Взимку температура у Комі може падати до -45 градусів Цельсію. Попри географічне становище посеред нафтових полів, більшість будинків опалюються дровами, включаючи житло 62-річної директорки школи та викладачки біології Катерини Дьячкової. А ще це небезпечне місце. Розлив нафти стається в Росії чи не кожні пів години, пише видання DW.

Читайте ще Король тайги та мовчання Заходу: як російський олігарх створив схему на мільярд доларів

Пожежа в нафтовій столиці

Серпневим ранком 1994 року Катерина Дьячкова здійснювала свою звичну прогулянку до ріки Печора через село Новікбож на далекій Півночі РФ. Вона носом відчула дивний запах, а коли дійшла до води, то зрозуміла – вона була чорна. Човни та весла були вкриті нафтою.

Дьячкова згадує: "Наші рибалки поверталися з липкими чорними сітями. Пахло як на заправці".

Розлив нафти у Республіці Комі / Скріншот Youtube

Той розлив у місці буріння Усінськ (Республіка Комі) став одним з найбільших на суші. А там "чорне золото" згадується з XV століття. З 1960-х цей район був виключно для нафтовиків. Сучасне місто нараховує під 40 тисяч людей, але навіть має аеропорт з табличкою "Втаємо у нафтовій столиці Комі". Найбільші роботодавці – "Роснефть" та "Лукойл".

Забута недбалість

Пізніші дослідження виявили численні прориви у старих трубопроводах ще часів СРСР. Протікання були протягом восьми місяців поспіль. Цей факт якомога довше намагалися приховати від громадськості. Але коли темна пляма досягла річки, все стало аж занадто очевидно.

Повний масштаб катастрофи досі залишається невідомим, але обсяг вилитої нафти коливається від 100 до 200 тисяч тонн. Понад 120 гектарів тундри було забруднено, у рогатої худоби розвинувся туберкульоз, риба мала всередині масло. Люди були змушені вишкрібати нафту лопатами.

Постраждалі райони просто підпалювали – найдешевший, але найбільш небезпечний для екології спосіб. Компенсація склала смішні 36 рублів – ціна двох пляшок горілки. Через багато років – у 2017 – біля села зайнялася нафтова свердловина.

Дров'яні печі та ключова інфраструктура

Пані Дьячкова з 1994 року моніторить нафтові виливи та є екологічною активісткою. При цьому вона не проти нафтової галузі загалом, бо у ній зайнято багато людей. Вона лише хоче, щоб нафтовики працювали відповідально.

Актуально Мільярди збитків та горе: найбільші стихійні лиха у 2020 році

Втім, є проблеми: закони написані таким чином, що компанії "отримують зелене світло на все, нічого не пропонуючи натомість". У Greenpeace Russia взагалі кажуть, що галузь працює "поза правовим полем", що дозволяє уникнути відповідальності та компенсацій за екологічні лиха.

4253 події в Росії охоплювали втрату більш ніж одного нафтового бареля. А у 2002 році на річці Нева взагалі затонув мазутний танкер. Під час війни в Чечні місця з покладами нафти часто знищувалися.

Росія має розлогу, але зношену нафтову інфраструктуру / Фото Financial Tribune

Трубопровідна система РФ – найдовша у світі, але є здобутком переважно радянської доби. Вона тягнеться на 53 тисячі кілометрів. А це кілька разів навколо Землі. Втім, більша частина труб – вже зношені від поважного віку. Регулярно перевіряти та замінювати труби є дуже дорогим для компаній, і якщо це робиться, то не дуже ретельно.

Північні загадки Загадкові провалля на півночі Росії: що загрожує Арктиці та Сибіру

Не оновлюючи інфраструктуру, навіть ключову, головні гравці ринку економлять до 3 млрд доларів США щорічно, за даними Greenpeace Russia. Таким чином зберігають інвестиційну привабливість.

Анатомія катастрофи: вилив нафти

То що ж це таке – нафтовий вилив, чому він стається і що відбувається далі? Основних причин дві: експлуатаційна та аварійна. Друге це зрозуміло: наслідки стихійних лих та інших несподіваних ситуацій.

А от перша викликана саме діяльністю людини, яка допускає такі помилки як:

  • Правила не виконуються, у тому числі під час перекачування сировини;
  • Ніхто не перевіряє цілісність резервуарів;
  • Нафтобази заливає весняна повінь (хоча це залежить від людей частково);
  • несвоєчасний (або відсутній) ремонт;

Нафта може виливатися з місць зберігання, а при зростанні температури й випаровуватися. Через трубопроводи до того ж перекачують різні види нафтопродуктів, що може призводити до втрат. Втім, більшість стається далеко від місць безпосереднього видобутку.

З 1998 по 2005 роки у районі Неви-Ладоги ставалося по 20-30 танкерних аварій щорічно. Здавалося б, це далеко від місць видобутку,
– дивується у коментарі BBC Григорій Баренбойм, провідний науковий співробітник Інституту водних проблем.

Або інший регіон: Ярославль. Там є все: нафтопереробний завод, шлакосховище, перевантаження з танкерів на баржі. Після цього судна йдуть до Санкт-Петербургу. Виливається потроху постійно, підкреслює Баренбойм.

Росія та зміни клімату Арктичне літо Путіна: як зміна клімату підриває імперські плани Кремля

Згадуючи катастрофу в Усинську, Баренбойм каже: "вся рогата худоба насправді загинула. Нафтові вуглеводні були навіть у жіночому грудному молоці. У одному селі 90% дітей мали ураження печінки та нирок".

Усунення наслідків при катастрофі

Вилив вже стався., як його усунути? Цифри щодо терміну подолання залишаються на папері. Наприклад, аварію у Мексиканській затоці ліквідовували 152 дні.

Вибух Deepwater Horizon

Одна з найбільших техногенних катастроф в історії людства. Сталася 20 квітня 2010 року біля Луїзіани, США. Загинуло 11 людей, 17 – постраждали. У воду потрапило понад 5 млн барелів нафти, які зайняли 5% затоки. З наслідками боролися майже пів року. Серед причин нестача інформації, погана конструкція свердловини (включаючи погане її цементування), бажання зекономити

На сьогодні існують чотири способи усунення розливу нафти. Але оскільки кожен має свої недоліки, підхід до кожної аварії потрібен виключно індивідуальний. Механічний спосіб найбільш сприятливий для екології. Застосовують спеціальні нафтозбирачі, розділяють нафту та воду. Пляму огороджують спеціальною огорожею. Збирають за допомогою насосів та рукавів.

Ще цікаво Ціни на російську нафту: наскільки близько падіння імперії

Так виглядає огородження вилитої нафти / Фото ResearchGate

Але оскільки розмів витоку зазвичай великий, не застосовувати спеціальні сорбенти неможливо. Це підводить нас до наступного способу: хімічного. Який вже не настільки безпечний. Хоча останні розробки все ж намагаються рухатися у сторону більшої екологічності, цей варіант застосовують лише в критичних ситуаціях.

Як вже помічено вище, термічний спосіб – найшвидший, але згубний. До 10% розлитої нафти виділяється в атмосферу у вигляді сажі. Спалювання діє виключно на легкі фракції, тоді як важкі нафтопродукти залишаються. У Норильську від цього відмовились, бо стан повітря у місті й так критичний.

І, нарешті, останній варіант – біологічний. Це як фінальна стадія після попередніх трьох. У постраждалу воду спускають бактерії, які роблять нафту безпечною (так звана біодеградація). Але треба пам'ятати одну річ: жоден метод не відновить екосистему, знищену нафтою.