"Ех, твою б енергію та в мирних цілях…" – ця цитата з радянської кінокласики дуже добре лягає на моє відношення до вітчизняних корупціонерів. І от якби їхню енергію, віру в себе, хитрість та розум, який хабарники застосовують, коли обкрадають Україну, узяти – і якось перенаправити, спрямувати на розвиток нашої держави – то ми б дуже швидко не те що сусідів-поляків у розвитку обігнали, ми б і Тайвань мали б чим здивувати.
Ті корупційні оборудки, що їх вигадують українські чиновники – іноді досить елегантні, на кшталт намагання продати Києву фальшиві каштани, іноді вражають своїм нахабством – на кшталт підписання багатомільйонних державних контрактів із першим-ліпшим лижним інструктором. Мені здається наш чиновник здатен й сніг ескімосам взимку продати – звісно, якщо з того продажу можна буде собі в кишеню відкат покласти.
Читайте також: Красива вивіска "СБУ" є, а захисників держави там немає!
Так от, згадуєш оборудки старої влади, порівнюєш їх із тими, що викривають за нової влади й складається враження, що українці в дитинстві чи-то О. Генрі перечитали, чи то Ільфа й Петрова – й узяли собі за життєвий ідеал мікс із героїв Благородного Шахрая та Остапа Бендера – з їхнім оптимізмом, нахабством та невтомною жагою до швидкого збагачення.
З останніх яскравих прикладів: пан Сергій Бочковський, головний рятувальник країни, якого три року тому арештували просто на засіданні Кабміну – розголос тоді був шалений, вау-ефект від таких дій правоохоронців зашкалював, здавалося – ось воно, почалося, іще трохи й перестануть наші чиновники красти, бо їх за це будуть люто карати.
Але, не сталося! І це пори те, що в обвинувачення були докази: головний рятувальник країни отримував відкати з купівлі для ДСНС пального. Тобто, кожного разу, коли пожежна машина заправлялася, аби їхати рятувати людей, пану Бочковського на його банківську карту чимала копійка капала! А уявіть скільки таких пожежних і рятувальних машин в Україні треба заправляти? Напевно, пану Бочковському довелося смс-інформування у своєї банківської картки вимикати, бо інакше б телефон повідомленнями про надходження грошей "пілікав" би в нього щохвилини.
Та минуло три роки – а слідство проти нього досі незавершене. Тим часом, пан Бочковський іде до вітчизняної Феміди й каже: "Ну, от засудити ви мене ніяк не можете, то може я тоді на роботу повернуся? Бо – як же відомство порається без мене, треба ж пальне закупляти пожежним машинам, а може й рюкзаків рятувальникам нових!" Й погодилася з ним вітчизняна Феміда, адже дійсно – не можна рятувальникам без пального, без рюкзаків та без Бочковського в очільниках.
Але зупинятися на досягнутому Бочковський не став – й узявся вимагати в суді ще й виплатити йому зарплату. Іще раз: обвинувачений в оборудках із пальним головний рятувальник країни став вимагати собі зарплатню, мовляв, поки провина не доведена – а трьох років для цього слідству виявилося замало – то він продовжує бути головним рятувальникам країни, а за таке країна має віддячувати йому зарплатнею! І Феміда з такими його аргументами теж погодилася! То ж смс-інформування банківської картки Сергія Бочковського вчергове тренькнуно йому повідомленням про зарахування на зарплатну картку 550 тисяч гривень від держави! Так обвинувачений у корупції топ-чиновник відсудив у держави півмільйона. Та після такого Остап Бендер – просто хлопчик, якому варто б було піти до гуру Бочковського в учні…
Ну, а тепер мораль цієї історії, куди ж без неї. Я думаю, може треба якихось світил з психології запросити на консиліум чи отих бізнес-коучів зібрати, аби вони порадили нам, як наших корупціонерів мотивувати не красти, а працювати на державу – бо реально, окрім чернозема, окрім Шевченка – і я зараз, звісно, не про футболіста, окрім мови калинової, має Україна ще одне недооцінене надбання: чиновника-корупціонера – здатного не тільки вижити в будь-яких умовах, а ще й наваритися на цьому.
Читайте також: Як провал справи Бочковського змусив Авакова притримати язика "про нищівні удари по корупції"