Тільки закордонне правосуддя було в змозі зламати схему несправедливого розподілу суспільних благ в інтересах олігархічних кланів. Ідеться про багаторічну практику, коли олігарх Ігор Коломойський управляв компанією "Укрнафта", де він володів лише міноритарним пакетом акцій, тоді як контрольний пакет був та залишається у держави Україна.
Читайте также: Коломойський, Ахметов, Фірташ: тотальні змови та "договорняки" Порошенка
Предметом суперечки була так звана Акціонерна угода, яка визначала, що квота на посаду керівника "Укрнафти" довічно закріплюється – ні, не за державою, а за Коломойським з партнерами.
Лондонський міжнародний арбітражний суд
Очевидно, що така норма є несправедливою – адже віддавала управління величезною нафтогазовою компанією олігархам, у яких не було контрольного пакета акцій. І ця норма була дискримінаційною стосовно українських громадян, які і є кінцевими власниками контрольного пакета акцій "Укрнафти".
І ось лондонський суд виніс рішення. Процитую: "Арбітри дійшли висновку, що ключові положення Акціонерної угоди між Нафтогазом та компаніями Ігоря Коломойського щодо корпоративного управління "Укрнафти" не підлягають виконанню, оскільки суперечать імперативним нормам корпоративного законодавства України", – йдеться у повідомленні.
Але як взагалі так сталося, що на рівні акціонерної угоди за Коломойським з партнерами закріплювалося право призначати свого ставленика головою "Укрнафти", де вони володіли тільки 40 з гаком відсотками акцій?
Це – типова українська корупція, де гроші тісно переплетені з політикою. Це сталося в розпал виборчої кампанії президента 2010 року, через тиждень після першого туру, де Віктор Янукович на 10 відсотків випередив Юлію Тимошенко. І ця акціонерна угода, яка безстроково фіксувала інтереси Ігоря Коломойського в управлінні компанією "Укрнафта", була підписана 25 січня 2010 року.
Угоду уклали між собою три сторони. Перша – це "Нафтогаз" України, який володіє контрольним пакетом акцій "Укрнафти". Друга – це чотири офшорні фірми, три з яких зареєстровані в один день на Кіпрі, а четверта – в місті Чарлстаун острівної держави Сент-Кітс і Невіс у Карибському морі. Третьою стороною угоди була сама "Укрнафта".
Читайте также: Реформи Порошенка: "жити по-новому" зі старими схемами
Учасники угоду уклали принципову домовленість щодо розподілу часток у наглядовій раді, яка, у свою чергу, формує правління "Укрнафти". За цією угодою, за "Нафтогазом" закріплювалося шість членів, за міноритарними акціонерами (читай – компаніями Коломойського) – п'ять та посада голови правління "Укрнафти".
А кворум засідань наглядової ради – вісім (!) осіб, тобто без доброї волі Коломойського було б неможливо провести жодні зміни в управлінні компанії. Ще однією бомбою уповільненої дії стало те, що всі суперечки переносилися до Лондонського суду, фактично визначивши іноземну юрисдикцію над українською державою.
А це суперечить постанові пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року. Процитую: "діяльність акціонерного товариства, зареєстрованого в Україні як юридичної особи, відносини між акціонерами (...) регулюються виключно законами та іншими нормативно-правовими актами України. У разі укладення акціонерами – іноземними юридичними та фізичними особами – угоди про підпорядкування відносин між акціонерами іноземному праву, такий правочин є нікчемним".
Але, попри все це, акціонерна угода була укладена на вигідних для олігарха умовах та з правом оскарження лише в Лондоні. Це складно було назвати інакше, ніж капітуляція перед Коломойським.
Ігор Коломойський
Підписанню такої акціонерної угоди передував лист від тодішнього голови "Нафтогазу" Олега Дубіни на ім’я тогочасного прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. Вона погодила підписання акціонерної угоди на вигідних для Коломойського умовах того ж таки числа – 25 січня 2010 року.
Згодом ця віза була оформлена у так звану "фішку" Кабінету міністрів за підписом Тимошенко, адресовану Дубині та поставлену до відома першому віце-прем'єру Турчинову та міністру енергетики Продану.
Отримане Коломойським на багато років наперед легальне право управління "Укрнафтою" не може бути виправдано тими аргументами, які наводять тогочасні чиновники. Мовляв, в обмін на підписання акціонерної угоди до бюджету була виплачена частина дивідендів Укрнафти – 800 мільйонів гривень.
Гроші, які викачав Коломойський в результаті управління "Укрнафтою", в десятки разів більші. І саме повернення "Укрнафти" під управління держави було одним з пріоритетів для мене та групи молодих депутатів після обрання в Раду.
Попри небажання прем’єр-міністра Яценюка, найближче оточення якого було в близьких відносинах з Коломойським, ми змусили тогочасну владу поміняти закон про кворум на зборах акціонерних товариств. А зараз я допомагав команді "Нафтогазу", яка призвела до виграшного рішення у Лондоні.
Читайте также: Як віддані Порошенку посадовці Нацкомісії займаються фальсифікацією заради прибутку
Ця історія – приклад того, заради чого корумповані клани ідуть в політики чи безпосередньо, чи спонсоруючи різноголосі політичні прожекти. Бо можливості, які вони потім отримують за рахунок управління державою, дозволяють їм зі стократним наваром повернути втрачені гроші, та наживатися за наш з вами рахунок.
Це вкотре доводить, що Україна є багатою державою, де можна побудувати заможне суспільство, але за нового чесного керівництва та справедливого розподілу суспільних благ. В такому разі це змінить життя на краще всіх громадян.