їх інтелектуального статусу. Вони будуть використовувати безпосередньо свої кулаки, зброю і ножі, щоб прорідити трохи населення Росії.
В них ж "мало" території. Ви розумієте, чому вони прийшли в Україну. Бо там все вже захопили, відпрацювали в себе. Особливо на Далекому Сході або за Уральськими горами і так далі. Їм вже немає чим займатися. В них вже все ідеально побудовано в Росії. Дуже потужні міста, дуже ефектно виглядають, круто жити, тому вони прийшли в Україну.
Але якщо без іронії, вони прийшли в Україну, бо це варвари, які прийшли просто пограбувати цивілізацію. Це класична варварська психологія. Вони зрозуміли. І навіть по Криму розуміють, що ніхто не залишиться. Тому хочуть дограбувати ще трошки. От землю вивезти. От електроніку вивезти. Все, що можуть, вивезти.
Бо розуміють, що Росія буде жити в кам'яному віці. Вона й так не жила ніколи так, як ми з вами. А сьогодні вони взагалі будуть абсолютно занурені в кам'яний вік.